1 Назва теми______________________

 

2.Вступ – особисті погляди, що чітко висвітлюють тези та підходи автора._____________________________________________________

 

3. Аргументи, які обстоюють тезу

1)______________________________________________________

2)_________________________________________________________

3)_____________________________________________________

 

4. Факти або приклади, які підтримують головну думку твору

1_________________________________________________________

2_________________________________________________________

3_________________________________________________________

 

 

1_________________________________________________________

2__________________________________________________________

3___________________________________________________________

4___________________________________________________________

 

 

1_____________________________________________________________

2____________________________________________________________

 

1_____________________________________________________________

2_______________________________________________________________

3______________________________________________________________

 

5.Висновки – узагальнення есе, в яких підкреслюється як автор довів свою позицію, і знов окреслюється тема.

*** публіцистична стаття— це невеликий за обсягом твір, що призначений здебільшого для друку в періодичних виданнях, хоча для письменницької публіцистики характерно об'єднувати опубліковані раніше статті (часом з іншими творами публіцистичних жанрів) у окремі збірники, про що свідчать названі вище книжки Олеся Гончара чи аналогічні збірники публіцистики "Нелож-ними устами" П. Загребельного, "Бо то не просто мова, звуки…" І. Дзюби, "Духовний меч" І. Драча, "Право власного імені" В. Яворівського, "Заявляю про себе культу-рою…" М. Жулинського тощо. *** оповідання

Найпоширенішим, найуніверсальнішим, як уже зазначалося, жанром журналістики є стаття. Для необізнаної у тонкощах журналістики й літера­тури людини все, що друкується у періодиці, є статтею. Статтею іменують і власне статтю, і рецензію, і діалог, і огляд. У словниках, зазвичай, виріз­няють статті наукові та публіцистичні. Родовими ознаками творів цього жанру є невеликий розмір та місце оприлюднення - збірник, журнал, газета. Навіть у строго професійному підході твори цього жанру дуже різні за предметом відображення, за внутрішньою будовою, призначенням, стилем, способом донесення головної думки, аргументацією, складністю і доступ­ністю викладу тощо. Навіть призначені для масових видань, не беручи до уваги суто наукових публікацій, статті неподібні між собою. Бо одна річ стаття у діловій, комерційній газеті (наприклад "Бизнес") і, скажімо, в "Україні молодій", тижневиках "Корреспондент" чи "Універсум".

Що ж їх об'єднує? Насамперед - дослідницький підхід до життєвих явищ. І українські, і закордонні вчені наголошують на тому, що головне у статті не повідомлення фактів і новин, а певне питання, проблема. У статті розвивається чітко визначена думка, у ній співвідносяться певні фак­ти, явища, погляди. Цим стаття відрізняється від коментаря. Бо комента­тор має справу переважно з одним фактом, явищем, він намагається з'ясу­вати його сутність. Нарешті, незважаючи на тему, обсяг матеріалу, специфі­ку питання, що розглядається, стаття у мас-медіа має бути максимально, наскільки це можливо, зрозумілою, популярною, доступною та лаконічною. Це диктується вимогами не так жанру, як характером самої журналістики.

""аналітична стаття - це журналістський жанр, в якому основне повідомлення є висновком або прогнозом, зробленим на підставі численних фактів та свідчень" .

Отже, стаття - це такий журналістський виступ, у якому автор аналізує факти і явища життя, доносить з допомогою відповідних аргументів певну думку, ідею.

Успіх статті залежить, насамперед, від глибини аналізу, вміння відокремити головне від другорядного, дати явищам слушне наукове пояснення.

***На́рис — малий оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події й конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник.

Загальні характеристики

За обсягом наближається до невеличкого оповідання, новели, але позбавлений чіткої, завершеної фабули, обов'язкової для новели, притаманної оповіданню. Фабула в нарисі подекуди намічена, має фрагментарний характер. Нарис — це твір суспільно-політичної, побутової, історичної, психологічної тематики.

Інструкція

1 Соціологічний. У нарисі повинні бути порушені соціально важливі теми. Припустимо, це підліткова злочинність. Автор досліджує цю проблему, і нарис - підсумок цього дослідження. Так, наприклад, нарис може включати в себе цифри статистики: кількість колоній для неповнолітній, чисельність малолітніх злочинців, кількість злочинів скоєних підлітками. Але забивати нарис сухими цифрами не можна. Вони лише надають йому серйозність. Це опора для художнього оповідання.

2 Публіцистичний. Мається на увазі, що автор повинен спиратися на факти, будувати логічні висновки, ясно позначати свою авторську позицію, тобто він працює, як журналіст. Саме тут широка проблема підліткової злочинності повинна бути конкретизована. Наприклад, автор може досліджувати причини, за якими підлітки стають злочинцями (неблагополучні сім'ї, відсутність дозвілля). Може, дізнатися більше про механізми допомоги підліткам, що потрапили в біду (телефони довіри, їх робота). Автор документального нарису, як і журналіст, може провести один день з працівником комісії у справах неповнолітніх. Хороший нарисовець - великий знавець життя.

3 Художній. Автор нарису створює яскравий опис, виводить на перший план героїв свого нарису - найбільш типових героїв таких ситуацій. Він повинен позначити їх взаємодію. Наприклад, можна описати, як інспектор ПДН приходить в неблагополучну сім'ю, і дитина майже з ненавистю дивиться на офіційна особа. Якими б батьки не були, він їх любить. Та й світ вуличного криміналу для запущеного підлітка ближче, ніж представник закону. Герой чи ситуація в нарисі завжди підпорядковані авторської завданню відобразити будь-яку проблему.

Перш ніж писати нарис треба накидати його структуру: позначити соціальну проблему, проаналізувати, як вона вирішується, зв'язати авторські міркування з характерами найбільш яскравих персонажів. Тобто композиційно нарис повинен пов'язувати розмиті цифри статистики з реальними життєвими драмами, зведення кримінальної хроніки з очима дитини, чийого батька питущого суд позбавляє батьківських прав. Починати нарис можна як з художньої замальовки: "Щуплий хлопчик у величезних кирзових чоботях і заношеному пуховику стоїть біля магазину і жалібними очима дивиться на проходять покупців ..." Можна з опису місця існування: "У цьому селищі спиваються вже до тридцяти років ...". А можна почати з соціології і статистики: "Кількість сільських шкіл ...".

Фахівці виділяють до 50 жанрів жанрових різновидів нарису. Наприклад, документальний (реальні люди в реальних подіях), белетристичний (ситуація типова, але персонажі вигадані). Портретний увазі типового представника середовища. Через портрет ринкового торговця читач отримує уявлення про світ, в якому він живе. Нарис може бути подорожнім. Це всім відомі записки автостопників і туристів. Нарис може бути і негативним, і позитивним, де малюються герої, котрі долають життєві негаразди і допомагають іншим, або підприємства, які знайшли свій шлях до процвітання. І автору важливо зрозуміти і передати читачам рецепт успіху. Нарис тим і цікавий, що майже не обмежує фантазію автора і його цікавість.