Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ShPORY2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
640.51 Кб
Скачать

68.Радянсько-німецькі договори 1939 року і західноукраїнські землі.

28 вересня 1939 р. союз Німеччини і СРСР був скріплений Договором про дружбу і кор­дони. Договір уточнив сфери впливу цих держав і розмежувальну лінію між ними на території Польщі. У сферу впливу СРСР пе­реходили Литва, Бесарабія і Північна Бу­ковина, у сферу впливу Німеччини - Лемків-щина і Холмщина (українські території, які раніше були у сфері впливу СРСР).

У червні 1940 р. Червона армія зайняла Північну Буковину і Бесарабію.

Договір про дружбу і кордони, як і секретний протокол до пакту “Молотова-Рі66ентропа", протягом 50 років становив одну із державних таємниць СРСР. Ці угоди були укладені всупереч нормам міжнародного права і сприяли разе 'язанню другої світової війни.

Відповідно до угод про сфери впливу західноукраїнські і придунайські україн­ські землі ввійшли до складу УРСР, що від­повідало споконвічним прагненням укра­їнців до возз'єднання в межах однієї дер­жави. Незабаром відбулося оформлення нового політичного і територіального ста­тусу цих земель (рішення Народних зборів у Львові, сесій Верховної Ради УРСР та Верховної ради СРСР у жовтні-листопаді 1939 р. та серпні 1940 р.).

Й досі ці події неоднозначне оцінюють­ся істориками. Різні дослідники по-різно­му називають сам факт входження україн­ських земель до складу УРСР: "анексія" (Д.Бофора), "включення" (Н.Верт), "фор­мальне інкорпування, назване возз'єднан­ням" (А.Жуковський, О. Субтельний), "воз­з'єднання, що носило характер акції оку­паційного типу" (С.Кульчицькиії), а дехто з істориків розглядає це як звільнення по­неволених західноукраїнських земель і возз’єднання Західної України з Наддніпрянською.

63.Сталінська політика індустріалізації.

У грудні 1925 р. XIV з'їзд РКП(б) прого­лосив курс на індустріалізацію: передбача­лося прискорення промислового росту Ра­дянського Союзу і досягнення ним у короткі строки рівня розвитку економічно розвину­тих країн світу. Сталін заявив, що "ми від­стали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за 10 ро­ків. Або ми зробимо це, або нас зімнуть". Індустріалізацію передбачалося здійснюва­ти плановими методами (п'ятирічками).

Причини індустріалізації

Курс на індустріалізацію був об'єктив­но необхідний, оскільки СРСР залишався економічно відсталим і знаходився у воро­жому зовнішньому оточенні.

Труднощі індустріалізації

• Радянський Союз міг розраховува­ти лише на внутрішні джерела фінансу­вання індустріалізації;

• не вистачало кваліфікованих кадро­вих робітників та інженерів, хоч Україна в цьому плані була в більш вигідному ста­новищі;

• низький рівень економічної освіти у радянського керівництва, відсутність досвіду здійснення планової індустріалі­зації.

Промислова гонка

Шляхи і методи індустріалізації були обрані невірно, вони суперечили об'єктив­ним економічним законам.

* Якщо до 1929 р. індустріалізація здійснювалася прискореними темпами, то з 1929 р. - форсованими, надшвидкими. На 1929 р. було заплановано 32% приросту промислової продукції, на 1930 і 1931 рр.-по 45%, на 1932 - 36%! Радянське керів­ництво хотіло одночасно подолати еконо­мічну відсталість і побудувати соціалізм за декілька років. Сталін назвав 1929р. роком "великого перелому" і "стрибка в соціа­лізм".

Ці плани були явно нереальними і еконо­мічно необгрунтованими. Вони стали на­слідком волюнтаризму, політичного свавіл­ля, нерозуміння радянським керівництвом економічної ситуації. Заплановані показ­ники не були досягнуті. Щорічний приріст промислового виробництва в ці роки в се­редньому складав 15,7%, а в 1933 р. скоро­тився до 5%.

* Індустріалізація передбачала не про­порційний розвиток економіки, а макси­мальне нарощування важкої промисло­вості за рахунок легкої та харчової, сіль­ського господарства.

* Індустріалізація здійснювалася екстен­сивним шляхом: не за рахунок новітньої техніки і технологій, а за рахунок будів­ництва великої кількості підприємств, збільшення кількості працюючих. Основним джерелом підвищення продуктивності праці повинен був стати ентузіазм народу. Щоб його стимулювати, використовува­лись різні методи, серед яких - організація з 1929р. масового соціалістичного змагання, яке охопило майже всіх працюючих.

* У ході форсованої індустріалізації радянське керівництво мало намір здійсни­ти тотальне одержавлення економіки, оскільки згідно з комуністичною доктриною радянська влада могла базуватися лише на державній власності. Почалося згортан­ня непу, ліквідація багатоукладності еко­номіки, тоді як індустріалізацію треба було здійснювати методами впроваджен­ня ринкових відносин в економіку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]