Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке виступ?

2. Які основні функції виконує оратор?

3. Як підготувати виступ (етапи підготовки)?

4. Які існують способи виголошення промови?

5. Визначте вимоги до конспекту виступу.

6. З’ясуйте зміст вступної частини виступу та її роль.

7. Які вимоги висуваються до основної частини виступу?

8. Для чого у виступі існують висновки?

9. Назвіть типи відгуку на виступ та вимоги до нього.

10. Сформулюйте основні заповіді оратора, визначте причини існування.

Тема 4 Лексичні засоби і прийоми як один із способів стандартизації текстів ділової мови

Лексика (від гр. lexis – слово) – словниковий склад мови, сукупність усіх слів, що вживаються в мові. Лексикою також називають окремі шари або групи слів (наприклад, побутова лексика), сукупність слів, які вживаються письменником у його творах.

За вживанням слова поділяються:

за активністю вживання (за часом утворення і вживання слів у мовленні, з погляду сучасності лексики)	активного вжитку				земля, вода, сонце, ліс, поле, вогонь, око, машина
(за часом утворення і вживання слів у мовленні, з погляду сучасності лексики)	пасивного запасу	застарілі слова		арх.	шуйця, десниця, вої
				істор.	комірне, волость
		неоло-гізми		загальномовні	драйвер, менеджер
				автор-ські	брунькоцвіт (Тичина)
за сферою вживання	Загальновживані				теревенити, торік
	незагально- вживані		діалектні		кукуля, пательня
			професійні		курсив, на-гора, файл
			жаргонізми		круто, облом, універ
			арготизми		ксива, манатки
за стилістичними властивостями	нейтральні (міжстильові)				право, стежити, вниз, вода, день, багато
	стилістично марковані (забарвлені)				ненечка, преамбула, психушка, зодчий
за емоційним забарвленням	Нейтральні				двадцять, вони, робота
	Емоційні				гарненький, вітрюга

Основу лексики ділового стилю складають загальновживані слова.

Основою будь-якого документа є текст, який вимагає стандартизації, тобто єдиних обов’язкових умов до відповідних груп документів з погляду мовних засобів:

• на рівні лексики – в основі ділової української мови лежить загальнозрозуміла, нейтральна, нормована, так звана “книжна“, міжстильова лексика, відповідна термінологія та професійно-виробнича лексика; відтінок “книжності” мають слова з абстрактним значенням, дієслова (здійснювати, надіслати, призначити), вмотивовані слова (що відповідають змісту документа); пароніми (громадський – громадянський), синоніми (замісник – заступник); іншомовні слова (за доцільністю вживання);

• и на рівні словоформ – вибір найточнішої граматичної форми слова (з погляду відмінків – прізвища, звертання), вживання роду (назви посад, професій) й числа; написання числівників, вживання відповідних займенників (Ви, ми) та відповідних форм дієслів (інфінітиву, першої та третьої особи теперішнього часу, наказового способу);

• на рівні синтаксису – документ в основному має розповідний характер, отже вимагає розповідних поширених речень, найчастіше простих з прямим порядком слів, у деяких документах (контрактах, договорах) – складних речень з умовними, причинновими підрядними реченнями; можливі інфінітивні конструкції та вживання розщепленого присудка (зробити огляд, провести операцію, давати вказівки); важливим є вибір прийменника в синтаксичних конструкціях (відповідно до, підготувати до...) і т.п.;

• на рівні стилістичних засобів – особливу увагу треба скерувати на усталені (стійкі) словосполучення: з номінативним значенням (трудова угода), на прийменникові конструкції (за наказом, згідно з постановою), на дієслівно-іменні конструкції (присвоїти звання), на фразотворення (взяти до уваги, за звітний період), які підкреслюють стандартність та стислість документального мовлення, тобто дають стандартизовану модель тексту.