2.5. Застарілі слова
До слів пасивного словникового складу належать застарілі слова та неологізми.
Застарілими словами називають слова, що вже перестали активно вживатися носіями мови. Наприклад: рать, ректи, муж, глас, перст, піїт, злато, спудей. У складі застарілих слів виділяють архаїзми та історизми. Архаїзми - це застарілі слова, що називають річ або поняття, які існують і в нас час. Вони мають більш вживані сучасні відповідники: уста - губи, загайно - повільно, піїт - поет, перст - палець, спудей - студент, манір - спосіб. Якщо ж предмет або предмет або явище уже зникли, таке застаріле слово називають історизмом: воєвода, хорунжий, фельдфебель, бунчук, ятаган, волость, комсорг, політбюро тощо. Історизм не мають сучасник відповідників. Застарілі слова часто використовують у художніх творах, які розповідають про минуле нашого народу.
Неологізми (тобто новими словами) називають слова, які ще не встигли увійти до активного вжитку. Неологізми виникають, щоб назвати нові речі та поняття, які з'являються у процесі пізнання навколишнього світу та з розвитком суспільства: калькулятор, брифінг, спонсор, ток-шоу, ксерокопія, пейджер, розмитнювати,сотовий (телефон, зв'язок), тіньовик, рекетир, зелений (представник громадської чи політичної організації екологічного спрямовування). Склад неологізмів постійно оновлюється, слова сприймаються як нові лише доти, поки поняття, які вони називають, не стануть загальновживаними. Так, слова телевізор, радіо,холодильник, магнітофон, що свого часу були неологізмами, зараз словами активного вжитку.
2.6. Багатозначні слова
Багатозна́чність сло́ва — наявність у одного і того ж слова різних значень відповідно до різних контекстів, коли слово може переосмислюватись.
Багатозначність слова виникає у процесі розвитку мови. Наприклад, в укр. мові «вік» залежно від контексту може означати:
століття [Мудреці про жінок: "Царство жінки – це царство ніжності, тонкості і терпіння". Віки і тисячоліття світової історії осяяні мудрістю та любов'ю, чарівністю та красою Вас - берегинь домашнього вогнища та продовжениць людського роду.];
життя кого-небудь [«Батько кінчає свій вік, а син починає» (Коцюбинський)];
період часу, епоху [«У дитячі любі роки Я любила вік лицарства» (Леся Українка)];
довгий час [«Тому сидіти доведеться, гляди — і цілий може вік» (Котляревський)];
ступінь у розвитку людини [«З того віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу» (Марко Вовчок)];
у сполученні з часткою «не» — в значенні «ніколи» [«Раз добром нагріте серце, вік не прохолоне» (Шевченко)];
ствердження «завжди» [«Потім хвилі морські голоситимуть вік надо мною» (Леся Українка)].
Якщо значення однакових слів втратили смисловий зв'язок, то вони стають омонімами, які вже не мають між собою нічого спільного, напр.: аспід (змія і мінерал), банка(посуд, обмілина і лава для гребців), коса (знаряддя і волосся), місяць (супутник Землі і час) тощо.
2.7. Загальновживані слова
Найбільший тематично-стилістичний шар лексики мови становлять загальновживані слова, які використовуються вільно, без будь-яких обмежень. Ці слова пов’язані зі спільними для більшості носіїв мови поняттями, водночас є звичайними, зрозумілими для широкого загалу назвами предметів і явищ довколишньої дійсності:батьківщина, воля, добро, земля, молоко, ні, одна, повітря, син, так, я.
Вони характеризуються стійкістю основних значень, тобто більшість слів зберегли в сучасній мові ті самі значення, що їх зафіксовано в найдавніших пам’ятках писемності (бігти, вода, мати, перший, три). Водночас цей склад може зазнавати змін, поповнюючись новими поняттями, що стають загальновідомими (атомний, банк, екологія, комп’ютер, мрія, президент, робот), або у зв’язку зі зміною стилістичної маркованості слова, його лексичної та синтаксичної сполучуваності. Загальновживана лексика переважно належить до стилістично нейтральної, міжстильової, але не тотожна їй, має у своєму складі певну частину вільно вживаних емоційно-експресивних слів:матуся, навіжений, попри.
Загальновживана (або загальнонародна) лексика включає в себе лексику як власне українську, так і загальновідому запозичену.
Стилістично забарвлені слова — це такі слова, що вживаються лише в певних стилях. До них належать:
– наукова лексика – слова, що вживаються в галузі науки, освіти, техніки:кисень, радіус.
– політична лексика – слова, що вживаються у політичному, громадському житті: Верховна Рада, депутат, мітинг.
– розмовна лексика – слова, які використовують в усному, переважно побутовому спілкуванні: байдикувати, велик, відік.
У художніх творах розмовна лексика вживається для характеристики персонажів.