Разом з засобами реабілітації хворих на дцп проводять фізкультурно-оздоровчу роботу.

Завдання фізкультурно-оздоровчої роботи:

1. формування мотивації та адекватних психоемоційних реакцій до занять;

2. розвиток та вдосконалення сприйняття усіма сенсорними системами;

3. формування вестибюлярних та антигравітаційних реакцій, статодинамічної стійкості (рівноваги) та орієнтування у просторі;

4. розвиток та стимуляція опорної та маніпуляційної функції рук (пальців);

5. нормалізація співвідношення нервових процесів збудженя та гальмування;

6. нормалізація м’язевого тонусу: м’язів, максимальне розслаблення з подальшим розтягуванням м’язів, які знаходяться у стані спастичного скорочення, та розвитку сили ослаблених м’язів – подолання слабкості (гіпотрофії, атрофії) окремих груп м’язів;

7. розвиток та стимуляція відповідних віку рефлексів та пізніх реакцій;

8. розвиток здатності вільно напружувати та розслаблювати м’язи; подолання зайвих рухів;

9. розвиток координації;

10. профілактика розвитку патологічних компенсацій, викривленння хребта, що призводить до гіпертонусу стегон, патологічних установок стоп;

11. покращення рухливості в суглобах (профілактика та ліквідація контрактур);

12. корекція патологічних установок опорно-рухового апарату (кінцівок, відділів хребта);

13. стимуляція опорної функції стоп, ходьби;

14. розвиток здатності до самостійного пересування і самообслуговування;

15. покращення функціональної діяльності серцево-судинної, дихальної, та інших систем організму;

16. розвиток психічної сфери та мови.

Особливості методики проведення фізкультурно-оздоровчих занять при дцп.

Заняття починають з вправ, направлених на нормалізацію м’язового тонусу. Вправи, якими розвивають той чи інший рух, чергують з дихальними вправами. На фоні загальнозміцнюючих вправ проводять вправи, які нормалізують м’зовий тонус, нейтралізують патологічні (тонічні) рефлекси, домогаються нормалізації амплітуди рухів у всіх суглобах. Бажано, щоб дитина виконувала вправи перед дзеркалом.

Розвиток вестибюлярної функції здійснюється адекватною стимуляцією вестибюлярного аналізатора: розкачуванням у колисці, на руках, на качелях; вправами, у яких є швидка зміна положення тіла: швидке переміщеня в одній площині (зверху униз та знизу уверх, зліва направо та навпаки), перехід із однієї площини простору у другу, рухами з кутовим прискоренням. У використанні цих вправ найбільш важливий момент – їх дозування, яке розвиває тренувальний ефект і в той же час не викликає негативних вегетативних реакцій.

Вправи використовують у визначеній послідовності: починають з рухів головою, потім – згинання, розгинання, повороти тулуба, потім – рук у плечових суглобах, рук та ніг – проксимальних суглобах (плечових, тазостегнових); вправи повинні охоплювати середні суглоби (ліктьові та колінні), після цього – проміневоплюсні та гомілкові. Необхідно, щоб вправи випереджали рівень розвитку рухових можливостей дитини – відповідали наступному рівню розвитку рухової сфери.

Використовують як загальні методи фізичного виховання, так і спецефічні: внесення регламентованих змін в окремі параметри звичайного руху: виконанням вправ з незвичного вихідного положення; зміна амплітуди та швидкості рухів, часу занять за рахунок зміни кількості повторень кожної вправи; дзеркальним виконанням вправ; конструювання нових способів виконання звичайних дій; ускладнення звичайних дій: додатковими діями; комбінацією звичайних дій; змінення зовнішніх умов: розширення діапазону матеріально-технічного забеспечення; зміною (ускладненням) правил; зміненням обстановки; збільшенням кількості учасників заняття; змагальний метод; індивідуально-груповий метод; група 3-6 осіб та викладач може приділити достатньо уваги кожному, окрім цого діє позитивний фактор колективних взаємовідносин; використовується як у однородних групах, в яких приймають участь люди з подібними проявами ДЦПЮ, так і в змішаних групах, учасники яких – люди з різними фізичними можливостями; колективно-індивідуальний метод (об’єднує 7-12 осіб мета якого соціальна адаптація); ігровий метод; музично-ритмічні заняття, у тому числі танці; виконання вправ одночасно з декламуванням віршів; метод „театру фізичного виховання” (сюжетні постановки, тощо); метод предметно-практичної взаємодії (ознайомлення зі значенням предметів та засобами маніпуляції з ними).

Питання для обговорення.

1. Дайте визначення поняття Інвалід, інвалідність.

2. Назвіть мету оздоровчих занять з інвалідами.

3. Дайте визначення загальних та специфічних завдань фізкультурно-оздоровчох роботи з інвалідами.

4. Назвіть засоби фізкультурно-оздоровчої роботи з неповносправними.

5. Назвіть форми адаптивного фізичного виховання.

6. Назвіть особливості фізкультурно-оздоровчої роботи при ДЦП.