ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Національні інтереси України в контексті стратегій Росії та НАТО

Реферат

Студента І курсу

Факультету МЕіМ

4 Групи

Голованця Андрія

-Київ КНЕУ 2014-

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Національні інтереси України в контексті стратегії Росії. Розширення НАТО на Схід як “загроза національній безпеці РФ”…………………………………….3-4

Послаблення інтеграційних процесів у СНД як “чинник загрози національній безпеці РФ”………………………………………………………………………..4

Значення для України пункту стратегії РФ щодо “іноземних військових баз і великих військових формувань” ………………………………………………...4

Ідея формування єдиного економічного простору з державами-учасницями СНД в стратегії безпеки РФ……………………………………………………...5

Національні інтереси України в контексті стратегії НАТО…………………..5-6

Стратегічна концепція НАТО 1991 року……………………………………….6-7

Нова Стратегічна концепція НАТО 2000 року………………………………....7-8

Висновки……………………………………………………………………………8

Використана література……………………………………………………………9

Вступ

Сьогодні зовнішню політику України прийнято визначати як багатовекторну. Так, Україна в особі її політичного керівництва проголосила себе стратегічним партнером більше десяти держав світу. Разом з тим зовнішньополітичну орієнтацію України умовно можна поділити на два основні напрями: Східний і Західний. Втім, можливість реалізації проголошеного курсу стає дедалі проблематичнішою. Адже постійне наголошення стратегічного партнерства з Росією значною мірою гальмує процес інтеграції України до євроатлантичної спільноти, негативно впливає на її імідж партнера серед країн-членів НАТО. А будь-яка ознака поглиблення співробітництва з країнами-членами Північноатлантичного альянсу змушує нашого східного сусіда встановлювати нові механізми впливу на політику України в галузі безпеки.

Геополітична ситуація, яка виникла після операції сил НАТО у Косові, означала завершення пошуків Росією та США спільних стратегічних інтересів і фактично перетворила ці країни на глобальних суперників. Деякі сучасні аналітики сходяться у тому, що заява Путіна про можливість застосувати ядерну зброю першими символізувала крах попередньої національної стратегії РФ, в якій доктрина безпеки була прив'язана насамперед до російської економічної політики. А та, в свою чергу, полягала в інтенсифікації контактів з розвиненими країнами. В заяві Путіна, по суті, вперше було офіційно зафіксовано зміну ролі Росії як міжнародного актора.

Отже, виходячи з того, що стратегічне партнерство передбачає наявність спільних інтересів, слід з'ясувати, яким чином співвідносяться стратегії як Росії, так і НАТО з національними інтересами України.

Спочатку розглянемо деякі положення Концепції національної безпеки Російської Федерації, викладеної в новій редакції та затвердженої Указом Президента РФ № 24 від 10 січня 2000 року, які безпосередньо можуть торкатися геополітичного вибору України.

Національні інтереси України в контексті стратегії Росії

Розширення НАТО на Схід як “загроза національній безпеці РФ”

В пункті III Концепції (“Загрози національній безпеці Російської Федерації”) зазначається, що основні загрози в міжнародній сфері обумовлені, зокрема, такими чинниками: зміцненням військово-політичних блоків та союзів, передусім розширення НАТО на Схід.

Раніше заяви стосовно поширення НАТО на Схід як прямої загрози національній безпеці Російської Федерації робили такі політичні діячі, як колишній секретар Ради національної безпеки і оборони генерал Лебідь та колишній прем'єр РФ Євген Примаков. Але в результаті приєднання Польщі, Чехії та Угорщини до Вашингтонського договору стало ясно, що намагання Росії зупинити засобами дипломатії процес розширення НАТО на Схід не принесли очікуваних результатів. Зробивши певні висновки, російські політичні діячі вирішили убезпечити РФ від небажаного наближення кордонів НАТО до російських на основі перегляду своєї воєнної доктрини.

Визнання розширення НАТО на Схід однією з першочергових загроз національній безпеці РФ, безперечно, є промовистим сигналом для української дипломатії. З огляду на проголошений в “Основних напрямах зовнішньої політики України” курс на “повномасштабну участь у загальноєвропейській структурі безпеки” як “базовий компонент своєї національної безпеки” таке формулювання означає, що будь-які спроби України розширити рамки партнерства з Північноатлантичним альянсом можуть розглядатися як загроза національній безпеці Росії. А проте відносини України з НАТО, принаймні у їхній декларативній частині, передбачають визнання головною складовою частиною майбутньої системи європейської безпеки трансформовану та адаптовану до нових реалій Організацію Північноатлантичного договору. З огляду на це зміцнення оновленої НАТО як головного чинника стабілізації всієї системи міжнародних відносин на континенті має бути підтримане Україною.