- •1. Макроекономіка як наука. Національна економіка та економічна система.
- •2. Суперечності між суспільними потребами та економічними ресурсами.
- •3. Підвищення ефективності національної економіки на макрорівні.
- •4. Економічні системи як об’єкт макроекономіки.
- •5. Особливості ринкової економіки. Плюси і мінуси.
- •6. Предмет та функції макроекономіки.
- •7. Макроекономіка та стабілізаційна політика.
- •8. Історія розвитку макроекономічної думки.
- •9. Методи дослідження національної економіки.
- •10. Макроекономіка та мікроекономіка: спільне і відмінне.
- •11. Макроекономіка і система показників.
- •12. Валовий внутрішній продукт як основний показник системи національних рахунків.
- •13. Методи розрахунку ввп, внп.
- •14. Недоліки методик розрахунку ввп та внп.
- •16. Чистий національний продукт. Національний доход.
- •17. Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп.
- •18. Відмінність між однотоварним та сукупним попитом.
- •19. Сукупний попит і фактори, що його визначають.
- •20. Нецінові фактори сукупного попиту.
- •21.Вплив цінових та нецінових факторів на криву сукупного попиту.
- •22. Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають.
- •23. Відмінності між класичною та кейнсіанською моделями сукупної пропозиції.
- •24. Вплив цінових та нецінових факторів на моделі сукупної пропозиції.
- •25. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ефект храповика.
- •26. Зміст і загальні риси економічного циклу. Причини економічних коливань.
- •27. Фази економічного циклу.
- •28. Тривалість економічних циклів.
- •29. Державне антициклічне регулювання.
- •30. Особливості грошово-кредитного регулювання економіки в умовах економічної кризи.
- •31. Суть проблеми зайнятості та види безробіття.
- •32. Вимірювання безробіття. Закон Оукена.
- •33. Макроекономіка і стабілізаційна політика.
- •34. Обмеженість ринкового механізму та необхідність державного втручання в економіку.
- •35. Антимонопольна політика.
- •36. Суть та види інфляції. Вимірювання інфляції.
- •37. Причини інфляції. Рання крива Філіпса.
- •38. Залежність інфляції від джерел покриття дефіциту бюджету.
- •39. Соціально-економічні наслідки інфляції.
- •40. Позитивні наслідки інфляції.
- •41. Шляхи виходу з інфляції.
- •42. Короткострокова антиінфляційна тактика.
- •43. Довгострокова антиінфляційна стратегія.
26. Зміст і загальні риси економічного циклу. Причини економічних коливань.
Загальна тенденція до розширення виробництва прокладає собі дорогу через коливання темпів економічного зростання, нерівномірність функціонування національних і світового господарств. Починаючи з 1825 р., коли вибухнула перша економічна криза, всі країни ринкової економіки розвиваються циклічно.
В русі суспільного виробництва є роки, коли зростання загального обсягу виробництва відбувається високими темпами, в інші роки повільніше, іноді відбувається абсолютне скорочення виробництва, тобто економіка періодично переживає періоди підйому і спаду. Регулярно повторювані за певний проміжок часу коливання в русі суспільного виробництва і означають «циклічний» характер його розвитку. Характерна риса циклічності - цей рух не по колу, а по спіралі, тому циклічність - форма прогресивного розвитку.
Економічний цикл - це повторювані протягом ряду років коливання різних показників економічної активності: темп зростання ВНП, загальний обсяг продажів, загальний рівень цін, рівень безробіття, завантаження виробничих потужностей, величина інвестицій та ін. Основним свідченням циклічності розвитку служать коливання темпу зростання ВНП у часі. Як правило, економіка проходить послідовно 4 фази: підйом, спад (криза), депресію, пожвавлення.
Графічно економічний цикл може бути представлений наступним чином
Причинами економічних коливань є економічна нестабільність або так назване циклічне коливання. Економіки всіх країн зростають, але зростання періодично переривається спадами або ж уповільнюється , тобто має має циклічний характер. Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою. Економічний цикл — це сукупність постійних фаз національної економіки — розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом. Ритмічні рухи, що відбуваються в економіці, залежать від багатьох причин і можуть значно відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю. Наприклад, "Велика депресія" 30-х років ХХ ст. на Заході підірвала економічну активність на ціле десятиріччя. Тоді як до і після неї спад ділової активності був менш глибоким і тривалим. Причини виникнення циклів:
- технічні нововведення, які переривають звичайний перебіг економічних подій;
- зміни у кредитуванні, пов’язані з діяльністю банків, які змінюють ставку процента за кредит, роблячі гроші дорожчими;
- невідповідність загального випуску і споживчих витрат.
27. Фази економічного циклу.
Економі́чний ци́кл — періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.
Криза (спад) — завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Характеризується: труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового відсотка. Паніка на ринку цінних паперів, курс акцій швидко падає. Закриваються і банкрутують фірми, передусім дрібні.
Спад (рецесія) характеризується скороченням обсягів виробництва і зниженням ділової і інвестиційної активності. Внаслідок цього збільшується зростання безробіття. Офіційно фазою економічного спаду, або рецесією, вважають падіння ділової активності, що триває понад три місяці підряд.
Депресія — фаза циклу, якій властивий застій виробництва. Відтворення — просте. Національний продукт уже не зменшується, але більше не зростає, відсоткова ставка падає до свого мінімального значення. Зростає сукупний попит і готуються умови до пожвавлення виробництва і комерційної діяльності.
Пожвавлення — спостерігається ріст ділової активності, що супроводжується зростанням промислового виробництва та інвестицій, помітного скорочення безробіття, підвищенням особистих доходів і прибутків корпорацій; Нарощування інвестицій, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Найяскравішою ознакою пожвавлення є збільшення платоспроможного попиту. Тому для виходу із застійного стану застосовується стимулювання попиту. Обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня, і економіка вступає у фазу піднесення.
Піднесення (зростання) — фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає найвищими темпами. Розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке уже готує ґрунт для наступного спаду і нового економічного циклу.
Зміна економічної кон'юнктури відбувається як результат порушення деяких аспектів рівноваги:
Не стабільна політична ситуація держави.
Відкриття нових корисних копалин.
Надходження іноземних інвестицій.
Високий розвиток науково-технічного прогресу.
