18.Поняття лірика і меліка. Катулл.

Лірика - поезія для слуху, її не записували. Віршів не було. Мелодія була завжди. Текст і мелодія мали однакове значення. Аристотель і Платон - «лірика заспокоює психіку людини». Термін «лірика» у вчених третього століття до нашої ери. Це те, що виконується під ліру або кіфару, іноді флейту. Це завжди пісенна поезія. До 3ст греки всю поезію називали – меліка. Наявність мелодії кладеться в основу класифікації поезії. Всю поезію ділили на власне мелос: сольний (монодійний) і хоровий, та декламаційну лірику. Вона ділиться на елегії і ямб. Лірика- один з 3-х літ. родів,в якому відтвор. нова дійсність, структурована за законом краси, якій властива музичність, ритмічність, метричність. Меліка- жанр давньогр.лірики, поєднує у собі слово, музику, танок і належ до пісенного класу давньогр. лірики. Давньогр. пісенна поезія, яка виконувалася під гру ліри.(7-6ст до н.е.). Гай Валерій Катулл (87-54 рр. до н. є.)-один з найвидатніших ліриків античності, сила й значення К. в коротеньких п'єсах на якийсь випадок, у любовній ліриці (до Клодії, яка оспівується під ім'ям Лесбії), епіграматичних випадах проти суперників у коханні, літературних ворогів і відомих осіб Рима. Уперше в ант літ К.-ом подані зразки глибоко суб'єктивної лірики, щирої й безпосередньої, яка перетворюється на сповідь, на щоденник особистих почувань, часто болісних. Ці властивості створили Катуллові славу в подальшій літературі: вірші «До горобчика Лесбії» і «До Лесбії» (про поцілунки) викликали надзвичайно багато наслідувань. Вперше відкрив духовне кохання, мова свідчить як важко народжув-сь це поняття, відкриття кохання-основа середньовічн куртуазн лірики.

19. Золотий вік. Вергілій.

“Золотим віком” називають І ст. до н.е. - початок І ст. н.е. - римська література найбільшого розквіту; великі зміни вплинули на літературний процес. Республіка давно застаріла й поступилася місцем Імперії, якою вже керувала вже одна особа – монарх - Октавіан. Він підтримував і заохочував всіх до творчості тих. З'явилася нова форма ознайомлення громадськості з новинками поезії – рецитації, тобто прилюдні декламації віршів. Август не встановлює офіційної цензури на твори поетів. Він не тисне на них, не придушує їхній хист. Вергілій, Овідій, Горацій. Найвідоміш творами Марона Публія Вергілія є «Буколіки» - вівчарські вірші, «Георгіки» - землеробські, «Енеїда» - героїчний епос. Поєднує їх ідея, відмінна від грецької, - Вергілій відрікався від минулого і закликав до відродження в майбутньому. Творчість Вергілія перебувала під впливом греків. Намагається довести, що життя вічне. Дія Буколік відбувається в Аркадії. Це глухомань, а Вергілій робить із неї утопію. Георгіки - про землеробство, без героя, без сюжету, про те, як варто трудитися. Поема закінчується: поет іде по дорозі й наступає на череп бика, а з нього вилітає бджолиний рій. «Так смерті-бо немає, а є продовження життя». Енеїда- класичний зразок римської епопеї. Вона присвячена мандрам і діянням троянського героя Енея - засновника в Італії нового царства, яке поклало початок Риму. "Енеїда" створена під великим впливом гомерівських поем, але є оригінальним, суто римським твором з відмінним поглядом на світ.