- •1.Джерела вивчення та історіографія історії України.
- •5 Період: Основні риси:
- •2.Наукова періодизація і характеристика основних етапів української історії.
- •4.Трипільська культура.
- •11.Християнізація Русі та її значення.
- •3.Початок людського суспільства та його еволюція на території України.
- •8.Перші державні утворення на території України.
- •5.Кочові народи на півдні України.
- •7.Проблема етногенезу східних слов’ян.
- •6.Антична колонізація в Північному Причорномор’ї.
- •9.Основні теорії походження Київської Русі.
- •10.Перші київські князі. Їх внутрішня та зовнішня політика.
- •12.Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.
- •17.Історичне значення Галицько-Волинської держави.
- •29.Андрусівське перемир’я 1667 р., “Вічний мир” та їх значення для України.
- •13.Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.
- •14.Історичне значення та проблема спадщини Київської Русі.
- •25.Формування української державності в ході національно-визвольної війни 1648-1676 рр.
- •15.Етапи політичної історії Галицько-Волинської держави.
- •1199-1205Рр. Розвиток об'єднаного Галицько-Волинського князівства за Романа Мстиславовича у1202 р.
- •1205-1238 Рр. Тимчасовий розпад Галицько-Волинського князівства, викликаний загибеллю Романа Мстиславовича і посиленням боротьби бояр за владу
- •1264-1340 Рр. Розвиток Галицько-Волинського князівства за спадкоємців Данила Галицького, поступове політичне ослаблення князівства
- •16.Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •32.Адміністративно-територіальний та політичний устрій Гетьманщини, її соціально-економічне становище.
- •18.Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •19.Наступ Польщі на українські землі. Утворення Речі Посполитої.
- •20.Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Реєстрове козацтво.
- •21.Політика гетьмана п.Конашевича- Сагайдачного.
- •26.Березневі статті: умови і правове значення.
- •22.Козацько-селянські повстання кін. XVI ст. Та 20-30-х рр. XVII ст., їх наслідки.
- •23.Брестська церковна унія 1596 р. Та її історичне значення.
- •31.Причини поразки української національної революції 1648-1676 рр. Та її історичне значення.
- •24.Причини, характер та періодизація національно-визвольної війни 1648-1676 рр.
- •27.Постать б.Хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності.
- •33.Гетьман і.Мазепа: оцінки діяльності.
- •28.Україна після смерті б.Хмельницького. Гетьмани і.Виговський та ю.Хмельницький.
- •35.Українська політика Петра і. Наступ Росії на українську автономію.
- •30.Гетьманування Петра Дорошенка.
- •34.Конституція п.Орлика та її історичне значення.
- •36.Українська політика Катерини II. Ліквідація Гетьманщини.
- •37.Польське панування на Правобережній Україні у XVIII столітті. Гайдамацький рух.
- •38.Геополітичні зміни в Україні у II половині XVIII століття.
- •39.Сутність українського національного відродження XIX століття, його передумови та етапи.
- •1. Політика російського та австрійського урядів
- •2. Історичні корені
- •3. Формування національної інтелігенції
- •4. Зовнішні впливи
- •40.Декабристський рух в Україні.
- •41.Кирило-Мефодіївське братство. Т.Г.Шевченко.
- •42.Національно-визвольний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині хіх століття.
- •44.Національно-визвольний рух в Західній Україні в другій половині XIX століття.
- •43.Національно-визвольний рух у Західній Україні в першій половині XIX столітті.
- •45.Утворення перших політичних партій в Україні, їх програми.
- •56.Директорія унр, її склад, внутрішня та зовнішня політика.
- •46.Соціально-економічна модернізація України в другій половині хіх століття.
- •51.І і I I Універсали Центральної Ради.
- •47.Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на початку хх століття.
- •53.Проголошення радянської унр. Війна більшовиків проти Центральної Ради.
- •49.Україна в першій світовій війні.
- •50. Заснування Української Центральної Ради,її соціальна база і програма.
- •52.Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр.
- •54.IV Універсал. Брестський мир і Україна.
- •58.Перемога більшовиків в Україні. “Воєнний комунізм”.
- •59.Причини поразки, уроки і наслідки української національно-демократичної революції 1917-1920 років.
- •60.Союзний договір віл 30 грудня 1922 року, його сучасна політична оцінка.
- •57.Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки українських земель.
- •55.Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •62.Соціально-економічні перетворення в Україні на основі неПу.
- •74.Соціально-економічні перетворення та національна політика в західних областях України в післявоєнні роки. Політична платформа і тактика боротьби оун-упа в 1945-1953 рр.
- •61. Українське національно-культурне відродження 1920-х років.
- •68.Радянсько-німецькі договори 1939 року і західноукраїнські землі.
- •63.Сталінська політика індустріалізації.
- •86.Національно-культурне відродження в Україні на сучасному етапі. Найбільші релігійні конфесії в Україні.
- •64.Колективізація українського села. Голодомор 1932/1933 років.
- •67.Створення оун. Інтегральний націоналізм.
- •65.Тоталітаризм як явище світового порядку, його суть і особливості в Радянському Союзі.Масові репресії 30-х років в Україні, їх наслідки.
- •70.Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні.
- •1. Захопивши Україну, німці розчленували її на окремі частини:
- •2. Відповідно до "теорії расової винятковості німецької нації" українці підлягали масовому знищенню. Справжній геноцид здійснювався проти єврейського народу.
- •4. Обмежувалися постачання міст продовольством, медичне обслуговування, освіта. Українці перетворювалися на людей "третього сорту".
- •66.Становище західноукраїнських земель в 20-30 роки хх століття.
- •71.Визволення України від німецьких загарбників. Закінчення другої світової війни. Вклад України в розгром гітлерівської Німеччини і її сателітів.
- •72.Україна в системі міжнародних відносин після другої світової війни. Возз'єднання українських земель.
- •73.Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.
- •75.Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 1940-х - початку 1950-х років. Сталінські репресії.
- •76.Проблеми розвитку народного господарства України в середині 50-х- першій половині 60-х років XX ст.
- •81.Акт проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991 року.
- •77.Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України у другій половині 1950-х - першій половині 1960-х років. Шестидесятники.
- •82.Розпад срср та створення снд. Україна в системі снд.
- •78.Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України протягом 60-80-х років XX ст.
- •84.Україна на міжнародній арені. Основні напрямки зовнішньої політики в сучасних умовах.
- •1. Західний напрямок
- •3. Україно-російські стосунки
- •4. Відносини з провідною країною світу сша
- •5. Розвиток відносин з країнами Чорноморського басейну, Близького і Середнього Сходу.
- •6. Входження до міжнародних фінансових інститутів. Економічне співробітництво
- •7. Інтеграція у міжнародні економічні та фінансові структури
- •79.Дисидентський рух в Україні.
- •80.Перебудовчі процеси в срср. Зростання суспільно-політичної активності населення України наприкінці 80-х - початку 90-х років.
- •85.Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Україні в сучасних умовах.
- •83.Розбудова незалежної української держави. Вибори до Верховної Ради України в березні 1998 року.Вибори Президента України в листопаді 1999 р., їх результати.
- •89.Соціально-економічне та політичне становище в Україні на сучасному етапі.
- •90.Послання Президента України до Верховної Ради “Україна: поступ у ххі століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000-2004 роки”.
86.Національно-культурне відродження в Україні на сучасному етапі. Найбільші релігійні конфесії в Україні.
Відродження мови
З проголошенням незалежності України відродження національної культури стало державною справою. Для українців чи не вперше відкрилася перспектива вільного розвитку і набуття престижності своєї мови і культури.
У жовтні 1989 р. було прийнято "Закон про мови в Українській РСР", спрямований на захист національної мови, забезпечення її всебічного розвитку і функціонування у всіх сферах життя суспільства. Українську мову в республіці проголошено державною.
Конституція України затверджує за українською мовою статус державної мови, а також гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Відродження релігії і церкви
Будівництво незалежної Української держави, стрімкі зміни в суспільстві сприяли активізації релігійного життя.
У кінці 80-х рр. була легалізована заборонена комуністами в 1946 р. Українська греко-католицька церква (УГКЦ), визнаним лідером якої став Кардинал Люба-чівський.
Українська православна церква в процесі своєї перебудови виявилася розколотою на:
> Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ);
> Українську православну церкву -Київського патріархату (УПЦ-КП);
> Українську православну церкву -Московського патріархату (УПЦ-МП).
Між цими церквами, особливо між УАПЦ і УПЦ-КП, з одного боку, та УПЦ-МП, з іншого боку, склалися напружені, ворожі стосунки. Яскравим проявом цієї ворожнечі стали сутички під час поховання у червні 1995 р. патріарха УПЦ-КП Володимира (Романюка). Разом з тим, серед віруючих і частини духовенства посилюється прагнення до створення єдиної православної церкви в Україні.
Серед населення України поширюється вплив протестантизму, іудаїзму, ісламу. Всього ж в Україні діють 105 релігійних об'єднань, діалог між якими здійснюється в рамках Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій. Держава спрямовує свої зусилля на те, щоб представники всіх конфесій були повноправними учасниками громадського життя.
Свобода совісті стала важливим елементом життя незалежної України. Сотні тисяч людей повертаються до релігії, здобуваючи завдяки їй риси духовності і моралі. Головним завданням у контексті побудови вільної незалежної України є повернення людям віри в добро, справедливість, честь і порядність.
64.Колективізація українського села. Голодомор 1932/1933 років.
Курс на колективізацію був проголошений XV з'їздом ВКП(б) у 1927 р., а з 1929 р.
почалося її насильницьке форсоване здійснення.
Причини колективізації
Згідно з більшовицькою доктриною, шлях до соціалізму був пов'язаний з переходом селянства до колективного виробництва. Форсована колективізація, як і форсована індустріалізація, здійснювалася в рамках єдиної політики "соціалістичного штурму".
Беручи курс на колективізацію, сталій^ ське керівництво прагнуло:
* завдяки колгоспам повністю підпорядкувати сільське господарство державі;
* забезпечити населення країни дешевими продуктами харчування і сировиною, отримати кошти для індустріалізації;
* ліквідувати дрібнотоварний селянський уклад, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі.
Постановою ЦКВКП(б) від 5 січня 1930р. було чітко визначено темпи колективізації для різних зон Радянського Союзу. В Україні колективізацію планувалося завершити в основному (тобто об'єднати в колгоспи 70% селянських господарств) до кінця 1930 р. Такі нереальні терміни можна було забезпечити лише насильницькими методами!
Для того, щоб зламати опір заможних селян, в Україні проводилася політика "ліквідації куркульства як класу", в результаті якої було знищено понад 200 тисяч (за офіційними даними) селянських господарств. Жертвами репресій у процесі розкуркулю-вання стали понад 1 млн. чоловік. Особливо трагічною була доля тих селянських родин, яких виселяли на Північ і в Сибір.
Взагалі ж, "політика ліквідації куркульства як класу" стала засобом тиску на все селянство, оскільки до розряду куркуля чи його "підголоска" міг бути зарахований кожен, хто не бажав вступати до колгоспу.
Таким чином, у ході колективізації було знищено найбільш працездатних і заможних господарів, що негативно вплинуло на подальший розвиток сільського господарства.
Прискорення темпів колективізації призвело до дезорганізації аграрного сектора: індивідуальні селянські господарства руйнувалися, а колгоспи технічно і організаційно були ще слабкими.
У зв'язку з цим наростали кризові явища в сільському господарстві: зниження продуктивності праці, падіння валових зборів зерна та виробництва іншої сільськогосподарської продукції. Така ситуація зберігалася до 1934-1935 рр.
Голодомор 1932-1933 рр.
Не дивлячись на значне скорочення рівня сільськогосподарського виробництва, плани здачі продукції державі зростали. У1932 р. план хлібозаготівлі Україна виконати не змогла, оскільки він був нереальним!
З метою забезпечити виконання плану проти колгоспів та індивідуальних селянських господарств почали вживатися крайні заходи: здійснювалася тотальна конфіскація продовольчих запасів - аж до сухарів, солінь і фруктової сушки; райони, де не виконувався план, переводилися на блокад-
не положення - підвезення будь-яких продуктів харчування до них заборонялося.
Хлібозаготівлею в Україні керувала спеціальна комісія на чолі з В. Молотовим -одним із головних винуватців геноциду українського народу.
7 серпня 1932р.ЦВК ііРНКСРСР прийняли постанову "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) влас-Жертви голодомору 1932-33 рр. ності": розкрадання колгоспного майна каралося розстрілом, а за "пом'якшуючих обставин" -позбавленням волі на строк не менш ніж 10 років. До кінця 1932 р. (за 5 місяців) було засуджено 55 тис. чоловік, у тому числі до розстрілу-2,1 тис. чоловік. Серед засуджених було багато жінок і дітей, які отримали покарання за жменю зібраних колосків.
* Жорстокість, з якою проводили хлібозаготівлю в 1932 р., стала безпосередньою причиною небаченого за всю історію України голодомору 1932-1933 рр. Прямі втрати від голоду становили 3,5-5 млн. чоловік.
Однієї трагедії голоду достатньо щоб назавжди засудити сталінізм, режим тоталітарної влади. Людські втрати голодомору 1932-1933 рр. оевершують усі відомі в новітній історії випадки геноциду.