27. Давньо- і новоатична комедії.

Аттична комедія — давньогрецький драматичний жанр, за допомогою якого в гостросатиричній, дотепній формі висміювалися людські пороки. Назву отримав від Аттики, осереддям якої були Афіни. Новоаттична комедія – це найпоширеніший жанр.Це античний термін. Новоаттична комедія звертається до побуту, до типового, пересічного, сімейного, знаходить популярність. Приклад: З'являється афоризм: «Я людина й думаю, що ніщо людське мені не чуже». Це з комедії  Теренція, римлянина, що використав багато комедій Менандра. Давньоаттична комедія, її ще називають стара комедія – притаманна грецькій літературі, найвизначнішим представником якої був Арістофан. Приклад: Комедія «Жаби».

28. «Жаби» Арістофан

Авторів переймала злободенна політика, викриття недоліків, включала повну волю особистого глузування. Аристофан знущався з Евріпіда, Сократа. Прийом - карикатура, шарж, пародія й гротеск на грані фантастики. Древня аттична комедія не індивідуалізувала персонажів. Маски: вчений-шарлатан, хвалькуватий воїн, блазень, паразит-нахлібник. Комедія"Жаби".Відкр.суперечка з Евріпідом.Це 1-а літр-крит.полеміка.Діл.на 2част.1-а зобр.подорож Діоніса в царс.мертвих.Бог траг.змаг.,стурбов.порожнечею на торагіческой сцені після недав.смерті Евріпіда і Софокла, відправ.в преіспднюю, щоб вивести звідти свого улюбл.Евріпіда.Ця част.комед.напов.блазенськими сценами і видовищ.ефект.Боягузливий Діоніс,запас. для небезп. подорожі левової шкурою Геракла і його раб потрап.в різні ком.полож., зустрічаючись з фігурами, якими грец.фольклор насел.царс.мертв.Діоніс з переляку мін.ролями з рабом і кожн.раз на шкоду собі. Своє наймен.комед.отрим.по хору жаб, які під час переправи Діоніса в пекло на човні Харона спів. свої пісні.парод хору мистов цікавий для нас тим, що явл.собою відтвор.культових пісень на честь Діоніса.Гімнам і глузув.хору передує вступ.пром.ватажка - прототип комедійної парабасе. Проблематика "Жаб" зосереджена в 2-ій полов. ком, в змаг.Есхіла та Евріпіда. Нещодавно приб.в пекло Евріпід прете.на траг.престол, до тих пір належ.Есхілу, і Діоніс запрош. в якості компет.особи - судді ссостязанія.Переможцем виявл.Есхіл, і Діоніс веде його з собою на землю, всупереч первонач. наміру взяти Евріпіда. Змаган.в "Жабах", частк.пародирующее софістичні методи оцінки літ. витвором,є найдавнішим пам'ятн.ант.літ.критики.Розбир. стиль обох суперників, їх прологи. У 1-ійчаст.розгл.основ. пит. про завд.поет.мист., про завд.трагедії.

29. «Хмари» Арістофан

Відр. від звич. комед. Присв.культ.проблемі: виступ. проти софістів і Сократа. Проблема вихов. молоді. Афінянам вічні проблеми здав.нудн. «Хмари» вияв.фатальними в житті Сократа. Викриття в безбожності, аморал. й розбещенні молоді. На суді як обвинувачення зачитув. п'єса. Старий Стрипсіад стурбований сином - той грає на перегонах, спустив весь маєток. Стрипсіад довід, що в Афінах є мислильня, хоче піти туди вчит. Зустр.там Сократа. Реал.Сократ не був таким сміш.дурнем. Афіняни прощали Сократу його зовн.вигляд за його думки. Завжди був готов.до бесіди – сократичної бесіди – привед.людини до висн. В Аристофана Сократ - це дивак, що сид.у прив'яз.до крокв кошику. Цей Сократ вивч.всяку гидоту. Проблеми: якою частиною тіла дзижчить комар, вимірює крок блохи. Сократ перек.не вірити в Зевса. З'явл.хор хмар, що гов.усякі дурниці. Аристофан все перебріхує. Стрипсіада виган.із мислильні, але ідей вистач, щоб позб.від кредиторів. Відправл.туди сина. Відб.суперечка між неправдою й правдою - насамперед про проблему вихов. Сократ і софісти вваж, що утвор.повинне бути по схильностях. Аристофан наз.це розбещеним. Закін.усе ще одним агоном. І син, і батько йдуть на бенкет, але старому схотілося послухати Есхіла, а синові - Евріпіда. Син побив батька й аргументував це в дусі софістів. Стрипсіад бере сходи й смолоскип - підпалює мислильню.