І. Вступ.

Зварювання – це один із найпоширеніших технологічних процесів з’єднання матеріалів.

Зварювання є одним з основних технологічних процесів в машинобудуванні і будівництві. Важко назвати галузь народного господарства, де б не застосовувалася зварювання.

Зварювання внесло корені зміни в технологію виробництва, створила принципово нові конструкції машин. Застосування зварювання дозволило заощадити близько 20% металу, понизити на 5÷30% трудомісткість виготовлення конструкцій.

По рівню зварювального виробництва наша країна займає провідне місце серед промислово розвинутих країн.

Основним видом зварювання є дугове зварювання. Основоположниками дугового зварювання є російські вчені і інженери – В.В. Петров (1761-1834 р.р.), Н.Н. Бенардос (1842-1905 р.р.) і Н.Г. Славянов (1854-1897 р.р.).

В 1802 році вперше в світі професор фізики Санкт-петербурзької медико-хірургічної академії В.В. Петров відкрив дуговий розряд від побудованого ним надпотужного «стовпа вольта», який складався з 2100 пара різнорідних кружків – елементів (мідь + цинк), прокладених паперовими кухлями, змоченими водним розчином нашатиря. Цей стовп, або батарея, як назвав її В.В. Петров, був наймогутнішим джерелом електричного струму у той час. Цим способом він показав можливість використовування електричної дуги для освітлення і плавлення металів. Відкрита дуга Петрова для зварювання стала застосовуватися тільки через 80 років. Це зробив Н.Н. Бенардос. В 1881 році він вперше застосував електричну дугу між вугільним електродом і металевим для зварювання.

Н.Г. Славянов розробив спосіб дугового зварювання металевим електродом із захистом зварювальної дуги шаром флюсу.

Але, не дивлячись на винаходи, зварювання широке застосування отримала тільки після Великої Жовтневої революції, і наша країна вийшла на передові позиції в зварювальному виробництві.

В нашій країні вперше в світі були розроблені такі високопродуктивні види зварювання, як електрошлакове, в вуглекислому газі, дифузійне та інші.

Видатний внесок в розробку теоретичних основ зварювання внесли вчені В.П. Вологдін, В.П. Никітін, К.Х. Хренов, Е.О.Патон, Г.А. Миколаїв, Н.Н. Рикалін, К.В. Любавській, Б.Е. Патон і ін.

В цей час зварюють метали товщиною від декількох мікронів до декількох метрів. Окрім вуглецевих сталей зварюють спец. сталі, сплави на основі титана, цирконію, молібдену, ніобія і ін. матеріалів, а також різнорідні матеріали. Зварка стала проводитися в умовах високих температур, радіації, під водою, в глибокому вакуумі і в умовах невагомості. Швидкими темпами упроваджуються нові методи зварки – лазерна, електронно-променева, іонна, світлова, дифузійна, ультразвукова, електромагнітна, вибухова і ін.

Основним засобом прискорення науково-технічного прогресу і розвитку виробництва є підвищення продуктивності праці і якості роботи. В області зварювального виробництва ця задача розв'язується механізацією і автоматизацією самих зварювальних процесів, тобто перехід від ручної праці зварювача до механізованої і автоматизованої.