Зміст

1 Вступ

2 Організація та планування ремонтів

електрообладнання виробничої дільниці

2.1 Розрахунок енергоресурсів дільниці.

Шляхи економії електроенергії

2.2 Характеристика основних фондів дільниці

2.3 Визначення ремонтоскладності устаткування

2.4 Вибір структури міжремонтного циклу

2.5 Визначення міжремонтного періоду для кожної структури

2.6 Побудова графіку ППР на рік

2.7 Розрахунок трудомісткості ремонтних робіт

2.8 Організація бригади ремонтних робітників

на дільниці

2.9 Розрахунок кількості робітників у бригаді

2.10 Розрахунок заробітної плати на дільниці

2.11 Розрахунок фонду оплати праці керівників та спеціалістів з відрахуваннями єдиного соціального внеску

2.12 Визначення кошторису загальновиробничих

витрат на дільниці

2.13 Визначення калькуляційної собівартості на капітальний ремонт 1 R_e устаткування

2.14 Наукова організація праці на дільниці

2.15 Техніко - економічні показники дільниці

3 Висновок.

1 Вступ

Вимоги НОП при слюсарно-інструментальні роботи

Робочім місцем називають частину простору, що служить для виконання працівником завдання. До робочого місця входять: основне та допоміжне устаткування: верстати, механізмі, енергетичні установки та інше. Технологічне оснащення та інструмент, необхідний інвентар установчої сталі (верстати,Стелажі). При організації робочого місця повинні враховуватися вимоги наукової організації праці (НОП).

Згідно з вимоги НОП робоче місце електрослюсаря повинне бути об лаштовані технічними слідствами, що забезпечую максимальні зручності для праці, безпечну працю. Раціональна побудова трудового процесу и фізіологічно вірну робочу позу,раціональне розташування та строгий порядок зберігання інструментів,заготівель, виготовлюючі деталей, дотримання на робочому місці порядку та чистоти. Організація робочого місця, що передбачує НОП, забезпечує скрону працю, максимально економію робочого дня, скрону надійність ремонту та збереження здоров'я працюючого персоналу.

Робоче місце електроустаткування, що ремонтується або в електроцеху підприємства. Біля електроустаткування, що ремонтується, робоче місце організовують при ремонті великогабарітної електромашини, доставка якої в ремонтний цех за якимись-то причинами нездійснена або недоцільна.

У таких випадка робочим місцем її слюсаря служити ремонтна площа, надійно відгороджена від іншого устаткування та оснащена усім необхіднім для виконання всього комплексу наступних ремонтних робіт.

Електрослюсарю, що віконує слюсарні роботи по ремонту порівняно невеликих деталей та збірніх одиниць, робочим місцем служить звичайна дільниця на теріторії ремонтного цеху, обладнання інструментальною шафою та слюсарним верстат.

Слюсарні Операції ремонту електроустаткування електрослюсаря виконує за допомогою слюсарного метало ріжучого та вимірного інструмента.

Слюсарний інструмент до набору основного слюсарного інструменту входять: молотки, зубила, борідки та Інше.

Особливу увагу приділяють НОП на робочому місці електрослюсаря, серед яких є такі напрями :

1. Раціональне застосування інструмента, який є більш удосконалий, т.б. універсальний. Замість ручного індивідуального розрізненого інструмента явились універсальні інструменти . Цей захід дозволив різко підвищити продуктивність праці за рахунок скорочення допоміжного і підготовчо – заключного часу, яке витрачається на заміну інструмента при операціях.

2. Втілення індивідуальних наборів інструментів для електрослюсарів , які виконують різні роботи і операції. Ці набори повинні бути продумані як для постійного зберігання на робочому місці, так і для переносних комплектів. Повинен бути продумано не тільки склад набору інструмента , а також можливість його швидкого знаходження, зручність взяття з робочого місця і повертання його у визначене місце.

Забезпечення безперебійного постачання матеріалів, запасних частин.

Забезпечення робочого місця допоміжним технологічним обладнанням і транспортними засобами. Робочі місця оснащують спеціальними столами ( для зварювальних робіт ) , стелажами, рольгангами, комплектують планшетами для прикріплення креслення.

Забезпечувати технічною документацією , таблицями , номограмами. Електрослюсар не повинен втрачати час на пошук необхідних даних і відомостей, вони завжди повинні бути у нього під руками і зберігатися у строгому порядку.

Також при плануванні робочого місця необхідно прагнути, щоб всі інструменти були розташовані у границях зони досяжності витягнутих рук. Це виключить зайві рухи, які викликають втомлення і витрати робочого часу.

3. Підготовка електрослюсарів необхідної кваліфікації . Вони повинні бути по своїй кваліфікації в значному розумінні універсальними.

4. Забезпечення робочого місця пристроєм місцевого освітлення , індивідуальною вентиляцією. Освітлення має особливе значення для зберігання здоров’я людини і підвищення праці. Недостатність освітлення збільшує травматизм, брак і веде до втрачання зору.

5. Суміщення професій при виконанні електрослюсарних робіт ( сантехніка, зварювальника, слюсаря – механіка).

6. Встановлення нормування. Без нормування неможливо оцінити ефективність праці, відшкодувати витрати, важко розрахувати завантаження працюючих і визначити строк закінчення роботи.

7. Впровадження раціональних форм і систем оплати праці. Застосовують відрядну і почасову форми оплати, використовують в залежності від характеру і конкретних умов виробництва.

8. Забезпечення благодатних умов праці. Умови праці впливають на настрій робітника, а також його фізичний стан. Тому потрібно зменшувати виробничий шум, вібрації, встановлювати правильний температурний режим.

9. Втілення ергономіки – науки про трудову діяльність людини з технікою. Визначають зони основних і допоміжних рухів, зони розміщення обладнання і робочих положень працюючих, в яких може бути досягнута найвища продуктивність праці.

10. Передбачення регулярного відпочинку, який запобігає професійним захворюванням.

11. Підвищення естетики і рівня культури. Правильне застосування фарби призводить до зниження втомленості очей , підвищенню загального тонусу працюючих, підвищення безпеки роботи. Озеленіння робочого місця, а також дотримання його у чистому вигляді.

Одним з найважливіших питань наукової організації праці при слюсарно-інструментальні роботи є раціональна організація робочих місць, спрямована на забезпечення високої якості виконання інструментальних робіт при мінімальних витратах робочого часу і матеріальних засобів, включаючи сировину, обладнання, матеріали і т. д.

Організація робочих місць в інструментальному виробництві повинна постійно вдосконалюватися у відповідності з досягненнями науки і техніки. Під раціональною організацією робочих місць слюсарів-інструментальників в будь-якій галузі промисловості слід розуміти: а) спеціалізацію робочих місць для виконання певних робіт (виготовлення штампів одним або декількома робітниками, що входять у бригаду, а прес-форм іншими тощо); б) раціональне оснащення робочого місця технологічним обладнанням, а також технологічної та організаційної оснащенням; в) раціональне планування робочих місць з урахуванням раціональних прийомів, методів і режимів праці, раціональної робочої пози, зручного доступу до обладнання та забезпечення огляду; г) дотримання нормальних умов праці (санітарно-гігієнічних, психологічних та естетичних), правил і вимог техніки безпеки; е) забезпечення своєчасного безперебійного постачання інструментами і матеріалом.

Для правильної організації праці на робочому місці слюсаря-інструментальника і його продуктивної роботи в цеху велике значення має раціональне розміщення робочих місць. Особливості роботи слюсаря-інструментальника залежать від типу застосовуваного обладнання, рівня механізації і автоматизації виробничого процесу і розроблених форм поділу праці.

Раціональне поділ праці на робочому місці слюсаря-інструментальника повинно здійснюватися як за видами робіт (виготовлення матриць і пуансонів штампів, обробка оформляють поверхонь матриць і пуансонів прес-форм), так і за операціями в залежності від технологічного процесу.

 Прийоми і методи праці. При освоєнні раціональних прийомів і методів праці необхідно пам'ятати наступне: робочі рухи слюсаря-інструментальника ДОЛЖНБ1 бути економними, легкими і плавними, тобто робітник повинен здійснювати тільки ті рухи, які необхідні для виконання заданої операції або прийоми; рухи рук повинні бути максимально синхронними, що сприяє досягненню рівноваги тіла і рівномірному розподілу м'язових зусиль; при виконанні слюсарно-інструментальних робіт необхідно, щоб робочі рухи відбувалися в оптимальній зоні і останнє рух однієї дії було початком наступного.

Економія робочих рухів у слюсаря-інструментальника досягається в результаті правильного розміщення допоміжного інструменту і пристосувань на столі верстата. Інструмент або пристосування, часто використовувані,

повинні лежати близько від робочого і в зручному положенні; справа повинне лежати те, що береться правою рукою, зліва - те, що - лівої. Необхідно ліквідувати зайві рухи шляхом механізації і автоматизації трудового процесу.

На якість слюсарно-інструментальних робіт впливає оптимальний темп і ритм. Як при занижених, так і завищених темпах роботи послаблюється увага, знижується якість роботи, точність рухів. Визначаючи ритм роботи слюсаря-ремонтника, необхідно враховувати, що операції, вимагають концентрації уваги, не повинні чергуватися з операціями, яких застосовуються швидкі рухи.

Для усунення монотонності робіт необхідно вводити в трудовий процес внутрішньозмінні регламентовані перерви, які в загальній складності повинні становити 20 хв за зміну "- дві перерви по 10 хв або дві перерви по 5 хв і один - 10 хв. Причому, перший перерву слід проводити при появі ознак втоми, друга перерва - за годину-півтора до закінчення зміни. Обідня перерва повинен встановлюватися через 3-4 год після початку роботи.

Робоча поза. Для слюсарів-інструментальників в будь-якій галузі промисловості у зв'язку з підвищеною точністю слюсарно-інструментальних робіт рекомендується в основному робоча поза «сидячи», а в деяких випадках і «стоячи»; поза повинна бути вільної і зручною. Вибір робочої пози залежить від габаритних співвідношень робочого місця, розмірів робочої зони, трудових рухів і зусиль, напруження зору і т. д.

Робоча поза має забезпечувати раціональне використання роботи м'язів тулуба, для чого доцільно використовувати підпірки для ліктів рук, упори для ніг і спини, що підвищують стабільність рухів, дозволяють економити м'язові зусилля і створюють сприятливі умови не тільки для відпочинку м'язів рук і ніг, але і для всього тулуба робітника. Для тривалої роботи за верстатом рекомендується у робочого стільця мати спинку, що дозволяє періодично випрямляти корпус тіла під час роботи. Спинка стільця повинна бути вище попереку працюючого, щоб при випрямленні тулуба вона могла спружинити і дати можливість відкинутися назад.

Виконання лекальних робіт, наприклад, виготовлення і доведення скоб і шаблонів проводиться сидячи. На 1 показаний спосіб обробки партії шаблонів, закріплених в лещатах 6. Для зручності роботи та для запобігання втоми рук слюсаря-інструментальника під кришкою верстака 1 встановлюють знімний кронштейн з підлокітником 2, призначений для опори ліктя правої руки. При зміні положення ніг;._ШЕЙ - поворот стільця 3, кронштейн з підлокітником може висуватися і засуватися. Положення корпусу тіла при роботі сидячи визначається регулюванням висоти сидіння стільця 4. При цьому посадка повинна бути рівною без напруги м'язів спини і попереку. Необхідно робити рухи тільки руками, при цьому, коли права рука покладена на підлокітник і відпочиває, ліва виробляє легкі рухи, направляючи напилок 5 по площині оброблюваної деталі. Права нога повинна упиратися на підставку, закріплену в нижній частині верстата. При перших ознаки втоми рекомендується змінювати положення тулуба і опору ніг.

Виконання дрібних слюсарно-інструментальних робіт, наприклад, припиловки внутрішніх профілів деталей штампів або прес-форм виконується сидячи. На 2 показаний метод обробки внутрішнього контуру матриці 3 штампа, закріпленої в лещатах 5 на верстаті 1. Для зручності роботи і створення правильного положення руки з інструментом 4 під лікоть працюючого підкладають шкіряну подушку 2.

На 3 показана найбільш раціональна поза робочого, сидить на поворотному стільці верстата 1. Висота стільця регулюється триногою 3. При цій позі корпус тіла працюючого повинен бути злегка нахилений вперед з таким розрахунком, щоб вигин його не перевищував 30° в поперекової частини хребта і впиратися в спинку стільця 4. При цьому права нога повинна упиратися в підлогу, а ліва нога виставлена вперед на відстань L і спиратися на підставку 2 з таким розрахунком, щоб створити кут 30-40°. Така посадка створює хорошу опору для корпуса тіла працюючого і зручність в роботі.

В процесі роботи права рука злегка зігнута, а її пензлем, міцно утримуючи напилок 5, робітник обробляє поверхню деталі. При цьому пальці лівої руки, спираючись на кінець верхньої частини напилка, притискають його до площини оброблюваної деталі, закріпленої в лещатах 6. Потім обидві руки злегка натискають на напилок і починають плавно рухати на всю його довжину від себе і на себе, прямо і по діагоналі всій оброблюваної площини до тих пір, поки не буде знято необхідний шар металу.

На 4 показана вільна поза «стоячи» працює за верстаком 1. Корпус тіла прямий і злегка нахилений вперед з стійкою опорою на стопи ніг. При такій позі працюючий, не перевтомлюючись, може виконувати інструментом 2 не тільки припиловку і доведення складних профілів деталей штампів і прес-форм в лещатах 5, але і проводити точну рубку або гибку складних деталей в результаті гарної маневреності рухів корпуса тіла і стійкості опори ніг і вільних рухів рук.

2 Організація та планування ремонтів електрообладнання виробничої дільниці

2 Розрахунок енергоресурсів дільниці. Шляхи економії електроенергії

Витрати електроенергії у кВт · год для виробничих цілей W_вироб. розраховуються за формулою :

, (2.1)

де Р_уст.. – сумарна встановлена потужність електродвигунів на дільниці цеху, кВт;

Ф_е – ефективний фонд часу роботи споживача електричної енергії, год;

К_з - коефіцієнт завантаження споживачів електроенергії .

Він набуває значень від 0,70 до 0,85.

К_о - коефіцієнт одночасної роботи.

Він набуває значень від 0,60 до 0,70.

К_с - коефіцієнт обліку втрат у мережі .

Він набуває значень від 0,92 до 0,95.

К_в - коефіцієнт обліку втрат у двигуні.

Він набуває значень від 0,85 до 0,90.

Сумарна потужність Р_уст. розраховується за формулою :

Р_уст. = ∑ ( n_і ∙ P_і ), (2.2 )

де n_і - кількість одиниць устаткування, однієї моделі на дільниці, шт;

P_і - потужність електродвигунів, встановлених на одній одиниці устаткування, однієї моделі, кВт.

кВт

Ефективний фонд часу Ф_е розраховується за формулою :

Ф_е = Д_р ∙ t ∙S ∙ ( 1- α ), (2.3)

де Д_р - кількість робочих днів у році , дн;

t - тривалість робочої зміни, год;

S - кількість змін;

α - коефіцієнт простоїв обладнання у ремонті .

Він набуває значень від 0,06 до 0,10.

Кількість електроенергії у кВт · год для освітлення приміщення W_осв. розраховується за формулою :

h · S · T_осв.

W_осв. = ^{___________________________} , (2.4)