22. Антична драма.

Драма – літературний рід, що зображає дійсність безпосередньо через слова та дії персонажів. Трагедія – драм. твір, що грунт. на гострому конфлікті, зумов. неможливістю втілення бажань героя, що прагне повністю реалізувати свої наміри. Трагічне – герой ширший за місце, яке надає йому світ. Витоки трагедії в імпровізаціях співців дефірамбів під час свят на честь бога Діоніса, якого супроводжували селяни та сатири. Комедія - драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири розвінчуються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині. Комедія і трагедія походять зі смішного. Походить зі співання селянами фалічних пісень, що мали діалогічний характер: діалог між корифеєм та хором. У місто увійшла на 50 років пізніше, ніж трагед. Драма сатирів – весела п’єса з незмінним кінцем – воскресінням Діоніса. З неї пішла трагедія.

23. Трагедія за Аристотелем

За Арістотелем, трагедія є наслідування важливій та закінченій дії. Складається з 6 складових: фабула (сукупність фактів, душа трагедії), характери (те,в чому бачимо напрям волі, поети зображають характери за допомогою дій, що разом з фабулою являють суть трагедії), розумність (вміння говорити те, що стосується суті та обставин дії, те, в чому висловлюють що-небудь), словесне вираження (висловлювання, що має однакове значення як в метричній так і в прозаїчній мові), музична композиція (є найголовнішою прикрасою), та сценічне оточення/сценическая обстановка ( лежить за межами поезії та найменш їй властива). Фабула буває єдина, коли є наслідуванням однієї цілісної дії. Фабули бувають прості (коли зміна долі відбувається без перепетії) та сплетені. Частини фабули. Перепетія – зміна подій до протилежного. Впізнання – перехід від незнання до знання, що призводить до дріжби або ворожнечі. Страждання – дія, яка причиняє біль, гибель. Частини трагедії: пролог (частина трагедії до появи хору), епісодій (частина трагед. між цілісними піснями хору), ексод (частина траг. після якої нема пісні хору) та хорова частина, до якої входять парод (перша цілісна мова/речь хору) та стасім (хорова пісня без анапеста и трохея, а комом – спільна сумна пісня акторів та хору. Характери мають бути: благородні (може бути будь-яка істота), підходящі (напр. жінка не може бути мужньою), правдободібний, послідовний. Трагедія має наслідувати страшне і нікчемне, склад має бути сплетеним.

24. Творчість Есхіла.

Есхіл тенденційний - славить зародження еллінської демократії, державності; перемогу в греко-перській війні принесла єдність, не державне, а духовне - еллінський дух. Есхіл славить еллінський дух у своїх творах; ідеальний грек, громадянин, драматург і поет. Тема патріотичного обов’язку, ідея волі. Есхіл - єдиний трагік, п'єси якого ставили після його смерті. «Прометей прикутий». Блага цивілізації здатні викликати жертви на шляху. Герої Есхіла мовчать настільки довго, скільки це можливо. Прометей приносить людям вогонь знань. Віра в олімпійських богів в Есхіла поставлена під сумнів: Зевс несправедливо чинить із Прометеєм. Центр ваги перенесений на героя, але герой не індивідуалізований. «Орестея».  Кожна із драм трилог - невід'ємна частина цілого; рід - неподільне ціле. Есхіла переймають масштабні події і явища. Персонажі Есхіла монументальні. Немає буденності. Риси трагедій Есхіла: введення другого персонажа, немає поглибленої індивідуальної характеристики героя, образи не складні, образ героя трактується в рамках цілого роду, важливість теми помсти, на вчинки героїв части впливає воля богів, показ богів на сцені, герої втілюють традиційну мораль, проста драматична структура п’єси (трагедія концентрується навколо однієї ситуації), ослаблений драматизм, мистецтво драм. діалогу на почат. стадії, використання прийому німої скорботи (тривале мовчання діючих осіб), ліризм трагедій, домінування хору, піднесений «дифірамбічний» стиль.