Зверніть увагу

Не захоплюйтеся художньо-зображальними засобами, не вмикайте їх штучно.

ІІ.

жанри :

***При́тча — це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моралні істини.

у притчі зосереджена певна дидактична ідея.

Сюжет притчі будується в образній формі, на життєвих ситуаціях, на повсякденних спостереженнях суспільного життя. На перший погляд здається, що зміст притчі дещо прихований і мовлення притчі проводиться наздогад. Але це не так. Притчі мають надзвичайно великий зміст, колосальний задум, неабиякий замисел. Вони винятково дохідливо сприймаються. Притчі уособлюють в собі й світські ситуації, й приповідки, й народні спостереження, й загалом всю народну мудрість а в Євангелії ще й Господню науку. Багато притч Ісуса Христа описали святі євангелісти Матвій, Марк, Лука та Іван, і, безперечно, багато притч Ісуса залишилися не записані й, на жаль, не дійшли до наших днів^[1].

У перекладі з грецької мови «притча» — це «йти пліч-о-пліч», себто притча пліч-о-пліч ставить відоме з невідомим. Адже притча дозволяє зрівняти відому істину з невідомою. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях^[1].

Притчі були надзвичайно популярні серед Стародавніх народів Сходу і це був фольклорний, народний жанр. Народні притчі нерідко містили в собі викривальні мотиви

***Легенда – це переказ про яку-небудь історичну подію, викладенний в художній, поетичній формі. Якщо розглядати поняття легенди ширше, то можна сказати, що це – фольклорний твір з елементами чудесного, але, тим не менш, сприйманого як достовірне. Наприклад, як легенда про подорож Одісея, або про Троянську війну та Троянського коня.

Легенда – це не казка, приблизний синонім поняття міф. Як правило у легенді, міститься додатковий релігійний або соціальний пафос.

Усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як достовірне. Легенди дуже близькі до переказів, відрізняються від них найбільше тим, що в основі їх — біблійні сюжети. На відміну від казок, легенди не мають традиційних початкових і прикінцевих формул, усталеного чергування подій. Лише подеколи у них є спільне з казками: початкові формули — «було це давно», «колись давно-давно»; фантастичний зміст, але такий, що трактується як диво, творене незвичайними людьми.

Характерні ознаки легенди

Легенди починаються з викладу змісту і закінчуються висновком, повчальним підсумком. Їх сюжети переважно одно- або малоепізодні. Композиційна і сюжетна неусталеність легенд, вільна форма зумовлюють часту імпровізацію оповіді, контамінацію епізодів і мотивів. Теми, сюжети і персонажі легенди — розмаїті.

***новела (від лат. novellоs — новий) коротке оповiдання пpо незвичайну  подiю з несподiваним фiналом, складними настpоями, пеpеживаннями пеpсонажiв. Мова лаконiчна, точна, обpазна: “Новина”, “Камінний хрест” (В. Стефаник).

Новела – це малий епічний жанр художньої літератури, що має швидкий динамічний сюжет та гостра несподівана розв’язка. Новела будується на одній миті, в якій виражається парадоксальність явищ буття.