
- •1 Політика як соціальне явище .
- •2 Основні концепції політики , її структура та функції
- •3. Співвідношення політики із іншими сферами суспільного виробництва
- •1.Політика і економіка
- •2. Співвідношення політики з правом
- •3. Співвідношення політики з мораллю
- •4. Співвідношення політики з релігією
- •4.Політологія як наука та навчальна дисципліна.
- •5.Методи політичної науки
- •6.Поняття політичної системи суспільства
- •7. Структура, функції та фактори стабільності.
- •8. Типологія політичних систем
- •2. Змагальна політична система має такі типологічні ознаки:
- •3. Соціопримирлива політична система має такі ознаки:
- •9.Природа політичної влади , еволюція поняття та сучасні теорії політичної влади
- •1. Група реаляціоністських теорій :
- •10.Легітимність політичної влади . Джерела та механізм.
- •3 Типи м.Вебер):
- •11.Поняття держави в політичній інтерпретації. Теорії виникнення держави,ознаки та функції
- •1. За територіальною спрямованістю:
- •3. За часом виникнення:
- •12.Форми державного правління і нац-тер устрою
- •13.Концепція правової та соціальної держави. Їх ідеологічні інтерпретації.
- •14.Поняття та принципи громадянського суспільства
- •15.Поняття і типи політичного режиму
- •16.Тоталітарний політичний режим
- •17.Авторитарний політичний режим
- •20.Походження і сутність політичних партій
- •21.Фунції,структура, типологія політичних партій
- •22.Типологія партійних систем
- •4. Систему поміркованого (обмеженого) плюралізму:
- •6. Атомізовану партійну систему:
- •23 . Теорії партійні коаліції
- •5.Мінімально звязаної коаліція переможців
- •24.Поняття виборчих систем
- •25.Мажоритарні виборчі системи
- •26.Пропорційні виборчі системи
- •27.Поняття політичної еліти,її структура
- •29.Лідерство як політичний феномен
- •30.Типологія та стилі політичного лідерства .
- •3. Залежно від мети, на яку орієнтований політик, виділяють:
- •31.Поняття і структура політичної культури.
- •3)Щодо власної політичної д-сті.:
- •32.Типологія політичної культури
- •4) 3 Половиною вид ..
- •4) Змішаний
- •33.Поняття політичної соціалізації
- •4) Інституціоналізація.
- •34.Поняття,типологія та функції політичних конфліктів .
- •35.Динаміка та управління політичними конфліктами
- •36.Політичний розвиток та політична модернізація
- •37.Структурні теорії переходу до демократії
- •38.Процедурні теорії переходу до демократії
- •39.Теорія «третьої хвилі» демократизації
30.Типологія та стилі політичного лідерства .
Стиль лідерства — спосіб, метод роботи, манера поведінки індивіда, типова для лідера система принципів, норм, індивідуальних особливостей впливу на підлеглих.1. Найпоширеніша типологія акцентує увагу на характері взаємовідносин політика з найближчим оточенням (командою політика).
авторитарний стиль, який передбачає одноосібний спрямовуючий вплив лідера. Головний метод керівництва -директиви, накази і доручення, засновані на загрозі застосування покарання. Від підлеглих вимагається безвідмовне виконання його волі та відданість;
демократичний стиль. В цьому випадку для лідера характерне урахування інтересів і думок оточуючих його людей, залучення їх до прийняття рішень та стимулювання ініціативи. Головний метод керівництва - заохочення та похвала оточуючих;
відсторонений стиль проявляється у пасивній позиції лідера при здійсненні ним управлінських функцій і наданні достатньої самостійності виконавцям, а також в бажанні уникнути можливих конфліктів. Основний метод керівництва - прохання, переконання, поради. Можливі ситуації, коли саме найближче оточення починає маніпулювати політиком.
На основі такого критерію, як ставлення лідера до змін і здатності до інновацій, виділяють:
консервативний стиль. Консервативні лідери орієнтовані на керівництво у відповідності з нормами, що раніше установилися. Їхніми сильними сторонами є витримка, вірність справі, терпимість, увага і вміння передбачити обставини;
ініціативний стиль проявляється у здатності лідера виходити за межі загальновизнаних правил управління і в генерації нових ідей.
Стосовно суспільного діяча ініціативний стиль, в свою чергу, може проявлятися в декількох формах: реформаційне лідерство - лідер ставить завдання поступового еволюційного перетворення політичної реальності;
революційне лідерство - лідер орієнтований на завдання фундаментальної зміни суспільної системи в цілому або окремих її сфер;
реалістичне лідерство - політик висуває адекватні ситуації завдання, враховує наявність ресурсів для їх досягнення і прогнозує можливі наслідки;
авантюристичне лідерство - при прийнятті рішень політик керується емоціями, а не тверезим розрахунком, прагне до досягнення завищених або ризикованих завдань.
3. Залежно від мети, на яку орієнтований політик, виділяють:
інструментальне лідерство, яке сконцентроване на досягненні поставлених завдань і відповідно вимагає від лідера та його команди високого рівня компетентності;
емоційне лідерство, орієнтоване на установлення добрих стосунків з послідовниками.
Залежно від природи авторитету, на якому побудована влада лідера, у політології виділяють:
традиційне лідерство, яке передбачає вплив, заснований на вірі послідовників у святість традицій (монархи, старійшини та вожді племен);
харизматичне лідерство, що формується на основі віри населення у виключні особисті якості лідера;
раціональне лідерство. Ресурси впливу лідера базуються на факті призначення або вибрання його на певну посаду. Саме такою легітимністю володіє більшість сучасних президентів і голів виконавчої влади.
Г.Лассуелл розрізнив три типи лідерства:
лідер-ідеолог, який маніпулює ідеями, концепціями суспільної перебудови (К.Маркс, Мао Цзедун, А.Лінкольн);
лідер-агітатор, який маніпулює емоціями, настроями послідовників, який уміє захопити маси (Ф.Кастро, М.Л.Кінг); лідер-організатор, який маніпулює ситуаціями. Більшість сучасних політиків виступають в ролі адміністраторів і менеджерів.
Американська дослідниця М. Херманн аналізує зміст функцій політичного лідерства через такі образи людей:
Образ перший: лідер-прапороносець. Він визначає для своїх послідовників цілі й вказує напрями їх діяльності. Йому притаманні власне бачення дійсності, яскраві, привабливі персональні якості.
Образ другий: лідер-комівояжер, або служник, якому властиве уважне ставлення до потреб людей, здатність переконати їх в тому, що саме він може надати цю допомогу.
Образ третій: лідер-маріонетка, для якого важлива здатність переконувати людей, завдяки чому "купують" його ідеї та плани.
Образ четвертий: лідер -"пожежник", дії якого багато в чому визначені нагальними вимогами політичної ситуації. Автор вважає, що в політичній практиці всі зазначені риси в різному поєднанні реалізуються більшістю лідерів. В Україні, на жаль, переважають лідери-маріонетки і пожежні, відверто бракує лідерів-прапороносців та служителів.
5.- ЛІДЕР-СЛУЖИТЕЛЬ – ВСІХ ПОЧУЄ , ЗРОЗУМІЄ
6.- ЛІДЕР-ТОРГОВЕЦЬ – ОБИРАЙТЕ МЕНЕ , А Я ВАМ ЗА ЦЕ ..