Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики — проблему екологічного виховання школярів. У формуванні екологічної культури особистості важливу роль відіграє загальноосвітня школа, яка створює сприятливі умови для екологічного виховання. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою виховання дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

1. Під поняттям „екологічне виховання" розуміють процес формування певної системи екологічних цінностей, що визначають бережне ставлення до природи. Провідними поняттями, пов'язаними з екологічним вихованням є такі терміни як: екологічне просвітництво, екологічна освіта, екологічна культура.

2. Метою екологічного виховання є формування мотиваційної основи екологічної свідомості - в практичній, мотиваційній діяльності, в спільній з дорослими, в орієнтації на культурні еталони, спираючись на біологічні та соціокультурні джерела розвитку мотиваційних основ образу світу.

3. Головним завданням екологічної освіти та виховання сучасної школи є засвоєння наукових знань про взаємозв'язки в природі, суспільстві та людській діяльності; розуміння багатогранної цінності для суспільства в цілому і кожної людини зокрема; оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі; розвиток потреби спілкуватися з природою; активація діяльності щодо охорони й поліпшення навколишнього середовища.

В загальноосвітній школі основні завдання екологічного виховання можна сформулювати таким чином:

• формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природи та очевидні взаємозв'язки і залежності;

• виховувати в учнів дієву любов до природи, вчити культурно поводитись у природі;

• стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи;

• активізувати знання і практичний досвід учнів у різних видах діяльності в природі;

• ознайомлювати школярів з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення до природи;

• формувати постійну потребу в зміцненні власного здоров'я та здоров'я інших.

4. Основоположними принципами екологічної освіти та виховання є: взаємозв'язок глобального, національного і краєзнавчого підходів; співпраця; прогностичність, міждисциплінарність, єдність теорії та практики; безперервність, єдність інтелектуального і емоційного сприймання.

В системі екологічного виховання виділяють такі основні напрями: політичний, природничо-науковий, правовий, морально-естетичний, світоглядний.

5. Психологічні особливості школярів створюють надзвичайно сприятливі умови для екологічного виховання. Формування „Я - концепції" в учня є дуже важливим засобом для виховання таких духовних надбань як честь, совість, сором, гідність, принциповість.

6. У змісті предметів загальноосвітньої школи закладені можливості для здійснення екологічної освіти учнів. Такі предмети, як українська мова, українська література, образотворче мистецтво, природознавство, географія та інші розкривають екологічне знання про природу як джерело краси, натхнення, естетичної насолоди.

7. У практиці сучасної школи використовують найрізноманітніші форми і методи екологічного виховання: урок, мандрівка в природу, дослідницько-пошукова робота, ігри, проблемні ситуації; робота гуртків, студій „Зелена аптека", „Голубий патруль", „Юні друзі природи", екологічні стежки; вивчення казок, народних прикмет, обрядів і свят.

8. Еколого-правова культура виступає частиною загальної національної культури, її метою є формування світогляду, підвищення соціальної активності учнів, формування свідомого ставлення школярів до своїх прав і обов'язків.

9. Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:

• національного та регіонального підходу до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;

• гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства;

• збереження фізичного і духовного здоров'я особистості;

• об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять;

• зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності у повсякденному житті людини.

10. Загальноосвітня школа покликана виховувати у школярів любов до рідного краю, навчати основ охорони навколишнього середовища і науково обґрунтованого використання природних багатств.

Природоохоронну роботу доцільно проводити безперервно на всіх рівнях організації навчально-виховного процесу, із усіх предметів, базуючись на принципах нероздільного зв'язку теорії з практикою, науковості, між предметності та індивідуального підходу до особистості кожного школяра.

ДОДАТОК Е