3) Виконати завдання, що винесені на самопідготовку

Рекомендована література: [31, c.215-226], [32, c.158-163], [33, c. 321-357].

Практичне заняття № 15 (2 год.)

Тема 12. Сутність і зміст управління ризиками.

Мета: продемонструвати методику управління запасами з урахуванням ризику

Після опрацювання теми студент повинен:

1) Знати:

а) зміст наступних економічних категорій:

Навики оцінювання ризику, система управління ризиками, стратегія гравця, управління ризиком, політика управління ризиком, стратегія управління, прогнозування, організація, регулювання, координація, стимулювання, контроль.

б) відповіді на наступні питання:

12.1. Сутність і зміст управління ризиками.

12.2. Концептуальна основа управління ризиком.

12.3. Принципи управління ризиками.

12.4. Формування стратегії управління ризиком.

2) вміти:

а) ) розраховувати проектно-практичну роботу

Управління запасами з урахуванням ризику Умова роботи.

Мінімальний рівень сальдо грошових засобів встановлено на нульовому рівні (це означає, що при необхідності підприємство може без проблем відшукати необхідний обсяг грошових засобів, взявши кредит чи продавши цінні папери), величина втрачених можливостей становить 35 %, середньоквадратичне відхилення потоку чистих доходів 11 тис. грн. Стала величина однієї угоди 0,5 тис. грн. Визначити оптимальну величину та максимальний рівень сальдо грошових засобів.

Затрати на оформлення замовленої партії становлять 10 тис. грн. Затрати на збереження одиниці запасу за одиницю часу становлять 3 тис. грн. На основі даних динаміки попиту та потреб у запасах фірми встановити сподівану інтенсивність попиту на наступний квартал і середньоквадратичне відхилення потреб у запасах. Приймається, що потреба у запасах має нормальний закон розподілу, а коефіцієнт ризику, якщо резерв виявиться недостатнім, обрано на рівні 0,05.

Необхідно обчислити оптимальну величину запасу разом з резервом.

Методика розв’язання.

1. Розрахуємо оптимальну величину сальдо грошових засобів.

(12.3)

де х^* - оптимальна величина сальдо грошових засобів;

х_min - мінімальний рівень сальдо грошових засобів;

К_s - стала величина (обсяг) однієї угоди щодо продажу цінних паперів чи отримання позики;

k_m - величина втрачених можливостей, пов’язана з утриманням сальдо грошових засобів (дорівнюється нормі відсотку, який можна було отримати, купивши цінні папери);

σ - середньоквадратичне відхилення потоку чистих грошових надходжень.

2. Розрахуємо максимальну величину сальдо грошових засобів:

(12.4)

3. Розрахуємо суму, спрямовану на збільшення портфеля цінних паперів.

Вважається раціональним, якщо в момент, коли сальдо грошових засобів (вільних грошей) досягне максимального рівня, закупити цінні папери на суму, що становить різницю між величинами х_max та х^*.

С = х_max - х^* (12.5)

4. На основі індивідуальних даних варіанта розраховуємо середній рівень попиту Qs за формулою:

(12.6)

де Qs – середній рівень попиту за досліджуваний період;

Qi – обсяг попиту за відповідний квартал;

n – кількість кварталів.

5. Визначаємо прогнозований рівень попиту на наступний квартал. В якості методу прогнозування використаємо найпростіший підхід - екстраполяцію. Екстраполяція – це статистичний прийом, що передбачає поширення виявлених за певний період тенденцій розвитку явища, що вивчається, на майбутнє.

(12.7)

де Qf – обсяг попиту на наступний квартал;

Qs – середній рівень попиту за досліджуваний період;

– сума абсолютних приростів явища (+/-) за кожний рік досліджуваного періоду ( );

n – кількість кварталі;

Р – кількість періодів прогнозу (у нашому випадку Р = 1).

6. Розраховуємо середній рівень запасів (Zs) за досліджуваний період згідно з методикою пункту 1.

7. Встановлюємо коливання потреби в запасах за досліджуваний період, використовуючи показник середньоквадратичного відхилення:

(12.8)

де - обсяг запасів за відповідний квартал.

8. Визначаємо оптимальний обсяг запасу за формулою:

(12.9)

де m – оптимальний обсяг запасу;

С₁ – затрати на оформлення замовленої партії, що не залежать від її розміру;

С₂ – затрати на зберігання одиниці запасу за одиницю часу.

9. Розраховуємо величину необхідного резерву.

Одним з простих способів, що дає змогу вирішити проблему резерву, є застосування принципу гарантованого результату, тобто обрання досить великого резерву, який гарантує мінімальний рівень ризику, тобто компенсацію будь яких випадкових відхилень, що вимагає великих затрат щодо їх зберігання. Це веде також до виникнення до так званого ризику невикористаних можливостей. Тому вводяться додаткові гіпотези, в основу розрахунку необхідного резерву закладається поняття допустимого ризику – ймовірності того, що потреба в запасах не перевищить наявного резерву.

Вводиться поняття коефіцієнта ризику р_z, який виражає імовірність того, що потреби в запасах виявляються незадовільними через недостатність резерву, перевищать його обсяг. Значення коефіцієнта ризику вибирається не більшим від певної фіксованої величини α – значення якого найчастіше покладають рівним 0,05, 0,025, 0,01 (відповідно 5%, 2,5 %, 1 %).

Резерв, який відповідає коефіцієнту ризику р_z ≤ α, повинен дорівнювати щонайменше:

К = u_α  σ (12.10)

де К – резерв з урахуванням коефіцієнту ризику;

u_α = Ф^-1 (0,5-0,05) = 1,64

7. Визначаємо обсяг оптимального запасу із урахуванням резерву.

W = m + K (12.11)

де W – оптимальний обсяг запасу із урахуванням резерву.