Тема:Основні міжнародні та національні державні та громадські екологічні організації, рухи. Міжнародна діяльність у галузі збереження біосфери та цивілізації. Участь України в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища.

План

1.Міжнародна діяльність у галузі збереження біосфери та цивілізації. Основні міжнародні та національні громадські екоорганізації.

2.Участь України в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища.

Література: Екологія - Васюкова Г.Т.(електронна версія)розділ 9

Студент повинен знати:

-основні міжнародні та громадські екоорганізції;

-національні державні екоорганізації та рухи.

Студент повинен вміти:

-сформулювати цілі та завдання основних міжнародних та державних екоорганізацій;

-продемонструвати на прикладах участь України в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього середовища.

Теоретична частина

1.Ніхто не посперечається із твердженням, що природоохоронна діяльність по відношенню до навколишнього середовища сьогодні є однією з найгостріших проблем людства. Роботою над усуненням цієї проблеми і підтримкою її на належному рівні займаються міжнародні екологічні організації. Більшість таких організацій створені спеціально для охорони природи, проте багато виконують цю функцію поряд з іншими. За правовим статусом екологічні організації світу можна розділити на неурядові та урядові.

Основною міжнародною неурядовою організацією універсального характеру в галузі охорони навколишнього середовища є Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Штаб-квартира МСОП знаходиться у Швейцарії. МСОП об'єднує більш 300 національних державних і громадських організацій майже 90 країн. Завдання організації - охорона і поліпшення навколишнього середовища в масштабі планети, визначаються МСОП на підставі матеріалів, що подаються державними і спеціальними науковими організаціями. З питань охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, активного регулювання природних процесів, пропаганди природоохоронних ідей МСОП співробітничає з багатьма міжнародними організаціями. Ціль МСОП - підтримка співробітництва з питань охорони природи урядових, державних і громадських організацій всіх країн світу. Значною подією явилася XIV Генеральна асамблея МСОП, що відбулася 26 жовтня 1978 р. в Ашхабаді. Було проведене обговорення проектів "Хартія охорони природи" і "Всесвітня стратегія охорони природи ". У прийнятих рішеннях міститься заклик до припинення подальших розробок, випробувань і застосування ядерного, біологічного, хімічного й інших видів зброї, які забруднюють навколишнє середовище; сформовані основні вимоги по охороні природи, дані рекомендації по їх виконанню, визначені природні екологічні системи планети, що відчувають особливо сильне навантаження з боку господарської діяльності людини. На початку 1980 р. була урочисто оголошена розроблена спеціалістами МСОП у рамках програми ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) "Всесвітня стратегія охорони природи".

Це довгострокова програма заходів, спрямованих на підтримку оптимальних умов для існування і розвитку людства. Стратегія рекомендує всім державам приймати рішення про використання природних ресурсів на основі об'єктивної оцінки стану Екосистеми. Урядам рекомендовано переглянути і підсилити законодавства про використання біологічних ресурсів їхньої країни, домогтися поліпшення організації і контролю природокористування. Кожна країна повинна переглянути застосовувані в промисловості й енергетиці технології, розробляти нові, з урахуванням їх екологічного впливу. Дотримання рекомендацій "Всесвітньої стратегії охорони природи" відповідає інтересам сучасного і майбутніх поколінь жителів Землі.

Дуже значний внесок у вирішення різних екологічних проблем вносить Організація Об’єднаних Націй(урядова організація). Основні органи та установи Організації (Генеральна Асамблея, ЮНКТАД, ЮНІДО, ЮНЕСКО і т.д.) беруть активну участь у природоохоронній діяльності. У червні 1972 р. у Стокгольмі (Швеція) відбулася конференція ООН із проблем навколишнього середовища. Ця конференція проголосила право людини на якісне навколишнє середовище і обов'язок його охороняти і покращувати для майбутніх поколінь. На ній були подані національні доповіді від 77 урядів, від органів і заснувань ООН, міжурядових і міжнародних неурядових організацій. Конференція прийняла Декларацію по навколишньому середовищу, план заходів, що повинні здійснюватися урядами і міжнародними організаціями і "Резолюцію про організаційні і фінансові заходи"; обговорила питання планування населених пунктів і керування природними ресурсами, розглядалися інформаційні і культурні аспекти проблем навколишнього середовища. Пізніше, у грудні 1972 p., Генеральна Асамблея заснувала програму ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) для здійснення контролю за навколишнім середовищем. До числа всеохоплюючих програм ЮНЕП відносяться: Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГЕМС), Міжнародний реєстр потенційно токсичних хімічних речовин (ІРПТК) і всесвітня мережа даних ІНФОТЕРА. Програми ЮНЕП охоплюють також широкий спектр заходів щодо охорони навколишнього середовища і допоміжні послуги в сфері інформації і законодавства про навколишнє середовище. На конференції в Ріо-де-Жанейро(1992р.) був прийнятий програмний документ "Порядок денний на XXI століття", що вміщує план міжнародних дій з навколишнього середовища на межі XX та XXI століття.

ЮНЕСКО - міжурядова організація, що є специфічним заснуванням ООН. її ціль - сприяти миру і безпеці, розвитку співробітництва країн в галузі науки, освіти і культури для заохочення загального розвитку справедливості, правопорядку, прав людини й основних свобод, передбачених статутом ООН для всіх народів світу без різниці раси, статі, мови і релігії. Одним із найважливіших напрямків роботи організації - є охорона навколишнього середовища і пам'ятників культури, співробітництво в галузі глобальних наукових проблем в сфері океанографії, геології, гідрології і т.д. З 1970 року у світі з ініціативи ЮНЕСКО здійснюється міжнародна програми "Людина і біосфера".

Римський клуб - це міжнародна громадська організація, заснована у 1968 р. з метою дослідження розвитку людства в епоху науково-технічної революції. Римський клуб - це неформальна спілка, яка об'єднує біля 100 учених, суспільних діячів і керівників міжнародних корпорацій і фондів із 43 країн, які фінансують дослідження. Вона не має ні структури, ні штабу, ні бюджету. Фундатор клубу - італійський економіст, бізнесмен і суспільний діяч А Леччен. Ціль Римського клубу - дослідження найближчих і подальших наслідків великомасштабних рішень, пов'язаних з обраними людством шляхами науково-технічного й економічного розвитку. Перед дослідниками Римського клуба постала головна проблема: чи можна зберегти здоровий стан регіонального і глобального природного середовища, економічну рівновагу, усталеність суспільного розвитку і добробут людей, базу не поновлюваних природних ресурсів, якщо неминучі зміни в характері використання енергетичних і сировинних матеріалів, засобах виробництва і споживання в індустріальних країнах будуть і далі йти шляхом найменшого опору, керуючись тільки вузькими економічними інтересами? Римський клуб здійснив ряд дослідницьких проектів; неодноразово організовував зустрічі із суспільними і політичними діячами різних країн світу.

"Зелені" - одне з масових демократичних рухів, яке виникло на початку 70-х років у країнах Західної Європи у вигляді окремих груп, що об'єдналися в боротьбі проти забруднення навколишнього середовища, шкідливих наслідків розвитку атомної енергетики і т.п.