82.Розпад срср та створення снд. Україна в системі снд.

Після спроби реакційних сил здійснити 19-21 серпня державний переворот вряту­вати СРСР виявилося неможливим.

Причини розпаду СРСР

• Унітарний характер СРСР (фор­мально Радянський Союз був федерацією, але фактично - унітарною державою). Монополія на владу належала центру, що обмежувало права республік.

• Недоліки і помилки в національній політиці керівництва СРСР:

О курс на формування нової спіль­ності -радянського народу, що на практиці виявлялося в тотальній русифікації, в об­меженні розвитку національних культур;

О невирішеність багатьох націо­нальних проблем (проблема кордонів, про­блема депортованих народів та ін.).

• Суперечливі непослідовні економічні реформи спричинили розбалансовапість народного господарства, поглиблення еко­номічної кризи.

• Процеси демократизації і гласності сприяли зростанню національної свідомос­ті й активізації національно-визвольних рухів.

• Ослаблення в процесі перебудови цен-

тральної влади, КПРС, які забезпечували єдність СРСР.

Остаточно центральна влада втратила авторитет після заколоту 19-21 серпня.

Після провалу перевороту республіки проголосили свою незалежність.

Співдружність незалежних держав

8 грудня 1991 р. у Мінську президент України Л.Кравчук, президент Росії Б. Єльцин, голова Верховної Ради Білорусії С.Шушкевич констатували, що вихід ре­спублік із складу СРСР і утворення неза­лежних держав стало реальним фактом і що СРСР як суб'єкт міжнародного права і гео-політична реальність припиняє своє існу­вання. Вони підписали угоду про створен­ня Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої можуть приєднатися респуб­ліки колишнього СРСР та інші країни.

До складу СНД увійшло 11 республік, причому Україна - на правах асоційованого члена (вона не визнала всіх пунктів угоди). За час існування СНД значних економіч­них і політичних результатів у його діяль­ності не досягнуто.

* За деякими прогнозами, СНД розвива­тиметься не шляхом глобальних інтегра­ційних процесів, а шляхом співробітницт­ва на двосторонній основі в певних сферах.

78.Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України протягом 60-80-х років XX ст.

Причини провалу економічної реформи сер. 60-х рр.:

> реформа не торкалася основ адміиі-стративно-командної системи, мала не комплексний характер, не змінювала струк­турної, інвестиційної політики;

>партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовитися від звичних ме­тодів управління економікою.

З поч. 70-х років темпи економічного зро­стання уповільнюються. Середньорічні тем­пи приросту валового суспільного продук­ту та національного доходу в Україні ста­новили відповідно:

> у 1966-70 рр.-6,7 і 7,8%;

> у 1971-75рр.-по 5,6%;

> у 1976-80 рр. - 3,4 і 4,3%;

> у 1981-85 рр.-3,5 і 3,6%.

Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, намітилося постійне відставання в науково-технічному і техно­логічному процесі від розвинених країн Заходу. Командна система не змогла пов­ністю вписатися в умови, запропоновані НТР, що стало однією із ключових причин спаду економічного розвитку. Продук­тивність праці була нижчою, ніж у США: в промисловості - у 2 р., у сільському госпо­дарстві - у 5 разів!

Низькою була якість вітчизняних то­варів. У 1986 р. лише 15,9% промислових виробів досягли вищої категорії якості.

Збільшився бюрократичний апарат. Щорічно апарат управління зростав на 300-350 тис.осіб, досягнувши у 80-х рр. 18 млн. Лише у 1975-1985 рр. кількість со­юзно-республіканських і союзних Міні­стерств, відомств і державних комітетів збільшилася приблизно на 20%. Консерва­тивні правлячі кола лякалися змін, вбача­ли в них загрозу своєму пануванню, тому виступали проти радикальних реформ. З'являється "культ сірості" в управлінні державою.

Посилилися безгосподарність і безвідпо­відальність, усе більше заявляли про себе корупція, організована злочинність і "тіньова" економіка.

Таким чином, у 70-80-і рр. народне гос­подарство вступило у смугу кризи.

В Україні все помітніше виявлялася при­таманна колонії структура економіки, що характеризувалася перевагою паливних і сировинних галузей. На споживчий ринок працювало менше 30% потужностей україн­ської промисловості (тоді як у розвинутих країнах цей показник досягав 50-60% і більше).

Економічний потенціал України нарощу­вався без урахування екологічних фак­торів. На території нашої держави було збудовано та будувалося вісім АЕС. Украї­на, яка складала 2,6% території СРСР, одержувала більше чверті всіх забруднень.

Рівень життя народу

Протягом 60-80-х рр. спостерігалося певне зростання добробуту народу, підви­щення заробітної плати.

Проте, цей добробут був відносним: за рівнем життя Україна на поч. 80-х рр. зна­ходилася серед країн, які займали 50-60-і місця у світі. Існував гострий дефіцит про­мислових і продовольчих товарів, черги стали ганебною прикметою життя народу.

До того ж, відносний добробут народу 60-70-х рр. забезпечувався за рахунок роз­продажу національних природних багатств - нафти, газу, вугілля, лісу.

Десятки мільярдів карбованців не вико­ристовувалися для модернізації народного господарства в цілому, для істотного по­кращення соціально-культурної сфери, а просто "прощалися".

Населення не знало справжньої ціни сво­го "достатку", того, що він має нездоровий і тимчасовий характер.

Нафтовий "бум" 70-х рр. пройшов, а в бюджеті СРСР почали з'являтися багато­мільярдні дефіцити.