
- •1. Макроекономіка як наука. Національна економіка та економічна система.
- •2. Суперечності між суспільними потребами та економічними ресурсами.
- •3. Підвищення ефективності національної економіки на макрорівні.
- •4. Економічні системи як об’єкт макроекономіки.
- •5. Особливості ринкової економіки. Плюси і мінуси.
- •6. Предмет та функції макроекономіки.
- •7. Макроекономіка та стабілізаційна політика.
- •8. Історія розвитку макроекономічної думки.
- •9. Методи дослідження національної економіки.
- •10. Макроекономіка та мікроекономіка: спільне і відмінне.
- •11. Макроекономіка і система показників.
- •12. Валовий внутрішній продукт як основний показник системи національних рахунків.
- •13. Методи розрахунку ввп, внп.
- •14. Недоліки методик розрахунку ввп та внп.
- •16. Чистий національний продукт. Національний доход.
- •17. Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп.
- •18. Відмінність між однотоварним та сукупним попитом.
- •19. Сукупний попит і фактори, що його визначають.
- •20. Нецінові фактори сукупного попиту.
- •21.Вплив цінових та нецінових факторів на криву сукупного попиту.
- •22. Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають.
- •23. Відмінності між класичною та кейнсіанською моделями сукупної пропозиції.
- •24. Вплив цінових та нецінових факторів на моделі сукупної пропозиції.
- •25. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика.
- •26. Зміст і загальні риси економічного циклу. Причини економічних коливань.
- •27. Фази економічного циклу.
- •28. Тривалість економічних циклів.
- •29. Державне антициклічне регулювання.
- •30. Особливості грошово-кредитного регулювання економіки в умовах економічної кризи.
- •31. Суть проблеми зайнятості та види безробіття.
- •32. Вимірювання безробіття. Закон Оукена.
- •33. Макроекономіка і стабілізаційна політика.
- •34. Обмеженість ринкового механізму та необхідність державного втручання в економіку.
- •35. Антимонопольна політика.
- •36. Суть та види інфляції. Вимірювання інфляції.
- •37. Причини інфляції. Рання крива Філіпса.
- •38. Залежність інфляції від джерел покриття дефіциту бюджету.
- •39. Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •40. Позитивні наслідки інфляції.
- •41. Шляхи виходу з інфляції.
- •42. Короткострокова антиінфляційна тактика.
- •43. Довгострокова антиінфляційна стратегія.
32. Вимірювання безробіття. Закон Оукена.
Найбільш відомий і простий спосіб визначення рівня природного безробіття полягає у розрахунку середньої величини фактичного безробіття за тривалий відрізок часу. Він заснований на тому, що середня величини фактичного безробіття за довготривалий період згладжує (вирівнює) циклічні коливання безробіття навколо його природного рівня.
Використовуючи цей метод, економісти США обчислили середній рівень безробіття за 1948-1985 рр. він склав 5,6% і був дуже близький до оцінки рівня природного безробіття (5,3%), зробленої багатьма економістами цієї країни.
Інший метод оцінки рівня природного безробіття полягає у визначення такого року, у якому, за припущенням, в економіці була повна зайнятість, а рівень очікуваної інфляції був близький до її фактичного рівня.
Безперечним є те, що рівень природного безробіття може змінюватися у часі в зв’язку із демографічними зрушеннями, тривалим спадом виробництва і економічною політикою, яку проводить уряд країни. Зараз вважається, що в розвинутих країнах рівень природного безробіття становить 5-6% робочої сили. Це означає, що при використанні 94-95% робочої сили забезпечується повна зайнятість працездатного населення. За цих умов фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП.
Як же обчислюється рівень безробіття? Він обчислюється за такою формулою:
РБ = 100 ,
де РБ — рівень безробіття, %;
ЧБ — чисельність безробітних, чол.;
ЧРС — чисельність робочої сили, чол.
Перехід на ринкові відносини із багатьох причин викликав в Україні різкий спад виробництва, що зумовило появу і зростання безробіття. За нашими оцінками на кінець 1998 р. кількість офіційно зареєстрованих безробітних досягла 1,9 млн. чоловік, що становить 7% від загальної кількості працездатного населення. Рівень прихованого безробіття в середині 1998 року складав 4,4 млн. чоловік, або біля 20% від загального числа працюючих.
Рівень безробіття є важливим показником економічного стану країни, проте його не можна вважати єдиним і розглядати ізольовано від інших макроекономічних показників, що характеризують ефективність національної економіки.
За наявності надмірного безробіття в економіці виникають певні втрати, тобто істотні економічні збитки від безробіття. Вони виражаються у відставанні фактичного ВВП від його потенційного рівня. Для визначення втрат у світовій практиці використовують положення та висновки досліджень Артура Оукена. Американський економіст А. Оукен на основі макроекономічного аналізу дійшов висновку, згідно з яким: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%. Це положення дістало назву закону Оукена.
Закон А. Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень (3—5%) на 1%, то відставання обсягу валового національного продукту становить 2,5%. З цього закону можна зробити висновок щодо практичної діяльності, а саме: необхідно щорічно не менш як 2,5—3,0% ВНП спрямовувати на створення нових робочих місць.
Щодо виміру природного рівня безробіття, то треба зазначити, що до цього часу не існує надійної методики його обчислення. А це призводить до розходжень у методах оцінки рівня природного безробіття.