1. Законотворчість: затвердження основ законності і правопоряд­ку; гарантія економічної та соціальної безпеки; захист прав приватної власності; захист прав споживачів та виробників продукції; забезпечен­ня дотримання прав і безпеки кожного громадянина країни, суспіль­ства в цілому та суб'єктів ринкової економіки.

2. Створення та забезпечення організаційно-правових засад підприємницької діяльності включає:

• розробку та прийняття законів, що визначають права власності, регулюючих підприємницьку діяльність;

• гарантії свободи підприємницької діяльності, коли суб'єкти гос­подарювання могли б проявити себе, користуючись своїм правом.

3. Створення умов функціонування усіх ринкових механізмів:

• для вільного переливання капіталів, свободи переміщення ро­бочої сили, товарів та послуг;

• забезпечення умов для вільного ринкового ціноутворення.

4. Створення організаційних засад господарської діяльності:

• організаційне забезпечення дотримання економічними суб'єктами господарського законодавства і правових норм у галузі податкової політики, фінансової звітності, вимог до стандартизації та сертифікації, дотримання вимог до якості продукції;

• забезпечення дотримання підприємцями своїх фінансових зо­бов'язань перед контрагентами і робітниками;

• організаційне забезпечення дотримання підприємцями «правил гри», що регулює міжфірмові відносини та ділову етику.

5. Організація боротьби з корупцією, незаконним бізнесом та інши­ми негативними явищами, які стримують розвиток підприємництва.

6. Організація і фінансування виконавчих органів влади — держав­ного апарату, що здійснює функції регулювання підприємницької діяльності та економіки в цілому.

7. Організація та управління державною власністю — виробничими підприємствами, що виступають суб'єктами господарської діяльності, об'єктами інфраструктури.

Функція держави як власника та управляючого своєю власністю в умовах ринкового господарювання вимагає рішення завдання підвищення ефективності державного підприємництва, у тому числі у формі участі держави у великих корпоративних структурах та управління пакетами акцій.

Функція контролю охоплює:

1. Контроль за дотриманням правових норм і законодавства про підприємницьку діяльність: дотримання правил конкуренції та свободи підприємництва, дотримання етико-правових норм та адміністративно-ділової етики; за незаконною діловою практикою; за рівнем монополізації галузей.

2. Контроль за розвитком процесів на макроекономічному рівні: за виконанням доходної та витратною частиною бюджету; за рівнем грошової маси в обігу; за обсягом спекулятивних угод; за станом навколишнього середовища.

3. Контроль за розвитком зовнішньоекономічних зв'язків: митний, ліцензійний, валютний та інші види контролю над зовнішньоторговельними операціями; контроль за станом платіжного балансу, рухом капіталу, за обсягом та напрямком капіталовкладень за кордон та іноземними інвестиціями у своєї країні.

4. Контроль за виконавчими органами влади — держапаратом: за розробкою ними засобів та заходів державного регулювання; за дотриманням відповідальності по реалізації прийнятих засобів та заходів державного регулювання.

Функція координації передбачає здійснення діяльності, спрямованої на узгодження та об'єднання заходів та засобів регулювання на трьох рівнях: конкурентно-ринковому; приватно-монополістичному та державному. Координація включає:

• узгодження напрямів діяльності приватних структур; ринкової політики ціноутворення, політики зливань та поглинань; політики розділу ринку та сфер впливу; спільної господарської діяльності;

координацію ініціатив у галузі інвестиційної політики, нововведень, розвитку науково-технічного прогресу на усіх трьох рівнях;

• розробку заходів та засобів регулювання господарської діяльності на рівні галузевих та національних об'єднань підприємців та узгодження їх з державними органами влади для реалізації на державному рівні регулювання;

• координацію інтересів суб'єктів господарської діяльності та соціальної відповідальності держави за інтереси суспільства в цілому.

Функція захисту ринкових засад господарювання спрямована на:

1. Зберігання та захист ринкового механізму шляхом застосування: антимонопольного регулювання; регулювання рівня концентрації виробництва та капіталу на підставі законодавства про зливання та поглинання фірм; регулювання ступеня монополізації галузей та ринків на підставі законодавства про конкуренцію;

2. Забезпечення нормального функціонування конкуренції як одного із основних регулюючих інструментів у ринковій економіці, що сприяє стимулюванню інновацій, впровадженню усього передового, покращенню якості продукції, зниженню витрат виробництва;

• забезпечення вільного ціноутворення;

• перешкоджання недобросовісної конкуренції та зговору з метою тиску на ринок, на співвідношення попиту та пропозиції.

4. Створення цивілізованих засад ринку: забезпечення дотримання суб'єктами господарювання встановлених «правил гри». Захист свободи підприємців в реалізації своїх економічних інтересів; розподіл споживчих ресурсів з допомогою цін, встановлених в результаті балансу попиту та пропозиції.

Основними завданнями державного регулювання виробничого підприємництва є:

• здійснення структурної перебудови виробництва, модернізації традиційних галузей та пристосування їхньої продукції до вимог світового ринку;

• пошук та використання можливостей довгострокового забезпечення виробничих процесів сировиною, матеріалами;

• регулювання у напрямку підвищення ефективності виробництва та рівня конкурентоспроможності продукції;

• створення сприятливих умов для зростання виробничих потужностей, проведення реконструкції і переоснащення, розвитку міжфірмових зв'язків;

• зміцнення становища у пріоритетних і найбільш прогресивних галузях виробництва, розширення можливостей експортного потенціалу.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (Держпідприємництво України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.