57. Вестфальський Мир. Наслідки(маловато(( )

Вестфальський мир 1648 закінчив європейську Тридцятирічну війну. Він об'єднав два мирні договори, укладених 24 жовтня 1648 - після тривалих (з весни 1645) переговорів - у містах Вестфалії Мюнстері і Оснабрюці: Оснабрюкскій (між імператором Священної Римської імперії »і його союзниками, з одного боку, і Швецією з союзниками - з інший) і Мюнстерський (між імператором з союзниками, з одного боку, і Францією з союзниками - з іншого).

Австрійські Габсбурги не стали господарями Центральної Європи, але їх монархія вийшла з війни зміцніла. Вестфальський мир став переломним моментом у зовнішній політиці австрійських Габсбургів. Її головним змістом в наступні 250 років стала експансія на південний схід. Решта учасників Тридцятилітньої війни продовжували колишню зовнішньополітичну лінію.

Створення національних держав на місці середньовічної Священної Римської імперії - вирішена не була. Імперія фактично розпалася, але далеко не всі виниклі на її руїнах держави мали національний характер. Навпаки, умови національного розвитку німців, чехів, угорців значно погіршилися. Швеція спробувала добити Данію, поглинути Польщу й не допустити розширення російських володінь у Прибалтиці. Франція систематично опановувала територіями в Імперії, не перестаючи підривати і без того слабкий тут авторитет імператорської влади. Швидке піднесення належало Бранденбургу, який у другій половині XVII ст. став небезпечним для своїх сусідів - Швеції і Польщі.

У пам'яті народів Центральної Європи Тридцятирічна війна на століття залишилася найстрашнішим лихом, яке може собі уявити людську уяву. Г. Франц постарався зробити акцент на демографічних даних: згідно з ними, людські втрати Німеччини у війну були вражаючими, близько 5-6 мільйонів осіб, що неминуче спричиняло демографічна криза. Схематично вибудовувалася географічна діагональ втрат, що протягнулася з північного заходу (Померанія, Мекленбург) на південний захід (Швабія, Пфальц). Господарські руйнування були не менш значними, що, втім, крім Г. Франца підтверджувалося іншими експертами економічної історії (Ф. Лютге) [8].

Починаючи з Вестфальського миру 1648 року режим суверенітету замінив всі інші форми політичної організації на міжнародному рівні.

58. Просвітництво в Чехії

Уже на початку XVIII ст., під впливом соціально-економічних змін у чеських землях, чехи ознайомилися з ідеями раннього Просвітництва. Так, в Оломоуці в 1746 р. виникло перше просвітницьке товариство. Але якщо спочатку поширення просвітницьких ідей в Австрійській імперії відбувалося в річищі австрійсько-німецького духовного процесу, то вже з 60-х років ситуація зазнала кардинальних змін. У чеських землях виникли загально-австрійський, німецький, чеський напрями розвитку просвітницької думки. Головною заслугою представників чеського напряму, біля витоків якого стояли літератори та історики, було те, що вони переосмислили, трансформували й звільнили від контр-реформаційного духу чеську патріотичну традицію, поєднавши її з вимогами філософії Просвітництва.

У цілому суспільно-політична позиція чеських просвітників у цей період була досить поміркованою. Однак вони зробили значний внесок у боротьбу за свободу думки та сумління. Так, Г. Добнер і його прихильники звернулися до розробки з погляду раціоналістичної критики питань вітчизняної історії, розпочали систематизацію науки, вдосконалювали й збагачували чеську літературну мову. Все це сприяло зростанню національної свідомості, а згодом і поширенню загальнослов'янських настроїв.

Діяльність прихильників національно-просвітницького напряму справила суттєвий вплив на становлення чеської нації. Не дивно, що зазначений напрям втягнув у свою орбіту практично всіх найвидатніших чеських діячів культури та науки 60-70-х років. Чільні позиції в просвітницькому русі посідали фізіолог І. Прохазка та інші вчені-природознавці, художники, діячі музичної й театральної культури. Від початку 70-х років у Празі здійснюються перші спроби театральних вистав чеською мовою.

За сприятливих умов "Йосифінського десятиліття", коли було скасовано цензуру й проголошено свободу наукових пошуків, просвітницький світогляд перестав уважатися "приватною" і прихованою справою. У більшості середніх шкіл замість латини запроваджувалася німецька мова. Чеську мову викладали спочатку в Терезіанській військовій академії у Відні (1752), а згодом у Віденському (1775) та в Празькому (1792) університетах. Чеська мова стала одним з багатьох шкільних предметів.

Просвітницькі реформи надавали перевагу німецькій мові як панівній у Габсбурзькій монархії. Німецька освіченість, що мала великі культурні здобутки, перетворилася на мірило освіченості взагалі. Німецькою мовою створювалися літературні й наукові праці, нею викладали в університетах, вживали в товариствах освітян і вчених.