67.Створення оун. Інтегральний націоналізм.

Організація українських націоналістів (ОУН). Вона утворилася у 1929 р. на базі Української військової організації. Органі­затором і керівником ОУН протягом 1929-1938 рр. був Є.Коновалець.

* Ідеологією ОУН став "інтегральний націоналізм" (крайня форма націоналіз­му), розроблений Д.Донцовим та інши­ми теоретиками: проголошувалася пере­вага національних інтересів над індиві­дуальними, стверджувалося, що вищою метою боротьби є досягнення держав­ної незалежності будь-яким способом.

Мета ОУН- утворення соборної україн­ської незалежної держави з багатоукладною економікою. Політична система майбутньої держави мала грунтуватися на владі однієї націоналістичної партії. На чолі руху і дер­жави мав стояти лідер, наділений необмеже­ною владою. Будівництво незалежної Украї­ни мало завершитися вигнанням з українсь­ких земель усіх окупантів. Методи бороть­би - пропагандистські, агітаційні, органі­заційні, диверсійні і терористичні. Терору зазнавали не тільки представники окупац­ійної влади, а й українці, які не поділяли іде­ології і методів боротьби ОУН. На поч. 30-х рр. члени ОУН організували понад 60 за­махів на польських і українських діячів.

Утворення ОУН з її безкомпромісними, крайніми методами боротьби стало резуль-

татом втрати українцями віри в можливість досягнення самостійності мирним шляхом, віри у підтримку західних країн.

ОУН спиралася переважно на молодь, схильну до рішучих дій, здатну до само­пожертви в ім'я національного визволення. Членами організації стали талановиті поети О.Ольжич, О.Теліга, Є.Маланюктатші.

Напередодні другої світової війни ОУН нараховувала до 20 тис. свідомих членів і багато прихильників.

Після вбивства Є.Коновальця (1938 р.) серед членів ОУН посилилися суперечності щодо тактики боротьби, внаслідок чого стався розкол. Виникли два напрямки: ре­волюційне крило очолив С.Бандера (ОУН-Б), помірковане крило очолив А.Мельник (ОУН-М).

Значний вплив на активність україн­ського населення мала греко-католицька церква, її глава, митро­полит А.Шептицький (на світлині), який корис­тувався великим автори­тетом серед західних українців, виступав проти приєднання українських земель до Польщі, всіляко сприяв процесам національного відродження. У 1923 р. А.Шептицького булозаарештовано.

65.Тоталітаризм як явище світового порядку, його суть і особливості в Радянському Союзі.Масові репресії 30-х років в Україні, їх наслідки.

Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні. Масові репресії

У кін. 20-х - на поч. 30-х рр. політична система Радянського Союзу, зберігаючи зовні у сі атрибути демократії, фактично перетворилася на тоталітарну, яку дослідники називають ежимом особистої влади Сталіна або сталінщиною.

Монополія на владу

Більшовики встано­вили повний контроль над усіма організаці­ями, громадськими об'єднаннями. Опорою влади стали профспілки і комсомол.

Монополія на ідеологію

У суспільстві утвердилася монополія комуністичної ідеології: право на істину визнавалося лише за марксизмом. Значну роль у насадженні офіційної ідеології відігравала цензура, завдяки якій більшо­вики контролювали усі засоби впливу на

духовне життя - пресу, радіо, освіту, куль­туру. Функції цензури виконувало спеці­альне управління - Головполітосвіта, яке співпрацювало з органами Державного політичного управління (ДПУ).

Тотальний контроль над засобами масо­вої інформації дозволяв маніпулювати свідомістю населення, зводити брехню на державний рівень.

Радянська влада переслідувала вірую­чих, релігійні конфесії.

Монополія на керівництво економікою

У ході форсованої інду­стріалізації і насильницької суцільної ко­лективізації відбулося одержавлення усіх форм власності, утвердження командно-адміністративних методів керівництва еко­номікою. Партійно-державний апарат вста­новив монопольний контроль над економі­чною сферою, що і стало фундаментом то­талітарного режиму.

Таким чином, у країні встановилася дик­татура більшовицької партії, її органи пе­ребрали на себе всі функції державної вла­ди. На XVI з'їзді ВКП(б) (1930 р.) проголо­шено: "Наша партія керує всіма організаці­ями пролетаріату і всіма сторонами діяль­ності пролетарської диктатури, починаючи з придушення класових ворогів і закінчую­чи питаннями коноплі, льону, свинарства..."

На вершині партійно-державної системи влади знаходився Сталін. У Радянському Союзі склався культ його особи.

Партійний і державний апарати форму­валися на принципах особистої відданості, готовності виконувати будь-який наказ зверху. У 20-30-і рр. керівниками України були люди, які сумлінно виконували волю Сталіна.

Масові репресії

Невід'ємною частиною тоталітарної си­стеми влади був репресивний апарат. Органи ДПУ - НКВС розгорнули масові жорстокі репресії проти всіх прошарків населення.

* Масові репресії були захисною реак­цією тоталітарного режиму, оскільки при наявності широкої опозиції цей режим не зміг би забезпечити свого існування. Ідейним обгрунтуванням масового теро­ру стала теорія Сталіна про неминуче заго­стрення класової боротьби в міру просуван­ня до соціалізму та необхідність у зв'язку з цим посилення пильності і боротьби проти "ворогів народу".

Каральні органи посилювали пошук "ворогів народу", "контрреволюціонерів", "ворогів соціалізму", збільшувалися мас­штаби насильства. Репресії здійснювалися антиконституційними позасудовими "трій­ками" у складі першого секретаря обкому партії, начальника обласного управління внутрішніх справ і прокурора області. Ви­роки виносилися без свідків, без захисту, і навіть без підсудного. Найбільшого мас­штабу репресії досягли у другій пол. 30-х рр., набувши характеру масового терору.

Напрямки масових репресій в Україні

> Репресії проти селянства (розкур-кулювання, штучний голодомор 1932-1933 рр.).

> Боротьба з "підпільними націоналіс­тичними організаціями". Першою була сфабрикована справа проти "Спілки ви­зволення України",

> Боротьба з "націоналістичними еле­ментами" в Академії наук України: репре­совано багато вчених, розігнано цілі нау­кові інститути.

> Боротьба проти релігії і церкви.

У 1926р. Радянська влада розпочала фронтальній наступ на українські парафії, наклавши високі податки та обмеживши їх діяльність.

Зруйновано і закрито тисячі церков, роз­горнуто гоніння проти священиків і віру­ючих.

> Гоніння проти українських письменни­ків, діячів мистецтва. Жертвами репресій стали десятки тисяч діячів національної культури. Були розстріли.

> Чистка військових кадрів: був пов­ністю знищений штаб Київського військо­вого округу на чолі з Якіром, репресовано 150 чоловік командного складу. Наслідки репресій:

> тотальний терор торкнувся усіх ка­тегорій населення, були фізично знищені мільйони українців, внаслідок чого україн­ська -нація зазнала величезних демографіч­них втрат;

> занепад української національної куль­тури, інтелектуального потенціалу украї­нської нації;

> посилення економічної і політичної за­лежності України від центру;

> шляхом репресій відбулося остаточне утвердження тоталітарного режиму, абсолютної політичної влади Сталіна.