- •2 Випробування свердловин у процесі буріння свердловин
- •2.1 Задачі випробування пластів
- •2.2 Методи випробування продуктивних пластів
- •2.2.1 Випробування пластів у закріплених свердловинах
- •2.2.2 Випробування пластів у процесі буріння свердловини
- •2.3 Виділення об’єктів для випробування
- •2.4 Підготовка ствола свердловини до випробування
- •2.5 Підготовка устьового обладнання до випробування
- •2.6 Класифікація інструменту для випробування пластів та вибір його типу
- •2.7 Випробування пластів випробувачами, які опускають на колоні труб
- •2.8 Призначення та конструкція вузлів випробувача кві-2м-146
- •Хвостовик
- •Безпечний замок
- •Гідравлічний яс
- •Гідравлічний випробувач пласта
- •Запірно-поворотний клапан
- •Циркуляційний клапан
- •Перевідник для встановлення глибинних приладів
- •Глибинні прилади
- •Манометри
- •2.9 Технологія випробування пластів
- •2.10 Варіанти компоновок кві для випробування пластів
- •2.11 Додаткові вузли до комплекту кві
- •Запірно-поворотний клапан зпкм2-146
- •Багатоциклова приставка
- •Упорний якір
- •Розподільний пристрій
- •2.12 Випробувачі пластів багатоциклової дії
- •Багатоцикловий випробувач
- •Пристрій для роздільного обертання колони труб “урв-127”
- •Пробовідбірники
Багатоциклова приставка
Багатоциклова приставка “МП-146” – це спрощений варіант багатоциклового випробувача, яка успішно застосовується для випробування свердловин глибиною до 3000 м. Вона також виконує роль запірно-поворотного клапана і забезпечує багатократне відкриття-закриття каналу для припливу флюїду в колону труб під час випробування, шляхом вертикального переміщення колони труб.
Схема конструкції приставки “МП-146” показана на рисунку 2.22. Корпус 4 телескопічно з’єднаний на шліцах з рухомим штоком 6, усередині якого розташований клапан 7 і шток 5. За допомогою пальця 2 і вкладиша 3 шток 5 жорстко зафіксований муфтою 1 і торцем корпуса. Клапан у нижній частині має радіальні канали, які перекриваються підпружиненою втулкою 10 з ущільнюючими кільцями 9. Коли приставка знаходиться у стиснутому положенні, радіальні канали клапана відкриті, а в розтягнутому положенні – закриті. Під дією розтягуючого навантаження шток 5 рухається вверх відносно штока 6, і втулка при цьому опускається вниз по штоку 5 під дією стисненої пружини 8, відкриваючи радіальні канали для припливу флюїду. При русі колони труб вверх, знімається стискуюче навантаження з приставки, шток 6, який жорстко з’єднаний з випробувачем пластів, залишається нерухомим, а корпус і шток 5 переміщаються вверх, перекриваючи таким чином радіальні канали і доступ флюїду в труби. Величина натяжки колони труб контролюється за індикатором ваги, який реєструє постійну вагу колони. Для повторного відкриття клапана необхідно розвантажувати колону труб до початкового значення. Застосування приставки МП-146 на відміну від запірно-поворотного клапана не потребує обертання колони труб. Вона забезпечує надійність відкриття –закриття каналу для припливу флюїду тільки за рахунок осьового переміщення колони труб, що сприяє зменшенню кількості невдалих операцій при випробуванні похило-скерованих свердловин.
Упорний якір
Якірні пристрої механічної дії встановлюються під пакером і призначені для опори опущеного випробувального обладнання на стінки свердловини або стінки обсадної колони. З їх застосуванням можна встановлювати пакери в різних інтервалах свердловини в залежності від стану її ствола, проводити селективне випробування декількох пластів за один спуск інструмента, а також пластів, що знаходяться на значній віддалі від вибою. Це виключає необхідність встановлення дорогих, розмежовуючих цементних мостів і значно зменшує витрати часу на випробування свердловини. Для роботи у відкритому стволі використовуються якоря серії “ЯК” і “ЯУ”, а для опори на стінки обсадних колон – “ЯМ”.
На рисунку 2.23 зображена принципова схема опорного якоря серії “ЯУ”, який при роботі з випробувачем пластів перехідником 1 згвинчується з ніпелем пакера, а перехідником 10 – з фільтром.
П
1,10-перехідник;
2-корпус; 3-опорні плашки; 4-фік-сатор;
5-обойма; 6-план-ки; 7-шток; 8-гвинт;
9-втулка
Рисунок 2.23-Якірний
пристрій “ЯУ-190/214”
Для приведення якоря в робоче положення на заданій глибині необхідно виконати наступні операції: підняти колону труб на 1-2 м; ротором повернути колону на півтора-два оберти вправо, щоб вивести гвинт 8 із зачеплення у фасонному пазу втулки 9; плавно опустити колону труб і розвантажити її на 120-150 кН. При цьому шток рухається вниз відносно центратора, який за рахунок тертя планок 6 утримується на стінках свердловини, а штовхач відтискує фіксатор 4 і переміщує упорні плашки 3 по направляючих пазах конуса. Упорні плашки при подальшому русі штока 7 входять у контакт зі стінками свердловини і загальмовують ковзання якірного пристрою вниз.
З моменту втискування опорних плашок в стінки свердловини, осьове навантаження що, створюється на пакер, сприймається опорними плашками і передається на стінки свердловини. При знятті пакера з місця встановлення, осьове навантаження знімається натяганням колони труб, шток переміщується вверх відносно центратора якоря, гвинт входить в фігурний паз втулки і фіксує центратор якірного пристрою. Упорні плашки під дією власної ваги опускаються по направляючих пазах конуса і входять в зачеплення з фіксатором. При послідовному випробуванні двох і більше об’єктів за один спуск КВІ якірний пристрій встановлюється вище (або нижче) випробовуваного інтервалу шляхом підйому (або спуску) відповідної кількості труб і виконанням операцій, описаних вище.
Технічна характеристика якоря “ЯК-190/240”:
Діаметр якоря, мм: |
|
- по заклинюючому вузлу, не більше |
190 |
- по плашках у робочому стані, не менше |
240 |
Осьове стискуюче навантаження, кН |
1100 |
Осьове розтягуюче навантаження, кН |
420 |
Розмір приєднувальних різьб |
3-121 |
Довжина якоря, мм |
2800 |
Маса, кг |
250 |
