Детермінанти успішного експорту

Перед обговоренням проблеми детермінантів успіху буде корисним розглянути деякі аспекти поняття успіху. Практично неможливо визначити деяке абстрактне поняття успіху, яке би відповідало всім критеріям. Ринки, фірми, галузі і економіки розрізняються за обсягами і комплексністю, рівнем розвитку, конкурентними перевагами тощо.

Показники, які інколи використовують, створюють труднощі для визначення успіху ЗЕД. Наприклад, число зайнятих у сфері закордонних продаж буде залежати від використання різних каналів експорту і, у багатьох випадках, може просто означати інтенсивність праці на фірмі. Інші показники, такі як ріст експортних продаж і питома вага експорту у загальних продажах, можуть спотворювати картину, якщо, наприклад, закордонні продажі низькі у базовому році, або внутрішній ринок надзвичайно подавлений.

Можливо, найкращим простим показником є прибутковість, проте він є поганим критерієм успішного експорту для фірми, яка свідомо відмовляється від короткострокового прибутку задля проникнення на ринок, або для фірми, чиї експортні мотиви полягають у зниженні ризику шляхом диверсифікації ринку.

З точки зору окремо взятої фірми було би доцільно відносити успіх ЗЕД до досягнення її власних загальних цілей. Проте, критерії успіху повинні бути досить широкими, щоб охопити фірми з багатогранними цілями, а також степінь складності конкуренції на різних типах ринків.

Можна вважати, що критерії ідентифікації найбільш успішних експортерів складаються з 6 основних компонентів:

1. Абсолютна вартість експортних продаж.

2. Ріст експортних продаж.

3. Співвідношення частки експорту фірми для загальної по галузі.

4. Короткостроковий ріст питомої ваги експорту у загальній діяльності фірми.

5. Довгостроковий ріст питомої ваги експорту у загальній діяльності фірми.

6. Успіх у проникненні на складні ринки.

В принципі, якщо не брати до уваги останнього, критерії можна охарактеризувати кількісно, хоча перший може бути, скоріше за все, функцією розміру фірми. В певних аспектах, критерії занадто жорсткі, а в деяких – навпаки – занадто м’ягкі для чіткого проведення роздільної лінії між успішними і невдалими експортерами. Фірма може задовольняти всім критеріям у цілому – і разом з тим вважати свою ЗЕД невдалою через недосягнення цілей прибутку. З іншого боку, фірма може вважатися успішним експортером, якщо хоча б один з критеріїв постійно виконується.

Таким чином, відмінність між успішним і невдалим експортерами полягає у невідповідності останнього всім показникам.

Серед успішних факторів, властивих фірмі, суттєвими детермінантами є звичайно ті, що полягають у її продукції і виробничих процесах, такі як диференціація продуктів, технологія, економія масштабів та ін. З іншого боку, визначення основних критеріїв успіху може підказати фірмі, наскільки вона здатна (чи не здатна) до ЗЕД, і чи варто їй займатися зовнішньоекономічними операціями. Найпростіший приклад вдалого суб’єкту ЗЕД і діяча виключно внутрішнього ринку ми наводимо у

Таблиці 2 (що, зрозуміло, не визначає успіх чи невдачу національних експортерів – але певні закономірності їх діяльності повинні існувати).

Таблиця 2.