30

Державний вищий навчальний заклад

„Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана”

Куклін Олег Володимирович

УДК 330.3:378.1.(043.3)

Трансформація інституту вищої освіти

в умовах становлення економіки знань

Спеціальність 08.00.01 – Економічна теорія

та історія економічної думки

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, м. Київ

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Каленюк Ірина Сергіївна,

Чернігівський державний інститут

економіки та управління, ректор

Офіційні опоненти: член-кореспондент НАН України,

доктор економічних наук, професор,

Гриценко Андрій Андрійович,

ДУ „Інститут економіки та прогнозування

НАН України”, заступник директора

доктор економічних наук, професор,

Грішнова Олена Антонівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор кафедри теоретичної та прикладної економіки

доктор економічних наук, доцент,

Шкурупій Ольга Всеволодівна,

ВНЗ Укоопспілки „Полтавський університет

економіки і торгівлі”, завідувач кафедри міжнародної економіки

Захист відбудеться 27 квітня 2011 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 у ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601.

Автореферат розісланий 24 березня 2011 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Зайцев Ю.К.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перетворення інформації, знань, інновацій у головний ресурс економіки обумовило потребу і створило нечувані можливості для звільнення людини, піднесення її як вільної особистості, розвитку її розумових і творчих здібностей, у чому вирішальна роль належить освіті.

У сучасному суспільстві, що фактично є перехідним станом від індустріального до постіндустріального, освіта і, зокрема, вища освіта, перетворилася у визначальний чинник динамічного соціально-економічного розвитку країни. Водночас, її висока якість можлива тільки за умови формування у державі ефективних інститутів її функціонування та управління нею. Механізм функціонування освіти, у тому числі й вищої, розвивається і трансформується в нових умовах глобалізації й демократії.

Система вищої освіти України також знаходиться у процесі постійного реформування, що зумовлено трансформаційними змінами у суспільстві та необхідністю відповідати вимогам становлення економіки знань. Вища освіта стає дуже важливим суспільним інститутом, тому нових підходів потребує вся система управління нею. З одного боку, необхідно теоретично обґрунтувати сутність, функції, роль вищої освіти як інституту в сучасній економіці та суспільстві, з іншого – удосконалити механізм управління вищою освітою. Система державного управління має базуватися на механізмах і стимулах, що впливатимуть на вищі навчальні заклади, спонукаючи їх підвищувати якість освітніх послуг, відчувати відповідальність за результати своєї діяльності, формувати людський капітал, потрібний для становлення економіки знань.

Дослідженню теоретичних і прикладних аспектів ролі освіти у контексті формування інформаційного суспільства та економіки знань присвячені роботи відомих вчених Ф. Броделя, Дж. К. Гелбрейта, Р. Дарендорфа, П. Дракера, Р. Інгельгарта, В. Іноземцева, Г. Канна, М. Кастельса, Р. Катца, Г. Маркузе, Й. Масуди, Ф. Махлупа, Б.Мільнера, М. Пората, В.Савчука, Т. Сакайі, Г. Стиглера, Т. Стоуньєра, К. Томінаги, А. Тоффлера, Л. Туроу, Т. Форрестера, Ф. Фукуями, А.Чухна, О. Шкурупій та ін. Для дослідження сутності та ролі інституту вищої освіти в інституційній системі суспільства важливе значення мають наукові доробки провідних вчених-інституціоналістів: Д. Белла, Т.Веблена, А.Горца, Дж.Коммонса, Р.Коуза, А.Льюїса, К.Менара, Д.Норта, Р.Нурєєва та ін.

У розвиток проблематики забезпечення ефективного функціонування системи освіти суттєвий внесок зробили як українські, так і зарубіжні вчені, а саме: А.Ашкеров, Г.Беккер, М. Блауг, В.Бородюк, Х.Боуен, А.Віфлеємський, А.Гальчинський, А.Гриценко, О.Грішнова, Е.Денісон, Г.Дмитренко, В.Жамін, І.Каленюк, К.Корсак, С.Костанян, В. Кремень, В.Куценко, В.Луговий, Я.Мінсер, В.Новіков, Г.Псахаропулос, О.Сухарєв, В.Чекмарьов, Т.Шульц та ін.

Разом із тим, залишаються недостатньо розробленими багато питань щодо пошуку оптимальної моделі управління вищою освітою як важливим суспільним інститутом. Мета реформи вищої освіти в Україні, на нашу думку, полягає у перетворенні вищої освіти у дієвий чинник формування економіки знань, підвищенні соціальної й економічної ефективності функціонування вітчизняної системи вищої освіти, приєднанні до наукової й освітянської еліти Європи не лише заради втілення європейських стандартів, а й з пропозицією світові свого доробку й досягнень. Практика реформування вітчизняної освіти свідчить, що теоретичного аналізу вимагають такі проблеми: обґрунтування пріоритетного значення вищої освіти як чинника формування людського капіталу та інноваційного розвитку економіки, визначення сутності інституту вищої освіти, його місця і ролі в інституційній структурі суспільства, формування стратегічних пріоритетів розвитку вищої освіти відповідно до вимог економіки знань, удосконалення механізму реалізації економічної функції вищої освіти у сучасних умовах, трансформація економічного механізму функціонування вищих навчальних закладів, цілі та важелі економічної політики держави щодо формування системи вищої освіти, адекватної потребам економіки знань та ін.

Відсутність цілісних системних досліджень напрямів трансформації інституту вищої освіти та потреба у науковому обґрунтуванні пріоритетів і заходів її розвитку в умовах становлення економіки знань зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, завдання і логіку викладення матеріалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту вищої освіти НАПН України (тема „Тенденції та механізми розвитку економіки вищої освіти України”, реєстраційний номер № 0103U000961). Особистий внесок здобувача полягає у тому, що обґрунтовано принципові положення щодо формування ефективного економічного механізму функціонування системи вищої освіти в Україні.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є визначення сутності інституту вищої освіти, розробка теоретико-методологічних засад його трансформації та стратегічних пріоритетів розвитку в умовах становлення економіки знань і обґрунтування практичних рекомендацій щодо формування ефективного економічного механізму його функціонування в Україні.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв’язання комплексу завдань:

• визначити сутність вищої освіти як суспільного інституту та його роль в інституційній структурі суспільства, обґрунтувати концептуальні засади функціонування цього інституту та необхідність його трансформації в умовах становлення економіки знань;

• дослідити закономірності становлення інформаційного суспільства і економіки знань як умови трансформації інституту вищої освіти;

• оцінити сучасні тенденції розвитку вищої освіти, обґрунтувати основні напрями її трансформації відповідно до потреб економіки знань;

• систематизувати функції вищої освіти, обґрунтувати сутність та зміст поняття „реалізація економічної функції вищої освіти”;

• дослідити особливості реалізації економічної функції вищої освіти в Україні; обґрунтувати пріоритети удосконалення механізму реалізації економічної функції вищої освіти в умовах становлення економіки знань;

• розробити модель аналітичної оцінки економічної ефективності вищої освіти, систему індикаторів реалізації її економічної функції в умовах становлення економіки знань;

• обґрунтувати структуру економічного механізму функціонування вищої освіти; розкрити концептуальні засади удосконалення економічного механізму функціонування вищої освіти в умовах становлення економіки знань;

• обґрунтувати основні напрями внутрішніх організаційних змін у системі вищої освіти, процедури та інструментарій державного регулювання економічної діяльності вищих навчальних закладів;

• визначити стратегічні пріоритети, основні цілі, інструменти та форми економічної політики держави щодо формування системи вищої освіти, адекватної до потреб економіки знань.

Об’єктом дослідження є система економічних, соціальних і організаційно-правових відносин з приводу функціонування вищої освіти як соціально-економічного інституту.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних проблем трансформації інституту вищої освіти в умовах становлення економіки знань

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять історико-логічний та системний підходи до аналізу економічних явищ. Дослідження проведені з використанням методів історико-еволюційного, системно-функціонального та синергетичного підходів до аналізу інституту вищої освіти. При вирішенні поставлених завдань застосовано загальнонаукові (історичний, систематизації, групування та узагальнення, формалізації) та спеціальні методи: системно-структурного та компаративного аналізу, графічний, економіко-статистичні методи (для дослідження сучасних тенденцій фінансування видатків на освітню діяльність у різних країнах світу та організаційно-економічного механізму функціонування системи освіти в Україні), метод кластерного аналізу, SWOT-аналізу (для оцінки чинників, що ускладнюють і сприяють формуванню ефективного механізму фінансування системи освіти), моделювання (для визначення стратегічних пріоритетів при розробленні та впровадженні національної програми розвитку освіти).

Інформаційною базою роботи є праці зарубіжних та вітчизняних учених-економістів, статистичні та аналітичні публікації міжнародних організацій, офіційна статистика України, офіційні сайти провідних вітчизняних та зарубіжних освітніх організацій.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні системним дослідженням трансформації інституту вищої освіти, економічного механізму його функціонування в умовах становлення економіки знань. У дослідженні, на основі міжнародного і національного досвіду й врахування внутрішніх і зовнішніх чинників, розвинуто теоретичні та методологічні положення щодо управління системою вищої освіти у процесі трансформації її економічного механізму. Основні результати, що становлять наукову новизну і виносяться на захист, такі:

• вперше:

• на основі адекватного до умов становлення економіки знань розуміння ролі й функцій освіти обґрунтована структура поняття «економічний механізм функціонування вищої освіти» як сукупності організаційно-економічних форм роботи основних суб’єктів освітньої діяльності (їх класифікація розроблена за критеріями управління, фінансування і власності), методів та інструментів державного регулювання діяльності вищих навчальних закладів, стратегії розвитку системи вищої освіти, що забезпечує системне функціонування та виконання суспільних функцій усією сферою вищої освіти;

• обґрунтовано основні пріоритети удосконалення механізму реалізації економічної функції вищої освіти в умовах становлення економіки знань: трансформація внутрішнього економічного механізму функціонування інституту вищої освіти (диверсифікація організаційно-економічних форм закладів вищої освіти, перетворення їх у суб’єкти підприємництва, ускладнення механізму фінансового забезпечення та регулювання) та посилення взаємодії з інститутами зовнішнього середовища (з бізнесом – для забезпечення комерціалізації знань, із ринком праці – для врівноваження попиту і пропозиції, врахування якісних вимог до фахівців, із органами державного управління – для формування й реалізації державної політики, спрямованої на становлення економіки знань). Це забезпечить підвищення ефективності функціонування освіти: підвищення якості освіти, посилення її практичної складової у сукупності з наданням фундаментальних знань, врівноваження попиту і пропозиції на ринку освітніх послуг, посилення кореляції заробітної плати працівників із рівнем їх кваліфікації та ін.;

удосконалено:

• обґрунтування сутності та змісту поняття "реалізація економічної функції вищої освіти", яку полягає у систематизації економічних результатів освітньої діяльності, що можуть проявлятися на нано-, мікро- та макрорівнях не лише у вигляді зростання доходів всіх індивідуальних та колективних суб’єктів економічних відносин, але й у широкому спектрі непрямих результатів, які не завжди виявляються у безпосередніх економічних здобутках, однак створюють позитивне середовище для посилення економічного ефекту вищої освіти;

• методологічні підходи до аналітичної оцінки економічної ефективності фінансового забезпечення вищої освіти, яка включає розроблені автором: 1) модель, що описує сукупні суспільні витрати на освіту, 2) мотиваційну модель фінансування освіти; 3) структурно-функціональну модель фінансового забезпечення розвитку вищої освіти і науки України, 4) формулу розрахунку нормативу державного фінансування вищого навчального закладу виходячи із витрат на одного студента. Така оцінка відрізняється від існуючих методик оцінки ефективності комплексним підходом до аналізу широкого спектру прямих і непрямих результатів освітньої діяльності й дає можливість забезпечити баланс між державними і недержавними фінансовими ресурсами розвитку вищої освіти;

• систематизацію умов і чинників забезпечення та підвищення соціально-економічної ефективності вищої освіти, доведено, що вона може бути забезпечена державною політикою, стратегічно орієнтованою на потреби розвитку економіки знань на основі чітких принципів управління диверсифікованими навчальними закладами, стимулюючої податкової політики, організаційного сприяння, продуманого механізму фінансового регулювання і фінансового забезпечення закладів освіти;

• обґрунтування процедур та інструментарію державного регулювання економічної діяльності вищих закладів освіти у напрямах: послаблення прямого адміністративного втручання й жорсткого контролю і, на заміну цього, використання ряду непрямих методів управління (гарантування видатків на розвиток, визначення певних економічних параметрів-орієнтирів – гарантованих мінімальних розмірів заробітної плати викладачів, статутного фонду тощо, за умови дотримання яких вищі навчальні заклади мають право самостійно вирішувати інші питання своєї діяльності); розширення господарської автономії навчальних закладів (у розпорядженні власними фінансовими ресурсами, в отриманні додаткових доходів від суміжної підприємницької діяльності, у можливостях співпраці з бізнесом та ін.), удосконалення системи фінансового забезпечення (на основі принципів диверсифікації джерел фінансування, пріоритетності державних ресурсів, соціальної спрямованості, чітких і прозорих критеріїв виділення коштів, посилення стимулюючого впливу міжбюджетних відносин та ін.);

дістали подальшого розвитку:

• основні концептуальні засади функціонування інституту вищої освіти в умовах формування економіки знань, зростаючої інтеграції та глобалізації освітнього простору, які полягають у: спрямованості на формування інтелектуального потенціалу, поступовій уніфікації внутрішньої структури національних систем вищої освіти, впровадженні високих освітніх стандартів та механізмів їх гарантування, розширенні кола суб’єктів, що беруть участь в управлінні та фінансуванні вищої освіти, посиленні підприємницьких

функцій вищих навчальних закладів;

• систематизація основних груп чинників, що впливали на трансформацію інституту вищої освіти в процесі переходу українського суспільства від командно-адміністративної до сучасної ринкової економіки (активні ринкові перетворення, безпрецедентна відкритість національної економіки, науково-технічний прогрес, неефективне управління), а також тих, які впливатимуть на освіту в процесі руху суспільства до економіки знань (ефективне державне регулювання, інтелектуалізація суспільства й економічної діяльності, глобалізація всіх сфер життя, структурна трансформація). Визначено напрями дії цих чинників, що дає змогу регульовано використовувати їх для бажаних трансформацій інституту вищої освіти;

• концептуальні засади вдосконалення економічного механізму функціонування вищої освіти в умовах становлення економіки знань, що ґрунтуються на необхідності визнання освіти в якості не лише високоефективних інвестицій, але й інституту розвитку людини і суспільства на основі акумуляції, примноження, поширення та комерціалізації знань. Саме така концептуальна установка обґрунтована як необхідна спрямовуюча всієї державної політики щодо розвитку інституту вищої освіти у напрямі активізації її ролі у забезпеченні становлення економіки знань;

• дослідження сучасних тенденцій розвитку вищої освіти в умовах постіндустріальної парадигми, що дозволило виявити найважливіші особливості, які визначають траєкторію та масштаби трансформації інституту вищої освіти: глобалізація ринків освітніх послуг та ринку праці, посилення впливу непрямих чинників на кінцевий інвестиційний ефект від отримання освіти, перетворення освіти на підприємницький вид діяльності при одночасному зростанні її ролі як суспільного блага особливого значення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, викладені у дисертації, доведено до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Вони призначені для використання під час опрацювання програм соціально-економічного розвитку України, підготовки проектів законодавчих і нормативних актів із питань сприяння інноваційному розвитку економіки, відтворення людського потенціалу, розвитку вищої освіти, вдосконалення її організаційно-економічного механізму. Теоретичні положення, висновки і рекомендації, викладені у дисертації, можуть бути використані: на макрорівні – при розподілі видатків державного бюджету України та плануванні інших джерел фінансування вищої освіти України; на мікрорівні – у процесі формування та реалізації стратегії залучення фінансових коштів до вищих навчальних закладів різних форм власності в Україні.

Результати дослідження використані Міністерством фінансів України, зокрема: при підготовці проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про особливості формування державного замовлення на підготовку фахівців та науково-педагогічних кадрів у 2009 році»; при підготовці проектів урядових рішень щодо внесення змін до «Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування» та до «Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами»; при підготовці положень Декларації цілей та завдань бюджету, Концепції запровадження нової системи фінансування навчальних закладів та установ освіти в умовах реформування освітньої галузі; при підготовці проекту урядового рішення «Деякі питання надання роботодавцям дотації для забезпечення молоді першим робочим місцем», при підготовці зауважень до розробленого Міністерством освіти і науки проекту «Положення про працевлаштування випускників професійно-технічних та вищих навчальних закладів України, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» (довідка № 31-17000-02-17/4365 від 26.02.2010). Наукові розробки та практичні рекомендації автора були використані Міністерством освіти і науки України при удосконаленні законодавства з питань фінансово-економічних відносин у системі вищої освіти та підвищення ефективності її фінансування (довідка № 5-2/108-11 від 04.02.2011 р.), Головним управлінням економіки Черкаської ОДА при розробці програм соціально-економічного розвитку області та удосконаленні нормативно-правових актів, що приймаються Черкаською ОДА (довідка № 14/2 від 13.01.2010 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова при викладанні економічних дисциплін, підготовці підручників і навчально-методичних посібників, а також у науковій роботі докторантів, аспірантів, магістрантів і студентів (довідки про впровадження у навчальний процес відповідно № 429 від 15.06.2009 р. та № 259/03 від 22.06.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, теоретичні підходи, розробки, висновки та пропозиції були отримані автором самостійно на основі проведеного наукового дослідження й опубліковані у наукових виданнях. Із наукової праці, опублікованої у співавторстві, у роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистих досліджень здобувача.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження апробовані у проектах законодавчих і нормативно-правових актів, методичних розробках, рекомендаціях і пропозиціях, викладені у монографії, навчальних посібниках, статтях, впроваджені у навчальний процес. Основні теоретичні й практичні положення роботи доповідалися на міжнародних і вітчизняних конференціях, зокрема: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Национальные рынки Украины» (2003 р., м. Алушта), Міжнародній науковій конференції „Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (2003 р., м. Черкаси), Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективные разработки науки и техники» (2004 г., г. Белгород, Россия), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теория и практика экономики и предпринимательства» (2005 р., м. Алушта), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Вища школа України в умовах глобазіації та інтеграції” (2008 р., м. Черкаси), ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми та перспективи розвитку регіональної ринкової економіки” (2009 р., м. Кременчук), 7-й Міжнародній конференції «Information Technologies and Management» (2009 р., м. Рига, Латвія), VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теория и практика экономики и предприни-мательства» (2009 р., м. Алушта), Міжнародній науково-практичній конференції „Імперативи розвитку України в умовах глобалізації” (2009 р., м. Чернігів), ІV Міжнародній науковій конференції „Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (2009 р., м. Черкаси), ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків” (2009 р., м. Черкаси), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні напрямки вдосконалення фінансово-економічної політики на сучасному етапі” (2010 р., м. Чернігів), VІІІ Всеукраїнській науковій конференції „Інноваційний потенціал української науки – ХХІ сторіччя” (2010 р., м. Запоріжжя).

Публікації. За результатами наукових досліджень автором опубліковано 55 одноосібних та 1 у співавторстві наукові праці, що відображають основний зміст дисертації, загальним обсягом 59,25 др. арк., в тому числі одна індивідуальна монографія, 2 навчальних посібники, 27 статей у фахових наукових виданнях, 13 публікацій у матеріалах конференцій та 13 інших наукових видань.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел. Зміст дисертації викладено на 365 сторінках основного тексту, містить 12 таблиць на 10 сторінках і 6 рисунків на 4 сторінках. Список використаних джерел містить 515 найменувань і займає 44 сторінки.