2. Аудит довгострокових кредитів

Аудиторська перевірка довгострокових та поточних зобов’язань:

- аудитор має перевірити звітність (баланс ф.1) щоб визначити чи має підприємство зобов’язання і визначити їх вид (довгострокова чи поточна) та суму;

- аудитор повинен розглянути договір кредитування, в якому необхідно звернути увагу на: дату укладання, розмір кредиту, вид кредиту, строк користування, вартість кредиту, мета кредитування та інші обов’язкові умови договору;

- перевірити наявність журналів реєстрації договорів, виявити рівень внутрішнього контролю виконання умов договорів;

- переглянути документи, які підтверджують отримання кредиту на рахунок підприємства або його перерахування постачальникам за поставлені товарно-матеріальні цінності та ін.;

- зіставлення сум заборгованості по кредиту в первинних документах, регістрах обліку, Головній книзі та звітності, тобто проведення наскрізних тестів;

- перевірка правильності кореспонденції рахунків по обліку кредитів і відсотків по ньому; організації аналітичного і синтетичного обліку;

- перевірка правильності підрахунку і обліку кредитних платежів. Потім необхідно дізнатись про порядок відображення в обліку процесу нарахування та сплати відсотків;

- аудитор повинен з’ясувати, чи є у підприємства прострочена заборгованість перед банком, встановити її причини і шляхи погашення.

Методика перевірки довгострокових кредитів може здійснюватись у такій послідовності (ТОВ “Альфа”) (рис. 2).

На першому етапі починається перевірка довгострокових позик із встановлення їх форми (готівкою в націо­нальній валюті, майном, в іноземній валюті, яка перера­ховується у гривні за відповідним курсом).

На другому етапі перевіряється своєчас­ність повернення довгострокової позики основного боргу та сплата про­центів за її користування у відповідності до чинного за­конодавства. Проценти за надання позики не нараховуються лише у випадках, коли це оговорено у договорі, або коли у фор­мі позики боржникові (позичальникові) передаються не гроші, а інші речі.

На 3-му етапі детально перевіряється правильність організації бухгалтерського обліку операцій з довгостроковими позиками.

При аудиторській перевірці аудитор вста­новлює законність:

- укладення договору позики та оформлення її відповідними документами;

- організації бухгалтерського обліку позичкових операцій на рахунку 50 “Довгострокові позики”;

- відображення цих операцій в аналітичному обліку за кожним позикодавцем та строками погашення позики;

- обліку курсових різниць наданих позик в іноземній валюті;

- обліку позик за напрямками їх використання.

На відміну від договору позики, кредитні договори можуть укладатися підприємствами тільки з банком або кредитною організацією (кредитором).

Позику може надавати будь-яка організація, а кредит - лише банк чи інша кре­дитна установа, що має ліцензії на такі операції, визна­чені чинним законодавством України. Правила видачі кредитів розробляються комерційними банками з ураху­ванням, а кредитні правовідносини виникають на основі укладеного двостороннього договору.

Рис. 2. Методика аудиторської перевірки довгострокових кредитів підприємства

Перевірка операцій з отримання і використання кредитів здійснюється за рахунком 50 “Довгострокові позики”. При цьому аудитору потрібно перевірити:

- цільове використання кредиту;

- своєчасність і повноту погашення кредиту;

- законність віднесення нарахованих і сплачених процентів за кредити на відповідні рахунки затрат або джерела їх покриття;

- достовірність залишків неповернених кредитів та забезпечення кредиту або наданих гарантій щодо покриття кредиту у разі його неповернення.

Аудитор повинен переві­рити джерела покриття неповернених сум кредитів.

На четвертому етапі перевірки аудитор з'я­совує законність відображення господарських операцій з довгострокових кредитів банків на рахунках бухгалтерського обліку.

У результаті перевірки правильності відображення господарських операцій з обліку довгострокових кредитів банків аудитор ви­значає відхилення в обліковій політиці у відношенні законності ведення кредитних операцій, встановлює винних осіб та визначає суму збитків, що заподіяли винні особи.

На останньому етапі аудитор перевіряє від­повідність залишків на рахунку 50 "Довгострокові пози­ки", у журналі №3, Голо­вній книзі та балансі підприємства.