89.Соціально-економічне та політичне становище в Україні на сучасному етапі.

Основні завдання та напрями соціальної політики

У Посланні поставлено за мету забезпе­чити у 2000-2004 рр. зростання в 1,3-1,4 разу реальних доходів населення, продуктивну зайнятість та створення 1 млн. нових робо­чих місць, поступово підвищити мінімаль­ний рівень трудових пенсій до межі прожит­кового мінімуму.

Основні важелі соціальної політики на­ступного періоду:

> адресна підтримка соціальна незахи-щених верств населення;

> актуальні завдання пенсійної реформи;

> забезпечення продуктивної зайня­тості;

> прискорений розвиток житлового будівництва, забезпечення доступності житла для різних верств населення;

> примноження інтелектуального по­тенціалу суспільства;

> зміцнення позицій середнього класу.

Нова стратегія економічного та соціаль­ного розвитку держави базується на перед­умові, відповідно до якої утворення парла­ментської більшості сприятиме швидкому та комплексному розв'язанню зазначених проблем у максимально стислі строки.

Відповідно до стратегічного курсу Пре­зидента України, викладеного у Посланні, уряд В.Ющенка розробив програму діяль­ності "Реформи заради добробуту", схва­лену у квітні 2000 р.Верховною Радою. Проголошена Президентом і втілена в про­грамі діяльності уряду стратегія економіч­ного та соціального розвитку України на­була у 2000 р. реального поступу.

87.Конституційний процес. Основні положення Конституції України.

Конституційний процес

З огляду на доленосність прийняття нової Конституції необхідно проаналі­зувати хід конституційного процесу в Укра'їні. Він виявився суперечливим, складним і надзвичайно тривалим (із ре­спублік колишнього СРСР Україна при­йняла свою Конституцію останньою).

-Жовтень 1990 р. Верховна Рада, спираючись на Декларацію про державний суверенітет, створила Конституційну комісію для розробки проекту концепції Конституції. Комісію очолив Л.Кравчук

24 серпня 1991 р. Проголошення Акта про незалежність України внесло принципові корективи в концепцію Конституції

-Червень 1991р. Верховна Рада ухвалила концепцію нової Конституції

-24 серпня 1991р. Проголошення Акта про незалежність України внесло принципові корективи в концепцію Конституції.

-1992, 1993р.р. Два варіанти проекту Конституції виносилися на всенародне обговорення, але не були затверджені (виникла дискусія з проблеми механізму прийняття Конституції. Достроковий розпуск Верховної Ради у 1994 р. спричинин розпуск Конституційної комісії).

-1994 р. Після виборів Верховної ради і Президента спік голова ми нової Конституційної комісії стали Л.Кучм а та О.Мороз. ВІдбувясться загострення конституційного процесу (висуваються різні пропозиції щодо форм державного управління, власності, принципів побудови парламенту, виборчої системи, державної мови та символіки)

-8 червня 1995 р. Між Верховною Радою і Президентом підписано Конституційний договір, який регулював основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоуправління до прийняття нової Конституції. Договір значно прискорив конституційний процес

-Лютий 1996 р. Верховна Рада почала обговорення проекту Конституції

-Початок червня 1996 р. Проект Конституції прийнято Верховною Радою у першому читанні. Однак, депутати не могли дійти згоди з ряду принципових питань. Президент підписав Указ про винесення Конституції на всенародне обговорення. Мова йшла про прийняття Конституції, обминувши парламент

-28 червня 1996 р. Після тривалового І нан Верховна Рада прийняла нову Конституцію

напруженого обговорення Верховна Рада прийняла нову Конституцію.

Нова Конституція України

Прийняття Конституції завершило пері­од державного становлення, закріпило пра­вові основи незалежності України. Наша країна реально стала невід'ємною частиною європейського і світового співтовариства.

В Конституції Україна визначена як не­залежна, суверенна, демократична, соці­альна і правова держава. За формою прав­ління Україна є республікою, за держав­ним устроєм - унітарною, тобто єдиною, соборною державою.

Система прав і свобод людини і громадя­нина, гарантованих Конституцією, відповіда­ють загальновизнаним демократичним стан­дартам, закріпленим міжнародно-правовими актами. Відповідно до Основного закону, утвердження і забезпечення прав і свобод є пріоритетним напрямом діяльності держави.

З прийняттям Конституції завершило­ся остаточне формування законодавчої, виконавчої і судової влади в Україні. Главою держави є Президент, який виступає гарантом державного суверенітету, тери­торіальної цілісності України, додержан­ня Конституції, прав та свобод людини і громадянина. Президент обирається гро­мадянами держави строком на 5 років. Єдиним органом законодавчої влади є пар­ламент - Верховна Рада, яка обирається громадянами держави один раз у 4 роки у кількості 450 депутатів. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабі­нет міністрів, відповідальний перед Пре­зидентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Органами дер­жавної влади на місцях є обласні, районні, а також у містах Києві та Севастополі відповідні державні адміністрації, їх го­лови призначаються Президентом Украї­ни, а оперативне керівництво місцевими державними адміністраціями здійснює Кабінет міністрів.

Конституція визнає і гарантує місцеве самоврядування, яке здійснюється як без­посередньо, так і через органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

* У цілому Конституція визначає всі ос­новні засади та напрями внутрішньої і зовнішньої політики держави, орієнтири реформування нашого суспільства. Вона є першоосновою подальшої розбудови України як демократичної, соціальної і правової держави. І головне завдання, яке стоїть перед нашим суспільством, поля­гає в тому, щоб навчитися жити за Кон­ституцією.