3) Виконати завдання, що винесені на самопідготовку

Рекомендована література: [6, с. 7-20, 51-65], [15, с. 7-19].

Практичне заняття № 2 (2 год.)

Тема 2. Невизначеність – фундаментальна складова об’єктивної дійсності

Мета: застосувати методику урахування чинника невизначеності в підприємництві та засобів його зниження

Після опрацювання теми студент повинен:

1) Знати:

а) зміст наступних економічних категорій:

Альтернативність, варіантність, ефект інформаційного конусу, конфлікт, невизначеність, гра, ігри стратегічні, ігри азартні, ігри комбінаторні, теорія ігор, «ефект марева», «ефект розпливчатості», невідомість, стохастична неоднозначність, семіотична неоднозначність, неструктурованість інформації.

б) відповіді на наступні питання:

2.1. Поняття невизначеності та ієрархія її видів

2.2. Аналіз головних чинників невизначеності

2.3. Головні підходи до класифікації невизначеності

2.4. Присутність ефекту інформаційного конусу у господарській діяльності

2.5. Причини багатокритеріальності та конфліктності

2) вміти:

а) розраховувати проектно-практичну роботу

Обґрунтування рішень в умовах ризику та невизначеності Умова роботи

Пекарня випікає хліб на продаж до магазинів. Собівартість однієї булки становить 0,30 грн. Її продають за 0,7 грн.

Таблиця 2.1

Дані спостереження

Попит на добу, од.	10	12	14	16	18
Частота	5	10	15	15	5

Якщо булку виготовлено, але не продано, то додаткові збитки становлять 0,20 грн. за одиницю. Зробити висновок, скільки випікати продукції за кожним правилом.

Методика розв’язання.

Для кожного з можливих значень існує найкраща альтернатива з погляду ймовірних прибутків (табл. 2.2). Відхилення від цих альтернатив призводить до зменшення прибутків через підвищення пропозицій над попитом або неповного задоволення попиту.

Підприємству треба визначити, яку кількість продукції варто випустити, щоб отримати найбільший прибуток. Рішення залежить від ситуації на ринку, тобто від конкретної кількості споживачів. Конкретна кількість споживачів наперед невідома й може бути п’яти варіантів: S₁,S₂, S₃, S₄, S₅. Є можливими п’ять варіантів випуску продукції підприємством: А₁, А₂, А₃, А₄, А₅. Кожній парі, що залежить від стану середовища — S_j та варіанта рішення — A_i, відповідає значення функціонала оцінювання — V(A_i,S_j), що характеризує результат дій (табл. 2.2).

Потрібно знайти оптимальну альтернативу випуску продукції з погляду максимізації прибутку за допомогою критеріїв Байєса за умов відомих імовірностей станів, Лапласа, Вальда, Севіджа за умов повної невизначеності та критерій Гурвіца.

Оптимальну альтернативу за критерієм Байєса можна обчислювати за такими формулами:

для ; (2.1)

для . (2.2)

Ми знаходимо оптимальну альтернативу випуску продукції з погляду максимізації прибутків, тобто функціонал оцінювання має позитивний інгредієнт — тому використовуватимемо відповідні формули (розрахунки наводимо в табл. 2.9).

За критерієм Байєса оптимальним буде альтернативне рішення А_?, оскільки воно передбачає максимальний очікуваний прибуток.

Критерій Лапласа характеризується невідомим розподілом імовірностей на множині станів середовища та ґрунтується на принципі «недостатнього обґрунтування», який означає: якщо немає даних для того, щоб вважати один зі станів середовища ймовір­нішим, то ймовірності станів середовища треба вважати рівними.

Оптимальну альтернативу за критерієм Лапласа можна знайти за формулами

для ; (2.3)

для . (2.4)

За критерієм Лапласа оптимальним буде альтернативне рішення А_?.