Акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів

Акредитація (лат. accredo, «довіряти») — процедура, у ході якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт.

Акредитація вищого навчального закладу — процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Рівень акредитації — рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Акредитований напрям — напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (далі - акредитація спеціальності) - спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Акредитована спеціальність — це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців із цієї спеціальності державним вимогам (Постанова КМ України від 09.08.2001 р. № 978).

Акредитація спеціальності проводиться з ініціативи навчального закладу, який подає до Міністерства освіти і науки (МОН) заяву за встановленою МОН формою про проведення акредитаційної експертизи, а також акредитаційну справу, яка містить:

- копію ліцензії на надання освітніх послуг зі спеціальності, що акредитується;

- звіт про діяльність випускаючої кафедри (або кафедр) з підготовки фахівців кожного освітньо-кваліфікаційного рівня з цієї спеціальності, який повинен бути ухвалений Вченою радою ВНЗ і затверджений ректором;

- освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів (ОКР);

- освітньо-професійні програми (ОПП) підготовки фахівців відповідних ОКР;

- навчальні плани підготовки фахівців зі спеціальності;

- таблицю відповідності показників діяльності вищого навчального закладу з підготовки фахівців за певною спеціальністю критеріям акредитації.

Акредитований вищий навчальний заклад — вищий навчальний заклад, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше двох третин з яких є акредитованими.

Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

Рівні акредитації вищих навчальних закладів:

• вищий навчальний заклад першого рівня акредитації – це ВНЗ, де здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Також ці заклади можуть надавати повну загальну середню освіту;

• вищий навчальний заклад другого рівня акредитації – ВНЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. Також ці заклади можуть надавати повну загальну середню освіту;

• вищий навчальний заклад третього рівня акредитації – це ВНЗ, де здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

• вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації – це ВНЗ, де здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється Міністерством освіти і науки шляхом проведення акредитаційної експертизи.

Після отримання матеріалів акредитаційної справи експерти Управління ліцензування та акредитації МОН у 10-денний термін проводять їх попередню експертизу. За умови відповідності цих матеріалів установленим вимогам, МОН формує експертну комісію (ЕК) для проведення акредитаційної експертизи. Загальний термін роботи комісії у навчальному закладі не повинен перевищувати 5 днів. Висновок ЕК про можливість акредитації спеціальності подається до відповідної експертної ради (ЕР) ДАК, яка проводить остаточний аналіз матеріалів акредитаційної справи та висновку ЕК і готує пропозиції на засідання ДАК.

Рішення про акредитацію спеціальності (або відмову в акредитації) приймає ДАК. Це рішення через два тижні затверджується МОН і, якщо воно позитивне, МОН видає навчальному закладу сертифікат про акредитацію.

Повторна акредитація (після закінчення терміну дії сертифікату) за відсутності в діяльності ВНЗ порушень в організації чи проведенні навчально-виховного процесу, що підтверджується результатами відповідних перевірок органів державного контролю, може проводитися без перевірки експертною комісією. В такому випадку експерт управління ліцензування та акредитації МОН готує мотивований висновок на підставі матеріалів акредитаційної справи і подає його безпосередньо до ЕР ДАК.

Акредитація вищого навчального закладу - це державне визнання його статусу (рівня акредитації). Акредитованим за певним рівнем може бути визнаний ВНЗ, який проводить підготовку (перепідготовку) фахівців:

- за кількома напрямами, не менше ніж дві третини спеціальностей яких акредитовано за відповідним рівнем;

- за спеціальностями одного напряму, акредитованими за цим самим рівнем.

Експертний висновок про акредитацію закладу експертної комісії або експертів МОН (при повторній акредитації) подається безпосередньо до ДАК.

ВНЗ не може бути акредитований за ІV рівнем якщо:

- показники діяльності його аспірантури або докторантури перебувають на рівні, нижчому від середнього для даної галузевої групи або типу ВНЗ;

- за останні 5 років видано підручників (навчальних посібників) з грифом МОН або монографій менше ніж 5% загальної кількості викладачів.

Міністерство освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу, наслідків проведення акредитаційної експертизи приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу чи про відмову у його видачі.

У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального закладу, рівень акредитації та термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитаційну експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність.

Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону.

Рішення Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені до суду.

Підставами для анулювання ліцензії є:

заява навчального закладу або фізичної особи - суб’єкта підприємницької діяльності про анулювання ліцензії;

порушення ліцензійних умов у сфері освіти, які не можуть бути усунені протягом трьох місяців;

акт про повторне протягом року порушення навчальним закладом ліцензійних умов надання освітніх послуг або вимог інших нормативно-правових актів;

рішення про скасування державної реєстрації навчального закладу;

акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих навчальним закладом для отримання ліцензії;

акт про встановлення факту надання освітніх послуг за ліцензією або її копією, переданою іншій юридичній особі або фізичній особі - суб’єкту підприємницької діяльності;

акт про невиконання розпорядження органу ліцензування про усунення порушень ліцензійних умов надання освітніх послуг, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для внесення пропозицій про усунення таких порушень.

Попередній розгляд питань про анулювання ліцензії здійснюється Державною акредитаційною комісією або регіональною експертною радою за поданням органу ліцензування.

На підставі рішення Державної акредитаційної комісії або регіональної експертної ради орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії.

Інформація, що стосується видачі, переоформлення та анулювання ліцензії, видачі її дубліката, вноситься до Державного реєстру навчальних закладів та Єдиного ліцензійного реєстру.

Про анулювання ліцензії навчального закладу органи ліцензування інформують органи державної статистики та органи державної податкової служби за місцезнаходженням навчального закладу.

У разі анулювання ліцензії навчальний заклад може порушити питання про отримання нової ліцензії для надання відповідних освітніх послуг, але не раніше ніж через рік з дати прийняття органом ліцензування рішення про анулювання попередньої ліцензії.