49. Гусити

Поширення у всій католицькій Європі вимог реформи церкви на чеському ґрунті отримало розвиток у творах професора Празького університету Яна Гуса (1369-1415 pp.). Він був деканом і ректором університету, але всенародну славу йому принесла не наукова та навчальна діяльність, а проповіді у Віфлеємській каплиці. Він вимагав секуляризації церковного майна, ліквідації особливих привілеїв духовенства, викривав його хиби. Чеська церква тоді знаходилася в занепаді. Багато священиків головну мету життя вбачали в гонитві за золотом, грали в кості та карти, влаштовували гулянки з танцями, продавали церковні посади, встановлювали високі побори за здійснення церковних обрядів.

Гуса відлучили від церкви і змусили покинути Прагу. У 1415 р. почався публічний процес над Гусом. Він уміло захищався, сам протистояв цілому собору єпископів. Формально його вина не була доведена. Спочатку члени собору готові були обмежитися довічним ув'язненням, якщо Гус покається, але він відмовився і був засуджений як єретик до спалення на вогнищі, що відбулося в липні 1415 р. Страта Яна Гуса викликала бурю незадоволення в Чехії, де це сприйняли як образу нації. Вчення Гуса набуло прибічників у різних верствах населення: серед дворян, міщан, селян. У 1419 р. помер чеський король Вацлав, який не мав спадкоємців. Сигізмунд — брат Вацлава мав стати його наступником (він був імператором Священної Римської імперії), але його підступна поведінка під час процесу над Г^сом (він обіцяв йому захист) викликала протест проти його кандидатури в Чехії.

У 1419 р. в країні почалася громадянська війна між католицьким і гуситським таборами. Самі гусити розділялися на дві групи. До першої належали помірковані (чашники), до яких входили великі феодали, заможні бюргери. Вони вимагали секуляризації церковного майна і підпорядкування традиційної церковної організації світським станам. Чашниками їх називали тому, що вони вимагали причащати мирян не лише хлібом, як раніше, але й вином з чаші (це дозволялося лише духовенству), тобто формального зрівняння з духовенством в одному з обрядів.

Прибічники радикального напряму називалися таборитами (за назвою їх центру — міста Табор). У їх лавах були бюргери, міський плебс, дрібне лицарство, селяни. Таборити не визнавали жодних таїнств, крім хрещення та причастя, наполягали на тому, щоб богослужіння велося лише чеською мовою, визнавали за всіма мирянами право проповідувати Євангеліє та пояснювати його зміст. Вони не шанували ніяких святих, окрім Христа, вважали зайвими молитви за мертвих, відкидали сповідь, церковні прикраси, проголошували скасування станових привілеїв. Рух гуситів мав і національну спрямованість — проти німецького засилля.

Для управління таборити обрали свого єпископа та чотирьох гетьманів, серед яких виділявся Ян Жижка. Щоб протистояти ударам лицарської кінноти, Жижка шикував своїх воїнів глибокими рядами і захищав свої колони рядами возів, які поєднувались залізними ланцюгами і покривалися дошками (табір). За цими «пересувними стінами» ховалися стрільці та легка артилерія.

Папа римський піддав усіх чехів анафемі й оголосив проти них хрестовий похід. Але імператор і хрестоносці зазнали поразок. Після смерті Жижки таборитами командували Прокіп Вели кий і Прокіп Малий, які стали здійснювати рейди і до сусідніх Угорщини та німецьких князівств. Таборити відбили проти себе 5 Хрестових походів.

Проблеми гуситського руху були винесені на обговорення Базельського вселенського собору у 1433 р. Цей собор уклав угоду з чашниками, що визнає право мирян у Чехії причащатися з чаші. Собор та імператор погодилися й на секуляризацію майна церкви. Ця угода означала розрив між двома напрямками гуситів. Після цього ЗО травня 1434 р. об'єднані сили чашників та католицьких панів зненацька напали на таборитів та знищили їх у битві при Ліпан. 16 тис. таборитів (у тому числі обидва Прокопи) полягли в бою. Радикальне крило гуситів перестало існувати. Проте у 1485 р. Чехія стала єдиною в Європі країною, де державним актом було забезпечено мирне співіснування католиків з гуситами, які мали власну церковну організацію, що не підпорядковувалась папі.

50. Соц-економ. Політ розвиток Чехії

Безперечно, спустошливі війни, вторгнення іноземних загар бників паралізували економіку країни, руйнували як внутрішній ринок, так і торговельні зв 'язки із зарубіжжям. Проте у дру гій половині XV ст. ситуація поступово нормалізувалася. По новлювалися традиційні ділові відносини (як внутрішні, так і зовнішні), у містах пожвавилася торгівля, відновлювалися ремесла. У 60-х роках XV ст. відновився і навіть зріс видобу ток срібла на Кутній горі. У 20-х роках XVI ст. відкрилася ще одна копальня —- Якнмовська, де згодом почали карбу вати срібний якимовський талер. З роками його вага збіль шилася настільки, що він став однією з найавторитетніших грошових одиниць на континенті. У другій половині XV ст. пожвавилася інвестиційна діяльність. Минуло лише кілька десятиліть, і майже в усіх містах завирувало будівництво. Мурувалися чи перебудовувалися міські вали, костели, ратуші, брами та вежі.

Гуситський рух не вплинув ані на юридичні норми господарсь кої діяльності, ані на виробничі відносини. Водночас майнові та соціальні відносини зазнали відчутних змін, унаслідок чого відбулися зміни і в соціальній структурі суспільства.

Однією з найпомітніших ознак у суспільному житті стало піднесення міст, які відігравали важливу роль у революцій них подіях. Це піднесення мало відповідні політичні наслід ки. Духовенство поступово втрачало риси феодального стану. Водночас міста, як "третій стан", слідом за панами та рицарями, почали втручатися в політику. Все це створювало пере думови для нових конфліктів, що дали про себе знати на зламі ХУ-ХУІ ст. Перші два стани були заінтересовані в обмеженні економічних і політичних прав міст, і значною мірою лосями цього при кодифікації земельного права за короля Владислава II (1471—1516). У 1500 р. він видав земельний ста тут ("Законник Владислава"). На думку представників міст, їхнім правам і вимогам у цьому документі не було приділено належної уваги.

Тривалій суперечці в чеському суспільстві у 1517 р. було покладено край з прийняттям чеським сеймом Святовацлавської угоди. Шляхта визнала статус міст як третього земельного стану та їхню автономію у судових справах, водночас позбавивши міста певних господарських привілеїв. Міські рин ки проголошувалися вільними, а отже, відкритими для това рів, вироблених на підприємствах шляхтичів. Король Подебрад не встиг завершити централізацію країни. Після його смерті (1471 р.) чеська знать віддала перевагу королям польської династії Ягеллонів. У 1487 р. сейм ухвалив закон, згідно з яким селяни позбавлялися права переходу до інших власників, їм заборонялося також оселятися в містах без дозволу феодала. Селянство виступило протизапровадження цих законів. Найбільшими за своїм розмахом були селянські повстання в 1494 р. в Літомержицькому краї (Моравія). За підтримки королівської влади феодали розпочали наступ на права міст. Наприкінці XV— на початку XVI ст. суперечності між феодалами і містами призвели до збройних сутичок. Міське керівництво змушене було піти на угоду з феодалами. У чеських землях зростала соціальна напруженість. У1517 р. Вибухнуло повстання селян, яке охопило Північну й Східну Чехію. Водночас повстали робітники ряду металургійних підприємств і шахт.