25. Творчість Софокла.

Життя Софокла - це період правління Перикла, який називають «золотим століттям Афін», визнаючи його добою найвищого розквіту Греції. Перикл – стратег, оратор і полководець. Перикл: ідея «еллінського духу», дух варто виховувати. Вид Афін повинен був вражати вже з моря. При Периклі Афіни – найосвіченіше місто, грамотні були всі вільні жителі міста. Перикл: все повинне бути природно. Простота пов'язана з гармонією, симетрією. Творчість Софокла - внесок у створення ідеалу гармонійної особистості (людина прекрасна і фізично й розумово). До нас дійшло 120 п'єс. Софокл: хор перестає бути героєм; уводить третього актора (дія показується, а не описується); показує дію, руйнуючи в такий спосіб принцип трилогії. Увага змістилася на зображення людей,їх вчинків, боротьби,драматизм трагедії збільшується через зміну ситуацій (Антігона не побоялася порушити наказ фіванського царя Креонта — поховала труп свого брата Полініка, вбитого на війні. За це її замурували в печері)Для Есхіла окрема людина нічого не варта, тільки рід. Софокл - увага до долі окремої людини; зіткнення героїв - це зіткнення певних сусп сил, яке доходить до того, що приводить до загибелі однієї зі сторін. Герої Софокла - «люди, якими вони повинні бути» (Аристотель), шляхетні, піднесені. Герой втілює завжди діє на благо суспільства, але може помилитися, і його благі цілі приведуть його і інших до загибелі. Це трагічний герой; питання про людину, її волю й долю. Людина постійно у своїй гордині порушує світову гармонію. Психолог хар-ка образу: всі люди різні, різний психолог мотив вчинків людей. Принцип траг іронії: герой активний, противиться своїй долі, але не йде від неї, а наближається. Характер героя багато в чому визначає його долю. Едіп сам стратить себе за мимоволі зроблену провину. Софоклу цей учинок (самострата) здається правильним. Місце, де вмирає Едіп, священне. Едіп умре поруч із Афінами. Він ні в чому ні винний, боги посміялися над ним.

26. Творчість Евріпіда.

Евріпід - останній великий трагік. У нього всі риси суперечливості того часу. Особливості творчості: схильність до песимізму(«Медея»); зацікавлення окремою особистістю,її суб’єктивним внутрішнім світом; зниження характеру до побутового рівня(Ясон,вирішив одружитися з дочкою Креонта – Креусою,зрада дружині); розгляд психологічних проблем – особливості жін. психіки(спроби Медеї отруїти суперницю Креусу, спадкоємця Егея – Тесея); відхід від традиційної моралі; вільне трактування міфу та критичне ставлення до нього; увага – монологам та діалогам героїв; незначна участь хору; повна занедбаність людини у світі. Евріпіда не любили в Афінах, тому що він вказував на їхні недоліки. Над ним знущалися: Аристофан у своїх комедіях. Він написав близько 90 п'єс. Після смерті відразу стає популярним. Його називають «філософом на сцені», «найтрагічнішим» - це приводить до зміни характеру конфлікту в трагедіях Евріпіда. Герой порушує гармонію, він буде покараний. Смерть такого героя несла грекам катарсис. Приклад його повчальний. Герої Евріпіда теж страждають і гинуть. Але страждання й загибель безглузді, безпросвітні. Протиріччя душі - найтрагічніше. Навіть якщо й з'являються боги, то вони умовні персонажі. Інтрига ведеться самою людиною у своїх інтересах. Інтриг може бути багато. Іноді у фіналі трагедії Евріпіда неможливо було прийти до якого-небудь висновку, тому наприкінці часто з'являється який-небудь бог, що просто повідомляє свою волю. Приклад: Кастор і Полідевк. Евріпід писав трагедії незвичайні. Уперше ним піднімається любовна тематика («Іполит»)