Б. Літовченко
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ОРІЄНТАЦІЯ ФІРМИ
Резюме
У статті розглядаються питання про стимули і мотиви виходу підприємства на зовнішні ринки. Наводиться оцінка успіху зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємства з визначенням критеріїв, які визначають конкурентні переваги фірми на зовнішніх ринках. Розглядається роль менеджменту як визначального фактору зовнішньоекономічної орієнтації фірми.
Ключові слова
Експортна ініціатива. Експортні стимули. Експортні мотиви. Детермінанти успіху у зовнішньоекономічній діяльності. Критерії експортера і діяча внутрішнього ринку (неекспортера). Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.
Сучасні економічні виклади про зовнішньоекономічну діяльність, які базуються, в загальному, на класичних теоріях абсолютних і порівняльних перевагах А. Сміта і Д. Рікардо, визначають ЗЕД як вигідну a propos (для національного виробника), оскільки країни завжди спеціалізуються на виготовленні тих продуктів, де мають (абсолютну, порівняльну, технологічну, конкурентну тощо) перевагу1. Отже, фірми повинні займатися ЗЕД, якщо це вигідно країні. Але сам процес залучення фірми до ЗЕД носить достатньо незалежний від теоретичних аспектів характер. Дуже часто постає питання: чому з двох однакових за профілем фірм одна активно виступає на зовнішніх ринках, а інша задовольняється рамками національної економіки і навіть відмовляється від більш привабливих перспектив ЗЕД? Ця проблема має не лише теоретичний, а й прикладний (для національної економіки) аспект. Наприклад, доля зовнішньої торгівлі у ВВП України складає, за різними підрахунками, 40 – 60 %, за останні
5 років кількість акредитованих суб’єктів ЗЕД перевищила 100 тис., але лише третина з них веде реальні зовнішньоекономічні операції (8). Тому аналіз стимулів та мотивів виходу фірм на зовнішні ринки є вельми актуальним, з огляду на тенденції розвитку національної економіки.
Метою статті є дослідження причин виходу фірми на зовнішні ринки з точки зору загальної стратегії розвитку та показ факторів, які сприяють (перешкоджають) проводити ефективну зовнішньоекономічну діяльність.
Головною передумовою теорій міжнародної торгівлі є те, що фірми з технологічними або іншими порівняльними перевагами у виробництві товару з іноземними виробниками досягають успіху на зовнішніх ринках. Проте, одна справа – показати, як виникають зовнішньоекономічні можливості, і зовсім інша – як ці переваги використати.
Традиційні теорії, припускаючи вільне поширення інформації та відсутність транспортних витрат на досконалому ринку, не звертають увагу на перешкоди на шляху потенційного експортера, таких як отримання достовірної інформації про незнайомий ринок, визначення смаків споживачів, силу конкурентів, ворожість та інші аспекти міжнародного економічного середовища.
Через відсутність інтересу теорій міжнародної торгівлі до «приземлених» і практичних проблем прийняття рішень, детальні знання експортної поведінки фірм і основи, на якій вони розташовують ресурси на внутрішніх і зовнішніх ринках у значній мірі обмежені. Стосовно перспективи фірми, ці проблеми охоплюють такі напрями як визначення часу прийняття рішення про ЗЕД; труднощі та перепони, що стоять перед нею на заваді проникнення на закордонні ринки; реакція фірми на експортні стимули; детермінанти (і критерії) успіху ЗЕД і відмінності між успішними суб’єктами ЗЕД (експортерами), невдалими експортерами і діячами виключно внутрішнього ринку (неекспортерами); очікування фірм щодо затрат і цінових факторів на зовнішньому ринку. Тому ми вважаємо за доцільне розглядати зовнішньоекономічну орієнтацію фірми у такому порядку:
Започаткування ЗЕД (експортна ініціатива);
Експортні мотиви;
Детермінанти успішного експорту;
Рішення про затрати і ціни ЗЕД2.