Статистика

На підприємствах України травмовано 80,1% (4 235) чоловіків та 19,9% (1 052) жінок від загальної кількості травмованих по Україні.

Отримали травми на виробництві у стані алкогольного сп'яніння 85 осіб (1,6% від загальної кількості травмованих по Україні), що на 33 особи менше у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року. При цьому, 28 осіб отримали травми із смертельним наслідком.

Серед причин нещасних випадків переважають організаційні – 64,7% (3421) нещасних випадків. Через психофізіологічні причини сталося 23,5% (1241) нещасних випадків, а через технічні причини - 11,8% (625) нещасних випадків.

Найпоширенішими організаційними причинами стали:

- невиконання вимог інструкцій з охорони праці – 36,5% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (1932 травмовані особи);

- невиконання посадових обов'язків – 8,3% (440 травмованих осіб);

- порушення правил безпеки руху (польотів) - 4,5% (238 травмованих осіб);

- порушення технологічного процесу – 4,2% (220 травмованих осіб).

Найпоширенішими технічними причинами стали:

- незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будинків, споруд, інженерних комунікацій, території – 3,6% від загальної кількості травмованих осіб по Україні (189 травмованих осіб);

- недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки – 1,7% (88 травмованих осіб);

- незадовільний технічний стан засобів виробництва – 1,6% (83 травмовані особи);

- конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва - 1,5% (81 травмована особа).

Найпоширенішими психофізіологічними причинами стали:

- особиста необережність потерпілого – 14,1% (747 травмованих осіб);

- травмування (смерть) внаслідок протиправних дій інших осіб – 4,6% (241 травмована особа).

До основних травмонебезпечних галузей економіки та видів робіт відносяться:

- добувна промисловість і розроблення кар'єрів – кількість травмованих складає 36,7% від загальної кількості травмованих по Україні (1 940 осіб, в т.ч. 96 - смертельно);

- транспорт, складське господарство, поштова і кур'єрська діяльність – 6,9% (363 травмованих осіб, в т.ч. – 46 смертельно);

- сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство – 5,8% (304 травмованих осіб, в т.ч. 35 - смертельно);

- металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів, крім машин і устаткування – 5,2% (277 травмованих осіб, в т.ч. 12 - смертельно).

Аналіз професійних захворювань

За 9 місяців 2014 року у порівнянні з аналогічним періодом 2013 року кількість професійних захворювань зменшилась на 18,8%, або на 882 випадки (з 4 381 до 3 559).

Найбільша кількість професійних захворювань зареєстрована у Донецькій (27,2%), Луганській (24,5%), Дніпропетровській (17,5%) і Львівській (15,4%) областях. Кількість профзахворювань у цих областях складає 84,6% від загальної кількості по Україні.

Значний ріст професійних захворювань відзначається у Сумській області на 79 випадків, або у 2,2 рази (з 66 до 145). Крім того, спостерігається зростання професійних захворювань у наступних областях: Кіровоградській – на 6 випадків (з 65 до 71), Черкаській - на 3 випадки (з 8 до 11), Полтавській - на 2 випадки (з 4 до 6), Одеській, Рівненській та Хмельницькій областях - на 1 випадок (з 0 до 1, з 1 до 2, з 0 до 1 відповідно).

У структурі професійних захворювань перше місце належить хворобам органів дихання – 67% від загальної кількості по Україні (понад 2373 випадків). На другому місці - захворювання опорно-рухового апарату – 22% (радикулопатії, остеохондрози, артрити, артози (понад 776 випадків). Третє місце за вібраційною хворобою – 5% (понад 170 випадків), четверте за хворобами слуху – 3% (понад - 100 випадків).

Найбільше професійних захворювань сталося в галузі добувної промисловості і розробленні кар'єрів – 83% від загальної кількості по Україні (2 950 осіб).

Вагомими причинами формування несприятливих умов праці у цих галузях економіки залишаються недосконалі технології, використання застарілого обладнання, машин і механізмів та їх несправність, неефективність та невикористання засобів захисту працюючими, порушення правил охорони праці, режимів праці і відпочинку.

------------------------------------------------------------2-----------------------------------------------Розслідування та облік нещасних випадків, хронічних професійних захворювань і отруєнь на виробництві.

Професійний характер хронічних захворювань та отруєнь (далі — захворювання) визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу (далі - заклад), якому надано таке право МОЗ України. У разі необхідності до роботи комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до Порядку встановлення зв'язку захворювання з умовами праці (далі — Порядок).

Зв'язок захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічних умов праці, встановлюється відповідною установою (закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби (далі - служба) за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

У разі виникнення підозри на захворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з документами (перелік визначено Порядком) до головного спеціаліста з професійної патології міста (області), який направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з Переліком МОЗ. Відповідальність за визначення діагнозу покладається на керівників цих закладів. У спірних випадках хворий направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ), рішення якого може бути оскаржене тільки у судовому порядку.

На кожного хворого заклад складає повідомлення за формою П-3, яке протягом трьох діб після встановлення діагнозу надсилається:

• роботодавцю підприємства, шкідливі виробничі фактори якого призвели до виникнення захворювання;

• відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби;

• закладу, який обслуговує підприємство;

• відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду. Роботодавець організовує розслідування захворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення. Розслідування проводиться комісією у складі представників:

• відповідної установи (закладу) служби (голова комісії), яка здійснює державний санітарний нагляд за підприємством;

• закладу, яке обслуговує підприємство;

• підприємства;

• профспілкової організації, членом якої є хворий (або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці);

• відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Комісія з розслідування зобов'язана:

• розробити програму розслідування причин виникнення професійного захворювання;

• розподілити функції між членами комісії;

• розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

• провести розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання;

• скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (далі - акт форми П-4) згідно з додатком 15, у якому відобразити заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також установити осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охорону праці і про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення.

У разі коли роботодавець або інші члени комісії відмовляються підписати акт форми П-4, складається відповідний акт, який є невід'ємною частиною акта форми П-4.

Акт форми П-4 затверджує головний державний санітарний лікар області (міста, району), на водному, повітряному, залізничному транспорті, Міноборони, МВС, СБУ, Адміністрації Держкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, якому підпорядкована установа державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство.

Акт розслідування причин захворювання протягом трьох діб після закінчення розслідування надсилається роботодавцем хворому та органам, представники яких брали участь у розслідуванні. Перший примірник акта зберігається на підприємстві 45 років.

Роботодавець зобов'язаний протягом п'яти діб після закінчення розслідування розглянути матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання захворюванням та про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил.

У разі втрати працівником працездатності внаслідок захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСБК для розгляду питань подальшої його працездатності.

Контроль за розслідуванням захворювань, виконанням заходів щодо усунення причин їх виникнення здійснюють установи (заклади), служби, профспілки та уповноважені трудових колективів з питань охорони праці.

Реєстрація та облік захворювань ведеться:

• на підприємстві;

• у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду;

• в установах (закладах) служби;

• у лікувально-профілактичних закладах.

Установи (заклади) служби на підставі актів розслідування складають карти обліку захворювань за формою П-5. Ці карти і записи на магнітних носіях зберігаються в установі служби та МОЗ протягом 45 років.

П О С Т А Н О В А від 30 листопада 2011 р. N 1232 Київ «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»