20.Походження і сутність політичних партій

Етимологічно термін "партія" (від лат. partis — частина) означає не що інше, як частина чогось цілого, один бік якогось явища або процесу. Традиційно і найчастіше цей термін вживали для позначення організованої групи однодумців, якапредставляла інтереси частини народу і мала мету реалізувати їх, застосовуючи певні політичні засоби і відповідні організаційні форми.

Сучасним політичним партіям передували їх прообрази — протопартії..

Так, Арістотель говорив про партії рівнин, гір та ін., маючи на увазі, звичайно ж, не партії в сучасному розумінні, а ранні політичні союзи. Пізніше в Афінах відбувалася боротьба між партією знаті і партією народу.

В VI ст. до н. е. в Греції діяли:

партії великих землевласників – педіеї;

торгово-реміснича поміркована партія – парамії;

селянська партія – діакрії.

У Стародавньому Римі в часи кризи республіки (кінець 2—1 ст. до н. є.) змагалися між собою партія популярів(простого народу), яка виражала інтереси плебсу, і партія оптиматів(знаті), яка представляла патриціанство й заможні плебейські сім´ї.

В епоху Середньовіччя виникали та діяли партії: в Італії XII—XV ст. між собою ворогували гвельфи (прихильники світської влади папи римського) та гібеліни (прихильники сильної королівської влади). Партії античного світу і європейського середньовіччя найчастіше поставали як клієнтели — тимчасові об'єднання для підтримки певних знатних осіб, сімей.

Прототипи сучасних політичних партій з´явилися в період ранніх буржуазних революцій. Здебільшого це були організації для боротьби з феодалізмом, такі, як партії конституціалістів, жирондистів і якобінців у часи Великої французької революції. Саме останні й поклали початок вживанню політичної термінології Нового часу:

— праві (це ті, хто сидів з правого боку від короля і підтримував його);

— ліві (противники короля, що сиділи зліва).

Організаційно перші політичні партії почали формуватися в процесі парламентської боротьби, що й визначило їхню переважну орієнтацію на парламентські форми діяльності й участь у виборах.

Як загальнонаціональні політичні структури вони склалися у 19 ст., а конституційне оформлення політичні партії одержали лише в середині 20 ст.

Етапи становлення політичних партій( за М.Вебером):

1) аристократичні угрупування (торі і вігі; XVIIст)

2) партії нотабів, політичні клуби кін.18-30рр.19ст( федералісти та анти федералісти);

3) масові політичні партії ( перша масова партія виникла в Англії у 1863р - ліберал. Товариство реєстрацій виборців ; . У Західній Україні в 1882 р. була заснована партія польського робочого класу “Пролетарі”, в 1890 р. –перша українська партія –радикальна. У 20-30 роках ХХ сторіччя в Галичині, Буковині, Закарпатті нараховувалося близько 100 політичних партій.)

1. В Англії конкурували політичні угрупування знаті— "торі" (прихильники монархії, привілеїв державної церкви) і "віги" (прибічники верховенства парламенту). Зміцнення парламенту і послаблення королівської влади було результатом діяльності вігів. Ці аристократичні угруповання дали початок розвитку сучасних політичних партій Великобританії, які зберегли певну ідеологічну наступність.

2.Французька революція 1789 р. привела до формування політичних клубів фельянів, жирондистів і якобінців. Події Французької революції стимулюють виникнення подібних політичних клубів по всій Європі. Однак поразка революції перериває процес перетворення політичних клубів в політичні партії.

Відмінність 2 етапу від 1 :

• наявність формальної організаційної структури з осередками на місцях. Однак територіальна організація залишалася слаборозвиненою, нечисленною і не відзначалася стійкістю членського складу;

• розширується соціальна база – залучаються значно ширші верстви соціального населення – переважно опираються на мешканців міст.

• зростає роль ідеології і програм у спільній діяльності членів клубу;

• члени клубу — представники різних прошарків суспільства, які посідають панівне становище в економіці та політиці. Найбільшу політичну активність в той час проявляє міщанство.

• Зявляється технічна підтримка –виникають друкарські верстати

Політичні клуби відіграли значну роль у формуванні ідеологічної складової діяльності майбутніх політичних партій.

3.В середині XIX ст. бере свій початок наступний етап партогенезу. В цей період розвитку індустріального суспільства з гостротою проявляються класові протиріччя, що є додатковим стимулом розвитку партійних утворень. Партії зміцнили своє становище в політичній системі, ставши важливим механізмом представництва інтересів суспільства. Цей етап партогенезу пов'язується з виникненням масових партій.

Два способи утворення політичних партій за М.Дюверже.

Французький політолог М.Дюверже видляє 2–способи утворення політичних партій:

• Класичний(парламентський)- це шлях згори до низу – група людей ,які знаходять при владі приймають рішення про створення партії ..завоювання місця у політ.асаиблеях є сутністю життя партії.

• Відхилення від класичного(позапарламентський)-знизу до верху-група людей ,права яких не захищенні,об’єднуються і вмсувають своїх представників в органи влади за власний кошт , які мають їх захищати .

Вкажіть ознаки політичної партії за Ж.Лапаломбаром

1.Партія повинна мати певну ідеологію – наприклад, партія любителів пива

2.Партія – організація , тобто достатньо тривале в часі обєднання громадян.

Довготривалість існування організації дозволяє відокремити її від фракцій , які виникають та зникають разом із своїми організаторами .

3.Мета партії- завоювання або вплив на владу. Саме це відокремлює їх від груп тиску та суспільних організацій.

4.мобілізація – наявність підтримки з боку населення , починаючи з голосування закінчуючи активним членством у партії.

Опишіть суть поділу партій на право-лівий спектр.

Типологія партій за ідеологічним спектром ( с-ма домінування в суспільстві приватно-власницьких відносин ):

1. Правий спектр –

1.переважає приватна власність ,

2.фіксоване оподаткування – чим більше заробиш , тим більше залишиться тобі

3.обмеженість соціальних програм держави

4.увага до національних проблем ,сприяння відновленню та розвитку нац..традицій

2. Лівий – перевага колективна форма власності , державна

1. Прогресивне оподаткування – що заробив , те і маєш.

2. Монополія насильства

3. Визнання за державою функцій вирішення соціальних проблем ( освіта,медичне забезпечення,проблеми безробіття.) 4.Світська мораль