40. Позитивні наслідки інфляції.

Позитивність наслідки інфляції на думку вчених полягає в тому що:

1. помірна інфляція дає змогу збільшувати обсяг національного виробництва у фазі піднесення.

2.Інші вважають, що проблему відсутності еластичності номінальної зарплати у напрямі зниження можна розв’язати за допомогою інфляції, знижуючи, отже, реальну зарплату.

3.Ще одна група економістів стверджує, чим вища інфляція, тим нижча природна норма безробіття, що забезпечує певне підвищення темпів економічного зростання. Однак очевидно є те, що інфляція, яка виходить за граничну межу, завдає суспільству значних втрат, які в період гіперінфляції стають гігантських масштабів.

41. Шляхи виходу з інфляції.

Якщо коротко описувати шляхи виходу з інфляції то світова практика нагородила нас декілька ми знаряддями:

По-перше, коли інфляція сягає велетенських масштабів і купівельна спроможність грошової одиниці практично дорівнює нулю, неминучою стає нуліфікація грошей. Прикладом може бути Німеччина 1923 р. або Угорщина 1946 р. За таких умов старі грошові знаки вилучаються з обігу і замінюються новими. Знецінені в роки гіперінфляції заощадження у грошах здебільшого не відшкодовують їхнім власникам. Нуліфікація як метод боротьби з інфляцією — надзвичайний захід, до якого можна вдатися тільки за суспільних потрясінь (війни, революції, виникнення нових держав тощо).

По-друге, девальвація — при якій знижується обмінний курс грошової одиниці країни по відношенню до грошових одиниць інших країн (менше гривен на 1 дол.).

По-третє, ревалоризація, при якій проводиться повернення до попередньої купівельної спроможності грошової одиниці через зменшення в обігу кількості паперових грошей.

Окрім регулювання кількості грошей в обігу як метод боротьби використовується антимонопольна політика: 1) захист конкуренції; 2) контроль за цінами; 3) захист прав споживачів; 4) стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу.

42. Короткострокова антиінфляційна тактика.

При короткостроковому регулюванні грошового ринку в рамках забезпечення довгострокової рівноваги на ньому необхідно уникнути двох крайнощів. Одна з них пов'язана з деформацією механізму ринкової системи. Йдеться про приборкання адміністративного завзяття до рішучих дій, коли наслідки оцінюваних і прийнятих рішень можуть мати далекосяжні негативні наслідки для економічної стабільності і зростання.

Інша крайність пов'язана з небезпекою попадання в ліквідну пастку, коли є мінімальна можливість прояву ефекту касових залишків, але зате максимальний вплив надають адаптивні інфляційні очікування. Тому тактика короткострокового грошового регулювання повинна співвідноситися і здійснюватися в межах довгострокової фінансової стратегії, яка визначається рівнянням рівноваги.

Формулюючи принцип відбору інструментарію короткостроковій антиінфляційної політики, необхідно виходити з здійснення таких заходів, які або вели до нарощування пропозиції без збільшення попиту, або викликали скорочення попиту без розширення пропозиції. Отже, мова повинна йти про такі заходи, які, з одного боку, сприяли б нарощуванню товарної маси, з іншого - сприяли б стиснення грошової маси.

З боку пропозиції це можуть бути заходи щодо стимулювання реалізації наднормативних товарних ресурсів, розширення імпорту товарів споживчого призначення, продажу частини стратегічних запасів і резервів, продажу золота в будь-якому вигляді для вилучення зайвих грошей; здійснення приватизації на основі емісії цінних паперів та їх підготовлений залповий викид з метою або покриття державного бюджету, або фінансування інвестиційних проектів в рамках довгострокової антиінфляційної політики.