Розділ іі. Особливості методики розвитку спритності у футболістів 8-10 років.

За сучасних умов значно збільшився обсяг діяльності, здійснюваної в ймовірних та, несподівано виникаючих ситуаціях, що потребує прояви винахідливості, швидкості реакції, здатність до концентрації та переключенню уваги, просторової, тимчасової, динамічної точності руху, їх раціональності. Усе це пов'язують у теорії фізичного виховання з визначенням «спритність».

Необхідність цілеспрямованого розвитку здібностей оптимально регулювати, точно, миттєво, та раціонально управляти рухами, швидко засвоювати складно координаційні, точні руху, і перебудовувати свою діяльность залежно від умовам - усе це характеризує спритність.

Так один з найбільших знавців у сфері фізичного виховання школярів Г.Н. Сатиров зазначав: «Не оволодівши комплексом якостей, і здібностей, не можна навчитися управляти собою, своїм тілом, своїми рухами».

Спритність як комплексна якість розвивається у дошкільному, молодшому шкільному та підлітковому віці. Якщо згаяти цей час, то учні можуть втратити здатність до удосконалення цієї якості. У ці періоди легко формуються рухові вміння і навички, прогресує сама здатність набувати щораз нові і нові вміння та перебудовувати їх.

2.1. Загальна характеристика спритності.

Слово «Спритність» - є похідна від слова «вилов» - ловити. Початковий значення слова належить до полювання промислу, ловлі звіра, птахи, риби. З часом значення слова розширилося і перенесено було в людини, але зміст її мало змінився відтоді. Спритність по-колишньому окреслює здатність нашого тіла до моторності, рухливості, гнучкості.

З фізіологічної точки зору, спритність обумовлюється великим і різноманітним запасом умовно-рефлекторних зв'язків, характерних для даних споріднених форм рухової діяльності людини і охоплюючих функцію першої і другої сигнальних систем.  Розвивати спритність - це значить всіляко збільшувати число різноманітних рухових умовних рефлексів, розвивати і заглиблювати узагальнювальні властивості другої сигнальної системи за допомогою рішення несподіваних задач в нових ситуаціях. Таким чином, слід добиватися поліпшення здатності ЦНС до освіти і синтезу тимчасових зв'язків. Тренувати спритність - це підвищувати тренованість ЦНС. 

Сприйняття в значній мірі залежить від попереднього досвіду. Чим ширше досвід в даній області, тим легше і виразніше протікає сприйняття, тим ширший набір можливих продовжень початої серії рухових дій.

Успішне вирішення рухових завдань залежить від уміння узгоджувати окремі рухи рухової дії, які виконуються одночасно або послідовно. Зрозуміло і те, що успішне виконання вправ залежить від точності рухів. При цьому треба враховувати, що вони можуть виконуватись за чітко обумовленою схемою або нестандартно залежно від реальної ситуації, що складається у процесі діяльності (наприклад, в іграх та єдиноборствах).

Відомо також, що різні учні потребують для засвоєння фізичних вправ більше або менше часу.

Якщо учень здатний добре координувати рухи, точно їх виконувати відповідно до вимог техніки, успішно перебудовувати свою діяльність залежно від умов, що складаються у процесі рухової діяльності, і швидко засвоювати фізичні вправи, то можна говорити, що він спритний.

Отже, спритність—це складна комплексна рухова якість людини, яка може бути визначена, як її здатність швидко оволодівати складнокоординаційними руховими діями, точно виконувати їх відповідно до вимог техніки і перебудовувати свою діяльність залежно від ситуації, що склалась.

Спритність як рухова якість людини лежить в основі спортивної майстерності.