21

Лекція 16.

Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.)

План:

6. Еволюція теорії трансформації капіталізму під впливом НТР:

6.1. Теорія „стадій економічного зростання” У. Ростоу;

6.2. Концепція „індустріального суспільства” П. Друкера;

6.3. Теорія „технологічного суспільства” Р. Арона та Ж. Еллюля;

7. Буржуазна футурологія:

7.1. „Постіндустріальне суспільство” Дж. Белла;

7.2. „Суперіндустріальне суспільство” А. Тоффлера;

6. Еволюція теорій трансформацій капіталізму під впливом НТР:

6.1. Теорія "стадій економічного росту" У. Ростоу

У сучасній економічній науці економічний ріст трактується подвійно: у вузькому і широкому смислі. У вузькому смислі – як ріст основних показників кінцевої продукції (ВВП, національного доходу чи споживання на душу населення). У широкому смислі – як процес змін у соціальних інститутах (у структурі прав власності, формах організації виробництва і розподілу), що обумовлюють перехід від однієї стадії росту до іншої.

Відповідно до цього підходу існує три напрямки в теоріях росту: неокейнсіанське, неокласичне, історико-соціологічне. Перші два напрямки аналізують ріст у вузькому смислі. Для історико-соціологічного напрямку характерний розгляд росту в широкому смислі. Одним з найбільш яскравих представників цього напрямку є американський економіст і соціолог У. Ростоу.

Ростоу опублікував книгу «Стадії економічного зростання. He-комуністичний маніфест» (1960), в якій виклав власну концепцію суспільного розвитку, як альтернативу марксистській формаційній теорії. Він виділяє п'ять стадій економічного зростання:

1) традиційне суспільство,

2) підготовка передумов для піднесення,

3) піднесення,

4) рух до зрілості,

5) ера високого масового споживання.

«Традиційне суспільство» характеризується статичною рівновагою, дон’ютонівською наукою, обмеженими можливостями розвитку виробничих сил, падіння доходів через низькі темпи економічного росту. На цій стадії практично немає умов для розширеного відтворення національного продукту. Перша стадія хронологічно охоплює всю історію людства до XVII ст.

«Друга стадія зростання — це суспільство в перехідному стані». На цій стадії створюються передумови для піднесення. Визначальною рисою стадії є утворення централізованих національних держав. В економіці з'являються «нові типи підприємливих людей... які бажають мобілізувати заощадження й узяти на себе ризик, прагнучи прибутку або модернізації». Виникають банки, зростають інвестиції, пожвавлюється зовнішня та внутрішня торгівля. Головною зміною є збільшення норми нагромадження до 5 %.

Третя стадія, стадія піднесення, визначається тим, що сили економічного прогресу починають домінувати в суспільстві. Відбувається розвиток в інтересах усього суспільства. Частка інвестицій росте і досягає 10 % річного національного доходу. Існує хоча б одна галузь промисловості з високим типом росту і політична підтримка цієї галузі. У. Ростоу визначив тривалість стадії в 20-30 років. Цю стадію різні країни пройшли в історично різні відрізки часу. В Англії — це (приблизно) два останні десятиріччя XVIII ст., у Франції і США — кілька десятиріч перед 1860 p.

Четверта стадія характеризується постійним прогресом, удосконаленням техніки, поширенням нової технології на всю сферу господарської діяльності, більш швидким зростанням випуску продукції порівняно зі зростанням кількості населення. Саме цю стадію Ростоу називає «індустріальним суспільством». Становлення індустріального суспільства характеризується збільшенням норми нагромадження до 20 %. Ця стадія триває 60 років. У. Ростоу вважав початком цього періоду для Великобританії 1850 р., Швеції – 1930 р., США - 1900 р., Японії - 1940 р., Німеччини - 1910 р., Росії - 1950 р., Франції - 1910 р., Канади - 1950 р. У цей період розвивається процес урбанізації, підвищується частка кваліфікованої праці.

Найхарактернішою рисою п'ятої стадії економічного зростання є випуск товарів тривалого користування. На цій стадії змінюються пріоритети суспільства. На перший план виходить не виробництво, а «споживання в самому широкому розумінні». Виробництво орієнтоване переважно на споживача, провідною сферою економіки є сфера послуг. Тривалість - близько 100 років.

П'ятою стадією Ростоу не завершує періодизацію суспільного розвитку. Майбутнє суспільство він зв'язує зі стадією «за споживанням», якої ніби вже досягнуто у США. Для неї характерним є переважання сімейних та інтелектуальних цінностей над споживанням. Ростоу вважає, що високе масове споживання стане загальним і закликає людство прискорити цей процес.

У викладеній ним концепції в основі економічного росту і історичного переходу суспільства від однієї стадії до іншої лежать принципові розходження трьох основних характеристик: рівня розвитку техніки; норми нагромадження; рівня споживання.

Теорія стадій росту У. Ростоу стала помітною подією в суспільної науці свого часу. Вона являла собою новий погляд на історичну еволюцію суспільства, багато в чому відмінний від марксистської концепції соціально-економічних формацій, а також технократичних теорій росту першої половини XX ст. Однак теорія У. Ростоу носить занадто загальний характер і більше орієнтована на питання про історію росту в епохальному плані, ніж дає представлення про механізм і про джерела самого економічного росту.