52. Станове повстання 1618-1620

Повстання розпочалося в Празі у травні 1618 р. й охопило Чехію і Моравію. Повстанці створили тимчасовий уряд з 30 директорів, який позбавив Габсбургів влади над Чехією, вигнав з країни єзуїтів та ієрархів католицького духовенства, маєтки яких підлягали конфіскації. У повстанні брали участь великі феодали й бюргерство королівських міст. Однак серед чеських станів не було єдності. Станова директорія переживала гостру фінансову кризу. Панство не бажало втрачати свої прибутки. Кризу вдалося подолати шляхом конфіскації майна відкритих

ворогів повстання і розпродажу церковних маєтностей. У березні 1619 р. помер імператор Маттіас. Престол мав посісти Фердінанд Штірійський, що багатьох не влаштовувало. Це сприяло приєднанню до повстання Моравії. Таким чином, усі землі Чеської корони об'єдналися проти Габсбургів. У Верхній Австрії опозиція також здійснила переворот і виступила в підтримку чеських повстанців, вирядивши військо проти імператорської армії. 31 липня 1619 р. Генеральний сейм земель Чеської корони ухвалив нову конституцію. Королівство ставало конфедерацією п'яти рівноправних земель зі спільним володарем і слабкою центральною владою. 26 серпня 1619 р. на чеський престол зійшов Фрідріх Пфальцський. Проте вже 27 серпня імператором Німеччини обрано Фердінанда Штірійського (1619—1637), що різко погіршило міжнародне становище повстанців. Чеські стани з часом потрапили майже в повну ізоляцію. Фрідріх Пфальцський оголосив, що передає значну частину свого майна на

ведення боротьби з Габсбургами. Ватажків повстання він призначив на найвищі державні посади. Моравські стани обіцяли спорядити для короля невелике військо. Улітку 1620 р. війська імператора розпочали наступ з Німеччини, на допомогу їм вирушили загони Католицької ліги, з півночі наступала армія саксонського курфюрста. Військові загони повстанців швидко відступили з Південної Моравії до Чехії. Найманці, під командуванням Мансфельда, зрадили чеського короля і уклали перемир'я з імператором. На початку листопада 1620 р. війська імператора підійшли до Праги. Здеморалізована армія станів протягом двох годин 8 листопада намагалася

чинити опір імперським силам на схилах Білої Гори. Фрідріх Пфальцський утік до Сілезії. Поразка на Білій Горі остаточно засвідчила марність визвольних прагнень повстанців. Невдача виступу 1618—1620 рр. призвела до втрати Чехією політичної незалежності. Габсбурги встановили порядки, які негативно позначилися на

економічному, політичному, культурному й релігійному розвитку чехів. За рахунок земель чеського рицарства збагатилися великі німецькі феодали та католицьке духовенство. Онімечення Чехії тривало з новою силою.

53. Соц-економ і політ становище Чеських земель в 1648-1780

Ще досить тривалий час населення чеських земель потерпало від руїни та спустошення, що їх завдала Тридцятилітня війна.

Сільське населення постраждало не менше, ніж міське. Методи обробітку орної землі за кілька десятиліть не зазнали змін, у чеських землях і надалі переважала орієнтація на рослинництво, зокрема на нові сільськогосподарські культури. Прискорений і масштабніший перехід до модерних способів господарювання в панських маєтках не дістав технічної основи, а визначався насамперед економіко-географічнймй умовами.

Панщина не регулювалася жодним чином і залежала тільки від потреб поміщицького маєтку. Відповідно до сезонності сільськогосподарських робіт їх тривалість збільшувалася або зменшувалася протягом року, але під час сівби або збирання врожаю переходила розумні межі. Часто в селянина не залишалося часу для обробітку власного наділу. Кріпаки домагалися повернення "старих прав", тобто поліпшення власної долі, щоб жити так, як їхні предки в минулому.

1679 р. у Чехії ознаменувався антифеодальними виступами селян, обурених панським свавіллям. Згодом селянські протести вилилися в справжнє збройне повстання. Один з найзначніших виступів відбувся на півночі Чехії, охопивши згодом майже половину її території, й перекинувся до Моравії. Спершу селяни надсилали імператорові численні клопотання з проханнями полегшити тягар феодальних повинностей. У березні 1680р. видано імператорський патент, який забороняв населенню звертатися до цісаря. Австрійські війська в червні 1680 р. жорстоко придушили повстання. Багато повстанців загинуло в боях, понад сто чоловік було страчено, понад тисячу засуджено до каторги.

Уже наприкінці XVII ст. в Чехії виникли перші мануфактури, засновані дворянами. Але розвиток мануфактурного виробництва відбувався повільно аж до середини XVIII ст. Переважна більшість мануфактур не витримали конкуренції і згорнули свою діяльність. Процвітання шляхетського підприємництва згодом призвело до занепаду міст і зубожіння городян.

В окремих галузях — наприклад у склодувній — певних успіхів досягли підприємці незнатного походження. Ця галузь, поряд із ткацтвом, у другій половині XVII ст. вважалася однією з найрозвиненіших, її вироби становили найголовнішу статтю експорту. Але міста, порівняно з іншими країнами Європи, відігравали в економічному розвитку незначну роль. Майже всі вони, за винятком Праги, зберігали дрібнобуржуазний, напівселян-ський характер. Навіть відносно масштабне будівництво, що змінювало вигляд міст, здебільшого в стилі бароко, не справляло вирішального впливу на спосіб життя городян. Ніколи раніше в чеських землях не споруджувалося й не облаштовувалося стільки храмів і монастирів, як у добу розквіту бароко. Цікавим є той факт, що ратуш у ту пору збудували набагато менше.

Панівні позиції в суспільному житті чеських земель посіла католицька церква, яка визначала політику у сфері освіти та культури. Більшість населення Чехії та Моравії в другій половині XVII ст. прийняла католицьке віросповідання. Єзуїти відігравали чільну раль у вищій освіті, цензурували друковані видання, проводили активну місіонерську діяльність тощо. Уже в 1656 р. з'явилися укази проти иекатоликів, які позбавлялися майна, підлягали ув'язненню або навіть смертній карі. Усі землевласники протягом трьох місяців мусили перейти в католицтво або виїхати з країни.

На початку XVIII ст. Габсбурзька монархія проводила політику меркантилізму, сприяла розвиткові промисловості та торгівлі, надавала підтримку мануфактурному виробництву. В 1706 р. засновано Віденський банк. Однак сподівання на те, що розвиток зовнішньої торгівлі сприятиме зростанню промисловості, не виправдалися, оскільки чеські землі були ізольовані від великих морських та річкових портів, а транспортування товарів суходолом не приносило зиску. Розвій внутрішнього ринку гальмувався феодальними чинниками. Чеські землі, що входили до Австрійської імперії на початку XVIII ст., стали суттєво відставати від західноєвропейських сусідів.

Водночас у Чехії в цей період спостерігається розвиток розсіяної мануфактури на селі та концентрованої мануфактури в маєтностях церкви і знаті. У 1715 р. в Горному Літвінові було засновано найбільшу в Австрійській імперії суконну мануфактуру, на якій працювало 400 чоловік. У містах з'явилися мануфактури, де було до 100 й більше робітників. Габсбурги заохочували створення мануфактур, надаючи привілеї їхнім засновникам, і обмежували діяльність цехів. У зв'язку зі збільшенням населення, а отже й чисельності найманих робітників, і розвитком внутрішнього ринку становище кріпаків на початку XVIII ст. дещо поліпшилося.

Міське населення згідно з "Оновленим земським устроєм" мало лише один голос у Чеському сеймі. У містах зміцнилася влада королівських уповноважених, які пильнували за дотриманням інтересів цісаря. Від 1739р. під державний контроль потрапили й цехи.