15. Класифікація давньогр лірики.

Давньогр лірика: пісенна(сольна, хорова), декламаційна(елегійна, ямбічна). Сучасні літературознавці поділяють еллінську лірику на два основні різновиди: пісенну (співалася в супроводі музичних інструментів) і декламаційну(декламувалася спочатку часто, а згодом і зовсім без музики). Лірика - те, що виконується під ліру або кіфару, іноді флейту, авлос. Це завжди пісенна поезія. До третього століття греки всю поезію називали – меліка (від «мелос» - мелодія). Наявність мелодії кладеться в основу класифікації поезії. Всю поезію ділили на власне мелос: сольний (монодійний) і хоровий, та декламаційну лірику.Вона ділиться на елегії і ямб. Елегія - значення його трактується по-різному. Одні вважають, що це назва очеретяної флейти, другі - що це азіатське слово, плач по небіжчику. Елегія розрізняється як військова, цивільна, філософська, дидактична. І тільки на останньому місці – любовна елегія, що оповідає про узагальнену ситуацію. «Ямб». Довгий час його пояснювали міфом про служницю Ямбу або дієсловом «кидати». Ямби писали й ворогам. Перший автор і перший вірш, що дійшов, - 6 квітня 648 року - Архілох. Яскравий поет, цікава особистість, писав і елегії, і ямби.

16. Хорова Меліка

Хор.мелос-урочиста лірика.ці пісні відбивали настрій не однієї людини,а цілої групи, колективу(під час урочистих подій,свят).пізніше поч. викор. на культових святах для прославлення богів.перші хорові пісні-гімни: на честь Аполлона та Артеміди-пеани,Діоніса-дифірамби;пісні,що супроводж. танцями-гіпорхеми,процесійні пісні-просодії.на честь людей: весільні-гіменеї, похоронні-френи(трени),застільні-сколії;на честь щедрого хазяїна-генконії, перемоги у спорт. змаган.- епінікії, полководців, держ діяч-енкомії. Алкман, Стесіхор, Івік, Сімонід, Піндар, Вакхілід. Оди - пісні, майстер Піндар, до нас дійшло 17 його книг. Ці оди буяють темними незрозумілими місцями; зашифровуваний зміст. Вакхілід писав дифірамби, впритул підходить до мистецтва трагедії. Майже повністю зберігся дифірамб «Тезей».

17. Сольна Меліка

Монодичний (сольний) мел. - поезія, що є носієм суб*єкт.почуттів,емоцій самого автора. Соц.-політ.та громадян.проблеми відходять на другий план,увага на індивід.та інтимні почуття. Батьківщина-острів Лесбос. Алкей(6ст.до н.е., сусп-політ тематика,вигадав алкеєву строфу),Сапфо(1пол6ст до н.е,очолюв. фіаси-жін.гуртки,де вшановували богиню кохання,культи походили вночі),Анакреонт(2пол6ст,жив при дворах тиранів,застольна і любвна тема,моменти простого життя, «Анакреонтика»-цикл поезій,жанр лірики,для якого хар-не життєрадісне, оптиміст. Світосприйнят,перейняте мотивами земного щастя.); одержує поширення не на континенті, а на островах. Центр місто Метилени. VI - VII ст. - класова боротьба. Алкей весь віддається боротьбі. Головною спадщиною є пісні заколоту, боротьби. Продовжує тему Феогніда, тема корабля-держави. Змагання Алкея й Сапфо. Сапфо народ близ 600 р. Рано вийшла заміж. Довго прожила. Платон називає її десятою музою. Сапфо: пейзаж душі стає способом передати свої почуття, багатобарвність, жіночий погляд. Голов жанр – епіталамія(«Весілля Гектора й Андромахи») , весільні гімни. Анакреонт -мандрівний поет: творець легких пісень про любов-флірт, гру; філософські вірші. Мова позбавлена прикрас.