1.3 Формування дидактичних одиниць навчального матеріалу
Аналіз інформаційного поля дозволяє виділити дидактичні одиниці змісту. Дидактична одиниця являє собою логічно незалежну частину змісту матеріалу, яка по об’єму та логіці відповідає такому компоненту змісту, як поняття, теорія, закон, закономірність, явище, факт тощо. Кожній дидактичній одиниці присвоєно номер. Назва дидактичної одиниці відображає її суть.
Перелік дидактичних одиниць
ДО 1 – Історія виникнення та розвитку художньої обробки соломки як виду декоративно-прикладного мистецтва
ДО 2 – Інструменти та обладнання для заготівлі, підготовки та художньої обробки соломки.
ДО 3 –Заготівля соломи та її підготовка до роботи
ДО 4 – Види художньої обробки соломки
ДО 5 – Техніка виконання аплікації із соломки
ДО 6 – Техніка виконання основних елементів із соломки плетенням
ДО 7 – Техніка виконання мережива із соломки
ДО 8 – Техніка виконання декоративної скульптури та предметів побуту
ДО 9– Вишивання як один із видів художньої обробки соломки
ДО 10 – Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги
ДО 11 – Організація робочого місця
Зміст дидактичних одиниць навчального матеріалу програми гуртка «Художня обробка соломки» та їх характеристика подано в таблиці 1.3.1
Таблиця 1.3.1 – Зміст та характеристика дидактичних одиниць навчального матеріалу програми гуртка «Художня обробка соломки»
№ ДО |
Назва дидактичної одиниці |
Зміст дидактичної одиниці |
1 |
2 |
3 |
ДО 1 |
Історія виникнення та розвитку художньої обробки соломки як виду декоративно-прикладного мистецтва |
Соломоплетіння – традиційний вид народного декоративно-прикладного мистецтва, що й сьогодні продовжує розвиватись на теренах України. За даними археологів, його поява має безпосередній зв'язок із виникненням в епоху неоліту нової форми господарства - землеробства (6 тис. років тому). Існує думка, що соломоплетіння виникло раніше за гончарство, ковальство та навіть ткацтво. Виникнувши ще в добу первісного розвитку людства, воно мало задовольнити нагальні потреби землеробських племен. Адже, зібравши врожай зернових, необхідно було його дбайливо зберегти. Тому солома стала важливою сировиною для виготовлення великих місткостей, що насамперед слугували для збереження зерна та борошна. Проте є відомості, що в легких, міцних ємностях із соломи зберігалися не лише продукти, але й одяг. І справді, солома - універсальний матеріал і для виготовлення чоловічих головних уборів, і для плетення зимового виду взуття - «соломінок». Останні були виготовлені у формі ходаків, що взували поверх чобіт. Солому (стеблинки злакових) використовували також як корм для тварин, з неї робили дах для будинків. А оскільки людині властиве винахідництво і використання природних матеріалів для вираження своєї самобутності, то з часом завдяки гнучкості матеріалу і його привабливості солому стали використовувати як природний матеріал для створення таких привабливих речей як дитячі брязкальця, солом'яні капелюхи, взуття, кошики, інші предмети побуту, деякі речі, які використовувалися в обрядах. Наприклад, при проводах зими і зустрічі літа, коли люди водили танки, вони використовували солом’яні брязкальця, які символізували гуркіт першого грому, присутність божества. І не дарма для таких речей використовували саме солому, тому що з давніх часів вважалося, що якщо зерно, з його яйцеподібною формою можна також вважати символом зародження і розвитку нового життя, то стебло зв'язувало в собі всю енергію, необхідну для зародження цього життя: енергію води, повітря, сонця і землі – всіх чотирьох стихій. Найдавніші археологічні пам’ятки соломоплетіння V тис. до н. е. знайдені у Фаюмі (Єгипет). Ці знахідки являють собою солом’яні мішки, плетені спіральною технікою, якими були встелені ями для зберігання зерна. Приблизно 3400 р. до н. е. в Єгипті з’явилися великі круглі солом’яні кошики з |
Продовження таблиці 1.3.1 |
||
1 |
2 |
3 |
|
|
накривками, виплетені спіральною технікою. Їх виявили у похованнях Тархана, поблизу Каїра та в Хурабі, що по сусідству з Фаюмом. Ці кошики походять з епохи перших династій і прикрашені вертикальними кольоровими смужками. У Єгипті в період Середнього царства технологія плетення не дала принципово нових досягнень, лише в Нубії, судячи з археологічного матеріалу з Керми, з’явилися вироби з розщепленої соломи. Тут у спіральній техніці, крім відомого центра плетеної композиції у формі равлика, зустрічаємо новий — у вигляді хреста. Крім того, появилися круглі кошики з конусною накривкою. У Новому царстві Стародавнього Єгипту плетення досягло технічної та мистецької досконалості: кошики спірального плетення прикрашали кольоровими малюнками. Наприклад, на боках овального кошика та накривці з могили Меріет-Амені (1440 р. до н. е.) були зо бражені страуси. Плетені кошики і мішки, знайдені в печері Мурсіелагос (Іспанія), виконані стрічковою технікою у вигляді косичок Кошики, плетені спіральною технікою, належать до найдавніших Крім спіральної техніки виготовлення кошиків, існували й інші — для виробництва матів. Найпростішою було перев’язування жмутів соломи щільними попарними в’язками. Застосовувалися й інші способи виплітання матів: саржевий, стрічково-зшивний, шахматний тощо. Значне поширення плетіння в ранньому середньовіччі засвідчує загальновідомий факт застосування плетінчатого орнаменту на романських і готичних капітелях на тогочасних керамічних урнах, знайдених в Англії та Польщі [1], на книжкових мініатюрах, ювелірних виробах В Україні в ХІV–ХV столітті з’являється плетений з соломи ширококрисий капелюх (бриль, зручний літній головний убір селян). Отже, можна зробити висновок, що розвиток соломоплетіння спостерігається з найдавніших часів і до сьогодні. в Україні в селі Кам'янка Острозького району Рівненської області збудували двоповерховий будинок(рис.1.1), де основним будівельним матеріалом є тюки житньої соломи. Його власники побудували будинок за 6 місяців. Зараз тут ідуть оздоблювальні роботи, монтаж сантехнічного обладнання.Основу будинку складає дерев'яний каркас. Потім - вкладені солом'яні тюки. З середини стіни «зашиті» гіпсокартоном. Крім того, що житло є екологічно чистим, |
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
сім'я, яка його побудувала, ще й добряче зекономила. Тюк соломи коштує 6 гривень. Замінює він 80 цеглин. Досвід сім'ї-ініціатора спорудження такого житла зацікавив місцевих жителів. Вони також планують його застосовувати.
Рисунок 1.1 – солом’яний будинок
|
ДО 2 |
Інструменти та обладнання для заготівлі, підготовки та художньої обробки соломки.
|
Для обробки соломи використовують різноманітні інструменти та обладнання. Але насамперед солому потрібно заготовити, і для цього застосовується серп. При виготовленні художніх виробів з соломи також використовують:
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
|
ДО 3 |
Заготівля соломи та її підготовка до роботи |
Заготовку соломки (вручну серпом) проводять перед масовою косовицею хліба в липні-серпні. Скошений хліб зв'язують в снопи. Після 1-3-денного просушування снопи акуратно оббивають для відділення зерна. Зберігають зв'язану соломку в затіненому, неопалюваному приміщенні. Підготовка соломки. З стебел зрізують колоски і листки. З соломки, яка йде на виготовлення плетінок і на інкрустацію відрізують вузлики, потовщення між колінцями. Потім сортують соломку за довжиною, товщиною і кольором. Для роботи придатні два верхні коліна. Розсортовану соломку зберігають в снопиках товщиною 10-15 см, довжиною 50 см в сухоу затемненому місці.Соломку, зібрану після обмолоту зерна, застосовують рідко, тому, що вона помнутаі після обробки стає ламкою і крихкою. Разом з тим вона має по-своєму гарний, неповторно-золотистий колір, який дає додаткові можливості художнику. Звичайно для одержання рівномірного золотистого кольору соломку розкладають на сонці і витримують від кількох годин до 2-3 днів. Відбілювання соломки. Щоб одержати соломку сріблясто-білого кольору, її відбілюють будь-яким відбілювачем. Найбільш безпечні в роботі слабкі розчини перекису водню (10%) і питтєвої соди (5%). Розв'язаний сніпок опускають в плоску ванночку і притискають велики гнітом чи дерев'яними брусочками для того, щоб соломка була повністю покрита розчином. Соломку відбілюють на протязі 2-6 годин, в залежності від концентрації розчину і потрібного ступеня відбілювання. Існує кілька способів відбілювання. Можна рекомендувати два, з них вибирають той, який найбільше відповідає умовам роботи. За першим способом соломку занурюють в суміш 10-процентного розчину перекису водню і 2-процентного силікату натрію, нагріту до 60; витримують в ній протягом 2 годин при температурі 100. відбілену соломку промивають гарячою (50-60) протічною водою протягом 10 хвилин, а потім, викладену рівним шаром на листках паперу чи газетах, просушують протягом двох годин при температурі 18-23. За другим способом, який займає більшу кількість часу, соломку, попередньо розпарену в гарячій воді, закладають в посудину, а потім вже заливають 10-процентним розчином перекису водню і витримують протягом 4-6 годин. Після відбілювання соломку ретельно |
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
|
промивають проточною водою чи в кількох змінах води. Для того, щоб відбілена соломка стала більш пластичною і м'якою, її треба змочити на 1,5-2хв в 2 процентному розчині аміаку. Нашатирний спирт (аміачна вода) 25-процентної концентрації розводять у воді з дотриманням необхідних застережень(одна масова частка на 12 масових часток води). Після замочування соломку промивають проточною водою. Підготовлені розчини перекису водню і аміаку можна використовувати в роботі не більше 2 разів. Фарбування соломки. Якщо хочуть одержати кольорову соломку, то її фарбують аніліновими барвниками, основними чи активними.Розчини основних барвників готуються з розрахунку 1г барвника на 1л води, з додаванням 2г оцтової кислоти і 1г кухонної солі. Розчин нагрівають до кипіння і занурюють в ньго відбілену соломку. Прокип'ятивши розчин протягом 5 хвилин, соломку промивють в протічній воді і сушать протягом . 24 години при температурі 18-23˚С. Застосовують такі марки основних барвників: аурамін-паста, фіолетовий К,синій К,бірюзовий,жовтий,родамін Ж,родамін С. 2-процентні розчини активних барвників готують у воді (70) з додаванням 0,5-процентної солі чи соди. Фарбування здійснюють протягом одної години при температурі 100. Потім соломку промивають в протічній воді і сушать протягом 24 годин при кімнатній температурі. Соломка набуває рівномірного забарвлення яскравих насичених кольорів.Застосовуються такі марки активних барвників: золотисто-жовтий КХ, яскраво-жовтий 5ЗХ, яскраво-червоний 5СХ, фіолетовий 4К, яскраво-голубий КХ. Висушену пофарбовану соломку зберігають в окремих сніпках – по кольорах. |
|
ДО 4 |
Види художньої обробки соломки |
Аплікація з соломки. Аплікація (рис. 4.1) може бути плоскою або об'ємною.
Рисунок 4.1 – Аплікація з соломки |
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Аплікація відноситься до декоративно-прикладного мистецтва, а воно має свої особливості. І головна з них – умовність, простота, узагальненість. Малюнок бажано спростити, стилізувати. А якщо він кольоровий, то краще щоб він був як можна менш багатоколірним. На ескізі визначається кордон кожного кольору. Всі дрібниці, деталі не змальовуються, окрім характерних, які надають малюнку виразність. Великі солом'яні деталі виглядають невиразно, тому краще розбити їх на дрібніші. У аплікації з соломки елементи композиції виглядають красиво, якщо відокремлені один від одного. Якщо все ж елементи повинні накладатися один на одного (наприклад, квіти на листя), то необхідно створити сильний колірний або тональний контраст. Вибраний малюнок необхідно підготувати для роботи. На кожній деталі треба відзначити направлення наклеювання соломки і пронумерувати їх (для зручності збірки готової композиції). Для виконання композиції в техніці об'ємно-випуклої аплікації підготовленим деталям треба додати об'єм. Цього можна добитися, вигинаючи деталь пальцями рук до потрібного об'єму, пропрасовувавши готову деталь носиком теплої праски, іншою рукою підводячи її за вільний кінець. Від фону залежить вид роботи. Вона може виглядати дешево, навіть якщо зроблена прекрасно, і навпаки, дуже ефектно, навіть якщо простенька. Сюжетний малюнок переносять за допомогою копірки або перетискання. Фоном для композиції із соломки може бути чорний , синій,вишневий, зелений, білий. Найдоцільніше підбирати колір фону, що наочно виявляє золотистість соломки(чорно-коричневий). У панно фоном можуть служити чорний, червоний, коричневий (і інші темні кольори) або тонований оксамит, картон, суворе полотно і так далі . Плетіння з соломки. Найпоширеніша із технік соломоплетіння - спіральна техніка.
Рисунок 4.2 – Виріб виконаний технікою плетення |
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Технікою плетення виготовляють різноманітні фігурки, предмети побуту, прикраси, тощо. |
ДО5 |
Техніка виконання аплікації із соломки |
Підготовка соломки. Для виконання аплікаційних робіт необхідно з солом'яних трубочок зробити плоскі стрічки. Трубочки з соломки потрібно обережно розрізати уздовж стебла ножицями або гострим кінцем ножа та розгладити гарячою праскою кожну смужку. Готові смужки скласти в коробочку. Технологія наклейки солом'яних смуг. 1. Розгладжені смужки соломки наклеїти клеєм ПВА на аркуші паперу (зошита) щільно один до одного, підбираючи їх за колірною гамою, щоб не було просвітів. 2. Відразу ці аркуші паперу з наклеєною соломкою пропрасувати гарячою праскою і покласти під прес, між книгами.
Рисунок 5.1 – Соломка, наклеєна на папір
Вибір ескізу. Обираємо малнок, та переносимо на папір його фрагменти.
Рисунок 5.2 – Ескіз
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Приготування за ескізом шаблонів з картону. З тонкого картону вирізаємо окремі фрагменти малюнку.
Рисунок 5.3 – Шаблони Обводимо на листках з наклеєною соломкою (з виворітного боку) пронумерованих деталей за шаблоном з урахуванням напрямку смуг соломки, передбачених ескізом.
Рисунок 5.4 – Виворітній бік паперу з приклеєною соломкою
Вирізання. Вирізують деталі по виворітній стороні, тому що на папері видна лінія контуру деталі. Ножицями обрізають папір разом з соломкою. Цим досягається хороша якість роботи, лінії виходять рівними, акуратними.
Рисунок 5.5 – Вирізані деталі
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Наклеювання. Приклеюємо деталі на підготовлену основу з фоном та декоруємо за бажанням
Рисунок 5.6 – Готовий виріб |
ДО 6 |
Техніка виконання основних елементів із соломки плетенням
|
Для виконання виробу в техніці необхідно використовувати тонкі, рівні і найбільш довгі соломини. Для переплетення пучків соломин потрібна стрічка з лози, лику або берести шириною 3-7мм. Найнеобхідніші інструменти: куточок, який застосовується для утворення отворів в попередньому ряді плетіння, куди вставляється і простягується обплітаюча стрічка, ножиці, а також гільза зі зрізаним дном від трьохлінійної гвинтівки ( для формування пучка одної товщини протягом свого процесу плетіння). Пряме плетіння. Найпростішим способом і початковим є пряме плетіння. Як правило, воно служить лише етапом у виготовленні виробу. Так, наприклад, сплетені таким способом плоскі пластини служать заготовками для денець шкатулок, декоративних салфеток, підставок, як фон для настінних прикрас. Соломини однакового розміру вкладають вертикально щільно одна до одної на папір або картон і фіксують, пришиваючи по краю. Потім починають вкладати соломини горизонтального ряду. Для цього піднімають непарні по рахунку соломини вертикального ряду і протягують під ними горизонтально соломину. Наступну соломину протягують, піднімаючи парні соломини вертикально. Соломини укладають щільно одна до другої, щоб не було перекосів і просвітів. Це плетиво нагадує полотняне переплетення ниток. Виготовлене таким способом плетіння називається «шахматкою».
Рисунок 6.1 – Шахматка |
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Розмір плетіння залежить від довжини соломин. Виготовлене плетіння необхідно закріпити, прошивши вертикальний ряд внизу під останньою горизонтальною соломиною, потім висушити під пресом або пропрасувати. Плетення косички.Косичку з кінців стояків плетуть так. Крайній лівий стояк загинають вправо на зовні, поруч з ним укладають два прути однакові із стояком довжини і товщини; кошлеві кінці випускають всередину на 2,5-3 мм. Між другим та третім стояками закладають два прути, випускаючи кошлеві кінці назовні, а вершинні в середину. Потім притискають їх кінцем другого стояка, загинаючи їх назовні вправо: кінець третього стояка загинають так само, як і кінець першого, а поруч з ним кладуть два прути кошлевими кінцями всередину. Так за рахунок додаткових прутів один бік звернено подвійні, а в другий – потрійні кінці.
Рисунок 6.1 – Косичка Подальша робота полягає у плетінні косички по два прути вправо і по три – вліво. З перекладених трьох прутів вліво після повороту їх вправо вплітають тільки два прути, а третій обрізають. Після зникання кінців плетення косички всі прути слід висмикнути, а на їх місце протягнути кінці плетених стояків. Накладну косичку плетуть у три, або чотири пари прутів простим плетенням, перекладаючи прути то вправо то вліво.Щодо плетення трьома кінцями (мотузочка в три прути), то цей вид плетення застосовується для оформлення початку плетення або його закінчення, а також для відокремлення одного виду плетення від іншого. Інколи його застосовують і для суцільного плетіння, коли потрібно одержати красиву річ. Плоскі плетінки з непарного числа соломин (5, 7, 9, 11 і т. д.) мають вигляд широких стрічок з малюнком переплетення «рогожка» або «ялиночка». Ширина плетінок залежить від кількості взятих для плетення соломин, а малюнок — від способу переплетення. Такі плетінки при натягуванні розтягуються, скорочуючись при цьому в ширину. Плетінка «рогожка» із 5-ти соломин. Перед початком плетення неробочі кінці соломин зв'язати ниткою в пучок. Соломини розвести сторони: дві — вправо, три — вліво під прямим кутом відносно одних до других за схемою.
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Рисунок 6.2 – Рогожка з п’яти соломин
Далі вести плетення в тій же послідовності. В плетенні беруть участь по черзі всі соломини. Крайні соломини перегинаються в напрямі до себе. Кількість соломин зліва і справа постійно чергуються: дві-три, три-дві. Більш широкі плетінки «Рогожки» плетуться із будь-якого іншого непарного числа соломин: 7,9, 11 і т. д. Плетінка із семи соломин виконується аналогічно плетінню із 5 –ти соломин. Перед початком плетення неробочі кінці соломин (на схемі не пронумеровані) зв'язуються ниткою в пучок, робочі розводяться в сторони під прямим кутом відносно одні до других: наліво — чотири, направо — три. Плетення виконується послідовно крайніми соломинами справа -наліво, зліва — направо. Соломини перегинаються в напрямі до себе. За таким же принципом можна сплести плетінки з будь-якого іншого непарного числа соломин — 9, 11 і т. д.Зубчата косичка «ялинка» Ця плетінка з двох боків має різний малюнок, оформлений зубчиками: з лицьового боку — «ялинка», з вивороту — паралельні протяжки соломин. Доброму майстрові за день можна виплести 35 м «ялинки». Така плетінка шестикінцівка має лише декоративне призначення: вона йде як прикраса на різні художні вироби для оздоблювання країв. Щодо квадратного плетення, то його починають комлевим кінцем прута і прокладають через два стояки, рахуючи кутовий стояк. Плетуть доти, поки до вершинного (кута) кінця прута на зовнішньому боці залишиться 8-10 см. Другим прутом починають плести з правого боку з другого стояка. Плетуть через два стояки, виводять кінець прута назовні на два стояки раніше, ніж перший. Дальші прути плетуть так само до утворення квадрата, тобто висота |
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
виплетеного ряду повинна бути рівна відстані між двома стояками. Закінчивши плетення першого ряду квадратів, плетуть другий, але починають його вже з наступного стояка і вершинними кінцями прутів. Так плетуть наступні ряди квадратів до потрібної висоти. Щодо технології нарощування соломи, то його можна проводити двома способами – в зріз соломини,яка закінчується вставляється тонкий кінчик нової або на стару соломину на 1,5-2см накладаяється нова. Наступне нарощування відбувається після того як соломина зробить в плетінці три оберти. Об’ємне плетіння До такого плетіння належать – шнури, джгути, «гармошки». В процесі плетіння використовують додатковий матеріал, який слугує каркасом – мідний або алюмінієвий тонкий дріт, дерев’яні палички, прути з лози. Основні види об’ємного плетіння – «ланцюжок» з двох соломин, декоративні звиті джгути з 4, 5, 6 і більшої кількості соломин, плетені квадрати та багатокутники, об’ємне плетіння, «гармошка», «арабська клітина». Об’ємне плетіння використовується для оздоблення виробів і доповнень до них, але окремі види виробів можуть бути повністю виконані в цій техніці. Плетіння «ланцюжок» з двох соломин. «Ланцюжок» – дуже красиве плетіння, яке використовується для оформлення деталей солом’яної скульптури, панно, квітів, брилів тощо. Це плетіння дуже еластичне, добре розтягується, викладається в потрібну форму. В перерізі «ланцюжок» трикутник, який складається з трьох однакових сторін. А – взяти достатньо довгу соломину, перегнути її посередині, щоб між соломинами утворився прямий кут; таким чином одержуємо два робочих кінці; Б – соломину 1 перекласти вправо на соломину 2 так, щоб вона повернулась іншим боком; В – повернути соломину 2 від себе; Г – перекласти соломину 1 вправо на соломину 2. Далі почергово плести то правою, то лівою соломиною. Положення соломин під час плетіння не змінюється, вони лише перевертаються протилежною стороною. Соломина 1 завжди залишається ліворуч, а соломина 2 –– праворуч. Поворот плетіння виконувати у напрямку проти годинникової стрілки. Щоб плетіння було рівним і красивим, його в процесі роботи можна перегинати і придавлювати соломини вказівним пальцем правої руки, а також направляти виготовлене плетіння від себе – до себе. |
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Плетіння «арабська клітина». «Арабська клітина» – ефектний елемент декорування плетених виробів. По принципу виконання «арабська клітина» нагадує плетіння вінків. Але соломини нарощуються в обидві сторони. В закінченому вигляді плетиво «арабська клітина» подібне квадрату, загнутому посередині, діагоналі якого сходяться до центру.Схема виконання плетива:А – соломини з колосками покласти горизонтально на рівну поверхню, почергово верхівковими або кореневими кінцями;Б – точно по центру зверху горизонтальних соломин покласти соломину 1, перегнути за них, вивести назовні до себе, зігнути вліво і покласти зверху другого кінця цієї ж соломини; соломину 2 покласти зі зворотнього боку плетіння, перегнути на себе, завести її кінець вправо за вже заплетені соломини; вертикальну соломину 3 заплести так, як соломину 1; При необхідності плетіння джгута виконується без дроту. Каркасом і віссю в цьому випадку є неробоча соломина.Для плетіння звитих джгутів використовують каркас з дроту з надітою на нього соломою. Часто на каркас пов’язують ще кілька соломин. Джгут з чотирьох соломин. Для його плетіння потрібно взяти дріт потрібної довжини, надіти на нього соломину – це каркас. До каркасу прив’язати чотири соломини. Схема плетіння джгута: А – соломини 1, 2, 3, 4 – робочі, 5 – каркас з надітою на нього соломиною. Соломину 1 перекласти через соломину 2,укласти навколо каркаса зверху соломини 3.Соломину 3 перегнути через соломину 1, перекласти зверху соломини 4. Повернути джгут на 90° за годинниковою стрілкою; Б – соломину 4 перегнути через соломину 3, укласти зверху соломини 2. Далі плетіння проводити в тій же послідовності. Після укладання кожної нової соломини джгут перевернути на 90° за годинниковою стрілкою.Укладаючи соломини, необхідно слідкувати за тим, щоб плетіння в перерізі утворювало рівносторонній трикутник. В такому випадку джгут утворюється рівним і неперекошеним.
Рисунок 6.3 – Джгут з чотирьох соломин
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
ДО7 |
Техніка виконання мережива із соломки |
Квіти, листя і трави можна зробити ажурними. Орнамент повинен відповідати певному ритму – тобто малюнок повинен закономірно чергуватися, елементи його повторюватися або підпорядковуватися. Узор повинен розподілятися на плоскості, що декорується, гармонійно. Ритмічна побудова досягається різними прийомами: раппортна побудова узору – різні види сіток з квадратів, ромбів трикутників заповнюються елементами узору; симетрична побудова – гармонійне розташування однотипних елементів відносно горизонтальної або вертикальної осі або двох пересічних прямих, коли узор повторюється відносно осі симетрії в перевернутому на 180° зображенні; орнаментальні стрічки, які складаються з однакових елементів. Вони можуть повторюватися, чергуватися або розташовуватися за принципом наростаючого і убуваючого ритму; центрична побудова – елементи узору розташовуються на одній прямій, але у різних напрямах від центральної точки; Сітки. Такий тип орнаменту є основою для розробки складніших орнаментальних узорів. Смужки шириною 1–3 мм наклеюють на плоскість спочатку по горизонталі, а потім по вертикалі. У місцях пересічення смуг стрічка соломки акуратно підрізає. Ланцюжки, зигзаги найчастіше застосовуються для окантовки виробу. Облямівка. Облямівкою прикрашають бічні сторони кришок, шкатулок, рамок. Будується вона з комбінацій окремих геометричних елементів, створюючих основний узор, і повинна по своїй характеру відповідати загальному художньому задуму. Широка облямівка. Для того, щоб виконати цей вигляд облямівки, треба зробити два прості ланцюжки з квадратних ромбів, щоб нижній кут верхнього ромба стикався з верхнім кутом ніжнего. Потім в кожному проміжку між верхнім і нижнім ланцюжком теж приклейте квадратні ромби, але менші за розміром. А тепер в зовнішніх куточках між сторонами квадратних ромбів ланцюжків приклейте маленькі трикутники підставами вгору. Облямівка «Бахрома». Приклейте на поверхню, що інкрустується, вузьку довгу соломинку. Приклейте до соломини по всій її довжині рівносторонні трикутники однакового розміру. Стежите, щоб їх кути стикалися. До виступаючих вершин трикутників приєднаєте квадратні ромби, ширина сторони яких має бути в два рази менше ширини сторони трикутника. І до виступаючих кутів квадратних ромбів так само приклейте квадратні ромби, але ширина їх сторін, у свою чергу, має бути в два рази менше ширини сторін першого ромба.
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Облямівка орнаментальна. Ця облямівка робиться дуже просто. Приклейте на поверхню, що декорується, простий ланцюжок з квадратних ромбів. Верхні і нижні кути утворили рівні лінії. Приклейте на ці лінії вузькі довгі соломини. Потім над верхньою і під ніжней соломинами приклейте дуже маленькі квадратні ромби. Розташуєте їх так, щоб лінія, проведена від верхнього маленького ромба до ніжнему, проходила через точку зіткнення великих ромбів один з одним. Розети. Часто в цілях прикраси якого-небудь виробу використовуються розети. Це умовно змальована квітка, що має декілька пелюсток. Розети можна робити по-різному, вони бувають простими і досить складними. Зазвичай розетамі заповнюються квадрати сіток, але вони можуть мати і самостійне значення. Частіше всіх розети виконуються з ромбів: коло ділиться на відповідну кількість частин, кожна з них є вічком для ромба. Смужки соломки можуть щільно прилягати або, навпаки утворювати ажурний узор і доповнюватися різними елементами. Розета з восьми пелюсток. В центр прикрашаної поверхні поставте циркуль і проведіть круг. Потім розділите коло на 8 частин, в кожній частині розташовуватиметься ромб – пелюстка. Далі на лінії круга намітьте центр кожної частини. Тепер знову поставте циркуль в центр круга і намалюйте коло з меншим радіусом. Лінії, що розділяють великий круг на частини, перетинатимуться з лінією малого круга. Проведіть відрізки, що сполучають центр кожної частини (який ви намічали на лінії великого круга) і точки пересічення ліній частин з лінією малого круга. Повинні вийти ромби. Приклейте на кожну частину, тобто на кожен отриманий ромб, пластинку з соломки відповідної форми. Фігурна розета. Зробіть за допомогою циркуля круг, розділите його по діаметру рівно на 6 однакових частин. Помістите в кожну частину по одному ромбу однакового розміру. В центрі круга також помістите ромб. Потім виріжте серединку кожного ромба. Між ромбами приклейте поодинці маленькому прямокутнику.
Рисунок 7.1 – Ажурний килимок |
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
ДО 8 |
Техніка виконання декоративної скульптури та предметів побуту |
Для виготовлення солом’яної скульптури використовують верхню, більш тонку і довгу частину стебла житньої соломки. У тих випдках, коли роблять верикі скульптурні зображення, використовують стебло повністю. При виготовленні фігурок крім ножа потрібні ножиці (для обрізання зв’язаних пучків), голка. Підручні мвтеріали для даного виду роботи використовують такі: пакля для виготовлення зачіски ляльок, нитки яскравих кольорів із шерсті, льону, бавовни, а для виготовлення костюмів – клаптики кольорових тканин. Щоб соломка добре згиналася, її замочують у воді.плести треба щільно окремі пучки необхідно міцно зв’язувати, осільки при висиханні соломка осідає, плетіння слабне. Існує кілька способів виготовлення солом’яних ляльок. Для цього беруть пучок з 30-50 соломин, сильно натягують і звивають в тугий джгут, який перегинають пополам. Зведені разом кінці отриманого пучка затискають колінами, а у верхній його частині, відступивши від краю на 3-6 см., перетягують ниткою шию. Від неї в боки відводять два пучки по 10-14 соломин, з яких будуть зроблені руки фігурки. Соломинки, що залишилися перев’язують у талії і рівно підтригають основу пучка. Пучки для рук обізають до потрібного розміру, обвивають колоровою або лляною ниткою.
Рисунок 8.1 – Лялька
різноманітні зображення. Спочатку роблять заготовку. Для цьго зв’язаний з одного боку пучок соломки вивертають навиворіт і знову зав’язують. Нижче отримані таким чином голови пучок розділяють на половину і всувають в утворений отвір другий пучок на 12-30 соломин – майбутні туки. Кінці цього пучка повинні бути стягнуті ниткою, бажано кольоровою. З такої заготовки за бажанням можна зробити зображення дівчинки або хлопчика. Спочатку закріплюють руки, перев’язуючи тулуб нахрест ниткою або обвивають його пучком тонкої зволоженої соломи.
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Якщо до заготовки з кусочка тканини зробити фартушок, хусточку, з паклі пришити і розчесати волосся, на голові позначити кількома стібками очі, рот, брови – одержимо ляльку-дівчинку. Якщо ж нижню частину заготовки розділити на половину, стягнувши кольоровою ниткою кожний пучок, зробити ступні, загнувши соломини під прямим кутом, одягнути на фігурку шапочку – вийде ляька- хлопчик. Щоб надати фігуркам більшого руху, всередині пучків (рук, ніг) розміщують м’який дріт і згинають у відповідності з задумом. Не менш цікавим є процес виготовлення фігурок птахів і тварин. Щоб виготовити фігурку птаха, потрібно 3-4 пучки соломи і кілька тонких плоских плетінок. Для фігурки півня треба спочатку зробити заготовки для ніг. Нижню частину зв’язаного всередині пучка з 16-20 соломин розділяють надвоє, в свою черку кожний отриманий пучок перев’язують, розділяьть на 3 і відводять їх в боки під прямим кутом до основного. Кінці отриманих пальців обв’язують ниткою на одній відстані від пучка, а зовнішні кінці соломинок підрізають. Під перев’язь великого пучка між ногами вставляють другий пучок, з якого формують тулуб птаха. Шию і пір’я рблять з третього пучка; його перев’язують з одного кінця, а інший розпушений одягають на пучок-тулуб, закріпивши ниткою. Який прикріплюють до шиї. В голову вкладають зігнуті петельками соломинки – дві для борідки, 5-6 – для гребінця. Щоб одержати хвіст, верхню частину основного пучка розпускають віялом, послідовно обмотуючи ниткою кожну соломинку.
Рисунок 8.2 – Пташка
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Для фігурки чотириногої тварини треба взяти пучок з 50-70 соломин. Всередині його, відступивши один від одного на 12-18 см, роблять дві перевязі, а потім від кожної відводять вниз по парі пучків по10-14 соломин кожний. Кожен з пучків-ніг перев’язують ниткою в трьох місцях – перший раз прохи нижче туруба, другий – вкінці пучка (основа копита), третій – приблизно посередині між попередніми.хвіст виплітають у вигляді косички з 9 соломин. Вільні хвостові соломини перегинають на живіт і закріплюють їх біля передніх і задніх ніг. Соломини, які стирчать з головного кінця, відгинають догори і перев’язують на відстані 4-5 см. Від найближчої перев’язки. Якщо це потрібно, частину соломин згинають вниз і перев’язують – виходить борода. Відігнувши більшу частину соломин вниз, менш круто ніж бороду, перетягують їх ниткою або соломиною так, шоб вийшла морда тварини. З соломки, що залишилася, плетуть роги – на кожний необхідно по 6 соломин. Коли сплетена половина рогу, частину соломин вистригають, після чого виплітають решту частину рогу. Обробляючи скульптуру, підстригають виступаючі в бороді соломини, в тулубі, морді тварини: відсікають залишки на ногах, щоб вийшли рівні копитця. Таким самим способом, але з невеликими варіаціями роблять зображення будь-якої тварини – лихого коня, круторогого бичка та ін.
Рисунок 8.3 – Іграшка з соломи
У виготовленні скульптури із соломки у майстрів різних регіонів склалися своєрідні прийоми. Поряд з цим у них закладено багато спільного, що визначпється можливостями самого матерівлу. Найбільш прості прийоми, вивірені поколіннями майстрів, настільки відпрацьовані, що їх легко може освоїти кожний.
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
ДО 9 |
Вишивання як один із видів художньої обробки соломки |
Найчастіше, майстри використовують соломку пшениці, вівса, проса або рису, оскільки вона легко піддається обробці і фарбуванню, крім того, кожен вид соломки має свій власний неповторний відтінок, що значно розширює можливості майстра. Ще одна особливість соломки - її довговічність, якщо робота виконана правильно і якісно, сповна може бути, що милуватися нею будуть не лише ваші внуки, але і правнуки. Соломка прекрасно імітує шерсть тварин, пір'я птиць, всілякі квіти і рослини. Вона хороша в панно як об'ємних, так і плоских, прекрасно виглядає в плетених прикрасах для інтер'єру. А ще, соломкою можна вишивати. Стібки, виконані солом'яними нитками, а вірніше сказати, вузенькими смужками, нарізаними з сухих стебел, виходять абсолютно такими ж, як і при вишивці звичайними нитками або пряжею. Лише ефект такої вишивки не порівняти ні з яким іншим, оскільки він унікальний. Як основа використовуються самі різні тканини - шовк, органза, муслін, сітка і бавовняні тканини. Щоб соломка стала придатною для вишивки її виварюють півгодини, розгладжують розм'якшене таким чином стебло і нарізують на дуже тонкі смужки-нитки. Вишивають мокрою "ниткою", оскільки лише в такому стані солом'яні нитки лягають так, як потрібно. Вирівнюють готову вишивку після того, як вона повністю готова, пропрасовувавши через вологу тканину. Наталія Лашко, українська художниця, провела не мало годин експериментуючи з соломкою як нитки для вишивання. Її роботи - результат клопітливої праці і плід багатющої фантазії, а ще любові до України.
Рисунок 9.1 – Наталія Лашко за роботою
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Рисунок 9.2 – Робота Наталії Ляшко Круглі соломини укладаєм в широку посудину з кришкою так, щоб вони помістилися там вільно, без зламів. Залити їх гарячою водою, довести до кипіння і варити солому на повільному вогні 10...15 хвилин. Потім вийняти соломини і по черзі кожну розрізати гостро наточеним скальпелем уподовж, а потім, поклавши розгорнуту соломину на дощечку глянсовою стороною вниз, очистити рихлу структуру з її внутрішньої поверхні. Поки соломина волога, нарізуємо з неї смужки-нитки шириною від 0.3...1 мм (після це робитиме складніше). При нарізці ниток на солом'яну стрічку по довжині накладаємо металеву лінійку і, скальпелем або гострим ножем відрізуємо смужку потрібної ширини. Готові солом'яні нитки (їх довжина не більше 25...30 см) розкладаєм в окремі коробочки, розсортувавши по ширині і відтінкам. Відмітимо, що нитки з житньої соломки міцні, фактурні, насичені за кольором, з вівсяної — тонші. Невеликий пучок солом'яних ниток запарюєм на 5... 10 хвилин в гарячій воді, після чого витягти і загорнути у вологу тканину. Не слід запарювати відразу багато ниток і тримати їх довго у вологому стані, оскільки соломка в результаті темніє і втрачає свій глянсовий блиск. Вишивка в основному виробляється голкою з великим вушком і ведеться по тканині (льон, шовк, суровье), заздалегідь запяленной в круглі або квадратні пяльци. Нитку поширше протягують через тканину за допомогою шила. Роблять це так (мал.9.3). |
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Загостривши ножицями кінчик солом'яної нитки, шилом в потрібному місці проколюють в тканині дірку і просовують в отвір, що утворився, загострений кінець нитки, щоб він вийшов на виворіт вишивки приблизно на 1,5 см. Потім загніть кінець нитки і притисніть його вказівним пальцем лівої руки до тканини (таким чином ми зафіксуємо один кінець нитки). Тепер зробіть по контуру малюнка наступний прокол шилом і протилежний кінець солом'яної нитки проденьте в отвір і укладете стібком на лицьову частину вишивки.
Рисунок 9.3 – Технологія вишивки соломкою
При формуванні стібків стежите, щоб нитка з соломки укладалася на тканину внутрішньою частиною, тобто глянсовою стороною вгору. При завершенні нитки кінець її закріплюють на виворітній стороні вишивки, підсунувши його під попередній стібок. Аналогічно закладають і початковий кінець солом'яної нитки. Ниткою з соломки удається виконувати багато видів швів, лише при цьому врахуйте характерні особенноєті — недоліки цього природного матеріалу: пружність, крихкість на зламах, розщеплювання на волокна. Проте легко уникнути всіх цих недоліків, якщо стежити за тим, щоб солом'яна нитка завжди була у вологому стані. Ідеальна основа для вишивки соломкою — берест, а також внутрішні шари березової кори (третій...четвертий шари зверху) середньої товщини. |
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Колір такої кори білувато-кремовий. Знімають бересту із спиляних або таких, що повалили вітром беріз в жаркий день. Коли береза квітне "в повний аркуш", бересту усередині біла, а як відквітне, стає червоною. Вибравши на стволі гладкі і без сучків місця, бересту розрізають гострим ножем довкола ствола і знімають з берези цілісним циліндром — сько-лотнем. (Щоб отримати сколотень, стовбур берези потрібно розпиляти на відповідні кругляки і дерев’ним молотом відбити його кору.) Потім кожен циліндр розрізають уподовж. Поки береста не просохла, вона легко розшаровується. А щоб береста не скручувалася, її укладають між двома дошками, придавлюють вантажем і залишають в сухому прохолодному місці для просушування. В результаті виходить гнучка і міцна основа для вишивки. Залишається лише вирізувати з неї заготівку визначеної для вашої вишивки форми і розміру. Лише пам'ятаєте, що по ширині і довжині основа має бути на 2 см більше задуманої композиції, щоб надалі закріпити краї вишивки на виробі або в рамці. Вирізаний шматок берести приколіть кнопками до гладкої дошки, виструганої з липи або осики. Зверху накладають малюнок композиції і твердим олівцем передавлюють його контури на бересту. Потім бересту наклеюють на міцну, але не щільну по своїй структурі тканину — бавовна, льон і тому подібне, запялівают краї тканини в круглі або квадратні пяльци (рис. 9.4). До речі, можна приклеїти бересту і до вже запяленої тканини.
Рисунок 9.5 – Берест в п’яльцях
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Якщо ви вирішили працювати вузькою еластичною солом'яною ниткою, підберіть для неї голку з великим вушком, для ширшої пружної нитки знадобиться шило. Спершу спробуйте виконати найбільш простою зразок вишивки в техніці російська гладь. Вертикальні або горизонтальні стібки цієї вишивки прикрасять орнаментальним узором стінки старої дерев'яної шкатулки, скриньки. Кожен фрагмент композиції вишивається на бересті, вирізується і наклеюється на той або інший виріб рідким столярним клеєм. |
ДО 10 |
Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги |
Техніка безпеки При виконанні робіт необхідно дотримувати ряду правил техніки безпеки і протипожежних норм. Це важливо і для якості роботи. Ці правила можна звести до наступних пунктів: 1. Загальні положення: 1.1. Робоче місце виконавця повинне бути обладнане у відповідності виконуваних робіт. Не допускається наявність на нім сторонніх предметів. 1.2. У основний склад робочого місця входять стіл, інструменти, пристосування. 1.3. Небезпечними для здоров'я при виконанні роботи можуть бути ніж-косяк, ножиці, точильний верстат, шило, стіл з шороховатостями і задирками. 2. Вимога безпеки перед початком роботи: 2.1.перед початком роботи повинно бути преведено в порядок робоче місце, до нього залишився вільний підхід. 2.2. Повітря в кімнаті було чистим, свіжим. Робоче місце повинне бути достатньо освітлене. 2.3. Ємності з фарбниками, клеями знаходяться в стійкому положенні. 3. Вимоги безпеки під час роботи: 3.1. Під час роботи не напружувалися одні групи м'язів. 3.2. У разі потреби використовувати рукавички. 3.3. При роботі з ріжучими інструментами, що колють, виключити різкі рухи. Зберігати інструменти у футлярі. 3.4. Виключити роботу поблизу вогню і нагрівальних приладів.
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Правила безпечної роботита санітарно-гігієнічні вимоги
- Ножиці повинні лежати із зімкнутими кінцями. - Голки та шпильки знаходитися в спеціальній подушечці - Зразок, малюнок чи схема повинні лежати ліворуч. - Інструменти краще розташувати праворуч. - Робоче місце повинно бути забезпечене достатнім рівнем освітлення. Бажано, щоб світло падало з лівого боку. |
ДО 11 |
Організація робочого місця. |
Правильна організація робочого місця в майстерні має велике значення для набуття високої культури праці. Якщо робоче місце організоване раціонально, то учні успішніше працюють і менше стомлюються, економлять енергію й час, тобто підвищують продуктивність праці. Видатний учений О. К. Гастєв у книжці «Як треба працювати» писав, що на робочому місці (верстаті, верстаку, столі, швейній машині) не повинно бути нічого зайвого, щоб не було метушні, щоб не шукати потрібне серед непотрібного. Він звертав увагу на те, що, організовуючи робоче місце, треба враховувати:
Робочим місцем називають ділянку виробничої площі зусім технічним і допоміжним оснащенням, на якій виконує роботу один учень або група. Організація робочого місця найраціональніша тоді, коли всі предмети розміщуються в робочій зоні. Робоча зона — це простір у межах досяжності рук працюючого в горизонтальній і вертикальнійплощинах. Максимальна (далека) робоча зона на робочому місці обмежується дугою, яку описують пальці витягнутої руки. Нормальна (близька) робоча зона обмежується дугою, що описується пальцями зігнутої в лікті руки. Найзручніша робоча зона (дії двома руками) обмежується лініями, проведеними від центра ліктів.
|
Продовження таблиці 1.3.1
1 |
2 |
3 |
|
|
Устаткування, інструменти, пристрої, заготовки постійного застосування треба розміщувати в полі зору і в нормальній (близькій) робочій зоні. У горизонтальній площині розміщують: ліворуч — те, що беруть лівою рукою, праворуч — те, що беруть правою рукою. Предмети, якими користуються нечасто, кладуть у далекій робочій зоні. Предмети тимчасового застосування тримають у спеціально відведених місцях. Організовуючи робоче місце, важливо обрати зручну позу. Робоча поза учня — це правильне положення всіх частинйого тіла під час виконання трудового завдання на робочому місці. Вона залежить від характеру виконуваних робіт і оснащення робочого місця. Робочі пози бувають: стоячи, сидячи, змінна та ін. Залежно від умов праці розрізняють вільну, обмежену, зручну, незручну, напружену робочі пози. Вільна поза — це поза, при якій можна вільно переміщуватися, виконуючи завдання. Обмежена поза застосовується тоді, коли треба зафіксувати якесь положення: сидячи, стоячи, лежачи. Зручна поза — це поза, при якій, працюючи, можна вільно переміщувати корпус, руки, ноги, голову. При незручній позі доводиться часто нахилятись (але не нижче від пояса), повертати корпус більш як на 45°, піднімати руки (але не вище від плечей). При напруженій позі доводиться дуже низько нахилятися, різко повертатися або дуже високо піднімати руки, а також працювати стоячи на колінах. Якщо робочу позу обрано правильно, працюючий менше стомлюється. Скрізь, де дозволяє характер роботи, краще працювати сидячи. Це стосується виготовлення дрібних деталей, розмічання, роботи на швейній машині та ін. Найзручніше і найменш стомливо працювати не всією рукою, бо вона сама має масу, а частиною руки до ліктя (кисть з передпліччям), при згинанні в ліктьовому Отже, раціональна організація робочого місця, правильний режим праці й відпочинку, зручна поза значно поліпшують умови праці, сприяють підвищенню її продуктивності та охороні вашого здоров'я.
|