Серцева недостаність (і50).

Серцева недостатність (СН) – стан організму, при якому система кровообігу не може забезпечити повноцінне кровопостачання органів та тканин у відповідності до рівня обміну, а за визначенням ВООЗ – це неспроможність серця забезпечити кров´ю, а отже й киснем, тканини адекватно їх метаболічним потребам у спокої та при помірному фізичному навантаженні, що обумовлює характерні системні патофізіологічні реакції, симптоми і ознаки.

Розрізняють гостру та хронічну серцеву недостатність.

Гостра серцева недостатність.

Гостра серцева недостатність – порушення насосної функції серця зі зменшенням серцевого викиду та хвилинного обсягу крові.

Етіологія:

• токсикоз;

• септичний та алергічний стани;

• міокардит;

• отруєння або передозування кардіотропних засобів;

• гіпоксія;

• вади серця;

• гостре порушення коронарного кровообігу.

Клінічні дані:

• наявність акроціанозу та ціанозу;

• задишка (експіраторна або змішана);

• біль за грудиною;

• занепокоєння.

Варіанти гострої СН:

• синдром малого серцевого викиду, для якого характерні артеріальна гіпотонія та ознаки централізації кровообігу;

• синдром застійної серцевої недостатності, що характеризується перевантаженням малого кола кровообігу (задишка, вологі хрипи, набряк легенів, неефективність інгаляції більших концентрацій кисню) або/та перевантаженням великого кола кровообігу (набряки, збільшення печінки, виступання шийних вен, асцит, гідроторакс).

Ступені тяжкості:

• I ступінь – тахікардія, задишка у спокої. Найважливіший симптом – це зміна співвідношення між частотою серцевих скорочень та подихом. У дітей віком до 1 року відношення частоти пульсу до частоти подиху буде понад 3,5; у дітей віком понад 1 рік - 4,5. Глухість тонів серця, розширення меж відносної серцевої тупості.

• II ступінь - компенсаторна гіперволемія: з перевагою декомпенсації тільки в одному колі кровообігу або з тотальною недостатністю кровообігу. ЦВТ при 2-й ст. підвищується тільки тоді, коли декомпенсація розвивається швидко, протягом хвилин або декількох годин. Якщо недостатність наростає поступово, ЦВТ може залишатися нормальним на тлі прогресивного набряку печінки. Обов'язкова приглушеність тонів серця, можливе розширення меж. Якщо переважають явища застою в малому колі кровообігу - ціаноз, що не зменшується при оксигенотерапії. В легенях - дрібнопухирцеві хрипи, акцент II тону на легеневій артерії. При серцевій недостатності II Б ступеня - олігоурія, періферичні набряки, можливий набряк легенів.

• III ступінь - артеріальна гипотензія на тлі клініки перевантаження малого кола кровообігу.

Інструментальні методи діагностики гострої серцевої недостатності – ЕКГ, ЕХОКГ, пульсоксиметрія.

Патогномонічні симптоми лівошлуночкової недостатності:

• ціаноз або блідість шкірних покривів і слизових оболонок;

• задишка, приступ ядухи (серцева астма), тахіпное;

• кашель, частіше сухий або з відділенням невеликої кількості харкотиння, що посилюється в нічний час і після фізичного навантаження;

• вологі хрипи, застійного характеру, білатерально, а іноді – асиметрично, частіше у задньонижніх відділах легень, з укороченням перкуторного звуку;

• внаслідок легеневої гіпертензії розвиваються порушення в малому колі кровообігу;

• синдром малого серцевого викиду з ознаками централізації кровообігу, артеріальної гіпотензії;

• тахікардія, ниткоподібний пульс;

• розлитий і посилений верхівковий поштовх, зміщений уліво – униз – до шостого міжребер´я;

• зниження інтенсивності І тону на верхівці серця, поява систолічного шуму внаслідок відносної мітральної недостатності, наявність ІІІ та ІV тонів, які призводять до виникнення ритму галопу, акцент і розщеплення ІІ тону над легеневою артерією;

• дилятація лівого шлуночка і його гіпертрофія, збільшення розмірів і зниження скорочувальної здатності міокарда правого шлуночка;

• на рентгенограмі легень – інтенсивне гомогенне затемнення в центральних відділах легеневих полів у формі крилець метелика;

• на ЕКГ – ознаки перевантаження лівих відділів серця.