26.Пропорційні виборчі системи

Виборча система — це порядок формування виборних органів держави та органів місцевого управління (самоврядування) на основі конституції та законів. Розрізняють такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана

Пропорційна виборча система — система, за якої мандати розподіляються між списками політичних партій (блоків) пропорційно до кількості отриманих голосів. Вона характеризується створенням багатомандатних виборчих округів або єдиного багатомандатного округу. У такому разі виборці голосують за партійний список кандидатів у депутати.

Підвиди та види пропорційних систем:

 Відкриті списки: а) преферен-ні; б) …….

 Система альтернативного голосування

 Сист. Єдиного неперехідного голосування

 Обмежений вотум

 Система одного перехідного голосу

Переваги пропорційної виборчої системи:

1) голоси виборців розподіляються пропорційно, мінімізується їх утрата;

2) враховуються інтереси різних суспільних груп;

3) відбувається сприяння розвитку партійної системи та партійної ідеології;

4) існує менше можливостей для фальсифікацій результатів волевиявлення громадян.

Недоліки пропорційної виборчої системи:1) виборці голосують не за конкретних людей, а за партійний список, у якому можуть виявитися прізвища невідомих, некомпетентних, непопулярних політиків;

2) відсутність тісного зв'язку, контактів між депутатами і виборцями;

3) доволі складна система підрахунку голосів;

4) до парламенту потрапляє багато політичних сил, що ускладнює процедуру формування парламентської більшості та часто робить уряд у країні нестабільним;

5) відсутність персональної відповідальності депутата перед виборцями за свої дії;

6) обмеження свободи дій депутата, його залежність від партійного керівництва, якому він завдячує своїм обранням.

Розкрийте суть виборчої системи альтернативного голосування

Альтернативне голосування зазвичай використовується в одномандатних округах.

За системи повністю преференційного голосування, виборці повинні оцінити всіх кандидатів в порядку їх преференцій (1, 2, 3, 4 і т. д.).

За системи  преференційного голосування виборці мають можливість відмітити тільки одного кандидата або преференційно оцінити деяких або всіх кандидатів.

За системи групового голосування за списками виборець голосує за політичну партію, а в межах партійного списку, який всі політичні партії подають виборчим комісія до дня голосування, виборець відмічає кандидатів відповідно до власних преференцій.

Переможцем виборів є кандидат з 50%+1 дійсних отриманих голосів в певному окрузі. Якщо це не досягається шляхом додавання всіх голосів першої преференції, то кандидат, що набрав найменше голосів першої преференції вибуває з числа претендентів, а голоси другої преференції з виборчих бюлетенів відповідно розподіляються між кандидатами, що залишилися. Цей процес вилучення кандидата з найменшою кількістю голосів і розподілення його/її голосів між кандидатами, що залишилися, кому виборець віддав свою наступну найвищу преференцію, продовжується до тих пір, поки один з кандидатів не набирає  50%+1 голос.

Розкрийте суть виборчої системи єдиного перехідного голосу

виборець обирає не одного кандидата, а визначає свої преференції в багатомандатному окрузі. Маючи один голос і єдиний бюлетень, виборець позначає цифрами, починаючи з одиниці, свої уподобання. Під час визначення переможців відбувається передавання голосів. Якщо для того, щоб отримати мандат, прохідному кандидату вистачає перших голосів, зайві бюлетені з другими і т. д. цифрами переходять до інших кандидатів, які не добрали квоту, в порядку, визначеному самим виборцем. Перехід голосів відбувається до тих пір, поки не будуть розподілені всі мандати в окрузі. Цей особливий вид виборчої системи називається квотно-преференційним голосуванням. Виборець може визначати свій власний набір уподобань, незалежний від партійного розподілу. Остаточні результати дозволяють досягти високого рівня пропорційності разом із збереженням безпосереднього зв’язку між депутатом і виборцем. Система єдиного перехідного голосу була запропонована в середині XIX ст. незалежно один від одного англійцем Томасом Геєром і датським матем Карлом Андре .

Основним недоліком процедури голосування за системою єдиного перехідного голосу є її складність.

1. В одному окрузі обирається не один, а кілька кандидатів.

2. Виборець має один бюлетень, де відмічає цифрами порядок свого вибору у відповідності до своїх уподобань.

3. Після голосування підбивається квота, мінімальний поріг голосів для отримання одного мандату. (Для підрахунку голосів використовуються різні способи, практична реалізація деяких можлива тільки із застосуванням обчислювальної техніки.)

4. Якщо залишаються неотримані мандати, невикористані за квотою голоси під номерами 2, 3 і т. д., якщо потрібно, з бюлетенів за переможців переходять до тих, хто не добрав голосів. Процедура повторюється, поки не будуть розподілені всі мандати.