ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА№2
з курсу «ФІНАНСИ»
та тему « Особливості державних фінансів Великобританії»
Перевірила :
Ліхтенштейн Л.А.
Виконала :
студентка групи ОБФі-12.3
Хурдепа Софія
Ірпінь 2014
План
Вступ
1.Основні аспекти державних фінансів і фінансової політики.
2.Устрій фінансової системи.
3.Бюджетний процес.
4.Структурні особливості бюджетних видатків і доходів.
5.Сучасний стан державних фінансів Великої Британії.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність даної роботи :розбудова ринку та демократії в Україні, реалізація курсу на європейську інтеграцію потребує значної перебудови державних фінансів нашої країни та переймання передового світового досвіду управління економічними процесами та поділяють загальноєвропейські цінності. Ми повинен йти у напрямку поступового зближення із стандартами країн.
Мета даної роботи полягає у вивченні основних аспектів державних фінансів Великобританії
Завдання :
дослідження основних елементів структури фінансів Великої Британії
розкрити сучасний стан державних фінансів Великої Британії.
визначити ,що Україна може перейняти від Британії
Основні аспекти історії державних фінансів і фінансової політики.
Великобританія є унітарною державою. Її офіційна назва — Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії. У склад входять Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія та ряд островів. Складові Великобританії мають широкі права щодо автономії. Адміністративно країна поділена на графства та райони. Головою держави формально є монарх. Однак реальна влада знаходиться у руках уряду (кабінет) та парламенту. Центральний уряд складається приблизно з 20 міністрів. На його чолі стоїть прем'єр-міністр - ключова фігура з боку виконавчої гілки влади. Більшість членів Кабінету відповідальні за роботу одного чи декількох урядових відомств, які самі надають послуги, або впливають на їхнє надання іншими владними структурами. Міністрам допомагають як правило один чи більше молодших міністрів (їхніх парламентських заступників). Постійний заступник міністра або глава адміністрації у кожному міністерстві є позаполітичною посадою, як і інші посади державної служби.
Парламент складається з двох палат - Палати громад та Палати лордів. Нижня палата формується на основі загального виборчого права - депутатів (кількістю 650), що обираються терміном на 5 років. Верхня палата - палата Лордів формується на основі дворянської ознаки, як правило з прижиттєвим призначенням. Ключовими повноваженнями в сфері державних фінансів наділена нижня палата (оскільки її депутати є представниками народу). У центральному уряді головною фігурою в питаннях державних фінансів є міністр фінансів (канцлер казначейства). Міністерство, яким він керує займається одночасно: визначенням економічної та фінансової політики держави; питаннями формування доходів бюджету; здійсненням видаткової політики держави. Справи, пов'язані з державними видатками від імені міністра веде головний секретар міністерства фінансів. А сам міністр більше зосереджується на проблемах економічної, грошово-кредитної та податкової політик. Головний секретар міністерства фінансів є членом Кабінету. Йому допомагають службовці, організовані у сектор державних видатків, на чолі з другим постійним заступником міністра фінансів. Сектор державних видатків має в своєму складі групу з розробки політики в галузі загальних бюджетних видатків, яка має по 6-7 своїх працівників у кожному з відділів перспективного планування та поточного контролю, а також певну кількість груп з видатків, які займаються справами окремих відомств.
Фінансова система Великобританії складається з: державного
бюджету; місцевих бюджетів; спеціальних позабюджетних фондів; фінансів державних підприємств та корпорацій.
Кожна із ланок бюджетної системи є незалежною та функціонує автономно. Головну роль у фінансовій системі відіграє бюджет центрального уряду (державний бюджет Великобританії). Загалом перерозподіл фінансових ресурсів через державні фінанси відносно ВВП у Великобританії становить приблизно 40%, - у 2005 році загальні видатки держави становили 41,9 % ВВП. Державні витрати в 2005-2006 фінансовому році складають 519 млрд. фунтів стерлінгів. При цьому майже три чверті витрат припадає на соціальні потреби - 169 млрд. фунтів на проекти в області соціального захисту населення, 90 млрд. фунтів на охорону здоров'я, 68 млрд. фунтів на освіту. Примітно, що витрати на національну оборону в бюджеті складають усього 28 млрд. фунтів (5,4% всіх державних видатків). Досить характерним явищем для державних фінансів є їх дефіцитність. У останні десятиліття XX століття лише у кількох роках мала місце збалансованість, або ж профіцитність державних фінансів У сфері управління державним боргом політика Великобританії є дуже виваженою. Впродовж десятиліть на практиці застосовується два важливих принципи стосовно державних запозичень: розмір державного боргу повинен із року в рік залишатись приблизно на одному й тому ж рівні (близько 30 % від ВВП). Практика це підтверджує - державний борг у 2002/2003 роках становив 37,9 % від ВВП. дотримання "золотого правила" державних фінансів, яке полягає у тому, що розмір позик, які бере уряд повинен відповідати його витратам на інвестиційні програми. Тобто масштабам фінансування тих проектів які у майбутньому дозволять розрахуватись по зобов'язаннях держави. Особливість управління державним боргом полягає також у тому, що левову частку становить саме внутрішній державний борг, що дозволяє мінімізувати залежність держави від зовнішніх позичальників. Серед позабюджетних фондів найбільшого значення відіграє фонд національного страхування. Він забезпечує цілий спектр програм соціального характеру: з нього фінансуються пенсії по старості, інвалідності, допомоги безробітним, допомоги у випадку захворювань. Джерелами формування доходів фонду є: внески працюючих, внески роботодавців, асигнування з бюджету, доходи від інвестиційної діяльності самого фонду. Місцеві бюджети.
Головне джерело місцевих бюджетів - муніципальний податок (справляється в залежності від вартості майна та кількості дорослих членів сім'ї).