Тема: Соціологія політики.

1. Актуальність теми: Політичні аспекти присутні практично у всіх видах діяльності людей. Сфера політики є найважливішим структурним елементом суспільного життя, одним з головних регуляторів соціальних відносин, що пронизує все суспільство.

2. Цілі лекції:

а) навчальні:

знати політичну сфера суспільного життя; вміти пояснити визначення влади. знати способи здійснення влади. Охарактеризувати політичну систему суспільства; знати форми державного правління та державного устрою.

б) виховні: виховувати інтерес до предмету, розвивати громадянську позицію студентів.

3. Зміст теми заняття

Політична сфера суспільного життя.

Політичне життя суспільства регулюється його політичною системою. Її виникнення пов'язане з поділом суспільства на класи та з виникненням держави.

Політична система є складною, взаємозалежною, розгалуженою сукупністю різних політичних інститутів, соціально-політичних спільнот, форм взаємодій та взаємовідносин між ними, в яких реалізується політична влада. Водночас це стійка форма людських відносин, за допомогою якої приймаються й запроваджуються в життя владні рішення для даного суспільства й поширюються на всіх його членів. Вона взаємодіє з іншими підсистемами: економічною, соціальною, духовною, правовою тощо. Політична система тісно пов'язана з особливою формою діяльності людей - політикою.

Політика - це напрямок і засоби діяльності соціальних груп у відстоюванні своїх інтересів і задоволення своїх потреб з допомогою різних засобів. Політика втілюється в життя суспільства засобами влади. Політична влада включає державну владу, владу органів самоврядування, владу партій і груп, владу політичних лідерів, засобів масової інформації.

Центральною у політичній владі є влада політичних лідерств, засобів масової інформації.

Головною у політичній владі є влада державна, специфіка якої полягає в тому, що, по-перше, вона здійснюється соціальним, відокремленим від решти суспільства апаратом, по-друге, є реальною на території, на яку поширюється державний суверенітет, по-третє, володіє монополією на прийняття законів, а також в життя та застосування у разі необхідності, засобів примусу.

Політична система являє собою соціально-політичний механізм, який регулює основні суспільні інтереси і має свої особливості: вона володіє монополією на здійснення влади в масштабах всього суспільства, визначає стратегію суспільного розвитку загалом і економічну, соціальну, культурну та зовнішню політику зокрема; визначає і представляє інтереси панівних соціальних груп або всього суспільства на державному рівні; забезпечує політичне та адміністративно-державне управління суспільними процесами; сприяє стабілізації або дестабілізації суспільного життя; формує правову систему і функціонує в її рамках або виходить за межі правового поля; має спеціальний прошарок людей, які професійно зайняті в сфері управління.

Політична система має свою структуру, основними компонентами якої є: політичні інститути й політичні організації, політичні відносини між класами, між державою і особою стосовно влади, політичні і правові норми, засоби масової інформації, політична свідомість, політична культура.

До політичних інститутів і політичних організацій відносяться, насамперед, держава та її установи, партії, суспільно-політичні рухи, громадські організації, засоби масової інформації.

Політичні відносини у суспільстві характеризують відносини між класами, соціальними групами, націями, політичними інститутами, між державою і особою в зв'язку з виробленням і реалізацією політики. Тому вони виступають важливою умовою здійснення соціальних інтересів і реалізуються в системі суспільних відносин, визначають ступінь участі суб'єктів політики в здійсненні управління політичною та державною владою.

Політичні відносини - це завжди відносини з приводу захоплення, утримання та використання державної влади в інтересах певних політичних сил. В них концентруються політичні інтереси головних суб'єктів політики.

Політичні принципи і правові норми формують поведінку та свідомість людини відповідно до цілей і завдань політичної системи. Вони закріплюються в Конституції (Основному Законі) держави, в основних законодавчих актах, які регулюють політичні відносини різних суб'єктів політичної системи. Політичні норми характеризують політичний режим, форми державного управління, сукупність загальнообов'язкових правил поведінки.

Держава забезпечує виконання правових норм засобами державного впливу через адміністративне, цивільне і кримінальне право.

Важливим елементом політичної системи є політична свідомість, яка є відображенням політичного життя суспільства в ідеях, поглядах, традиціях, уявленнях людини, соціальної групи, нації, народу. Вона виступає як сукупність відповідних знань і оцінок, про що мова буде далі.

Політичний інтерес.

Політичний інтерес — узагальнені потреби, ідеальні прагнення індивідів та соціальних груп задовольнити свої вимоги у різних сферах життя суспільства, в першу чергу в політичній.

Іншими словами, політичний інтерес означає зацікавленість у здійсненні політики. Історично першим виник індивідуальний політичний інтерес, що полягав у намаганні підкорити інших членів соціальної спільноти своїй волі. В перших державах панував саме такий політичний інтерес, адже закон цих держав в першу чергу захищав інтереси панівних членів суспільства і сприяв закріплення їхнього панування над іншими. Таким чином, перші держави були здебільшого інструментом, що закріплював відносини експлуатації правлячою елітою інших членів суспільства, забезпечував абсолютну політичну волю правителів фактично без врахування інтересів громадян. Та разом з тим, у надрах такого суспільства зароджувались і дещо інші політичні відносини. Адже суб'єктам влади потрібно було захистити власну державу від зовнішніх ворогів, створити такі умови життя у суспільстві, щоб забезпечити його внутрішню стабільність. З переходом до капіталізму такі тенденції розвитку політики значно посилились. Поступово поряд з індивідуальним політичним інтересом формується й інший — загальносуспільний. Загальносуспільний інтерес означає певні очікування від політики, що потрібні будь-якому індивідові у суспільстві — зовнішній захист держави, забезпечення законності і правопорядку, сприяння демократизації суспільства, здійснення ефективної економічної, соціальної і культурної політики. Це означає, що політика — явище необхідне, так як вона є механізмом підкорення індивідуальних інтересів кожної особи єдиному загальносуспільному інтересу. Політика узгоджує інтереси різних індивідів і соціальних груп, визначає права і обов'язки кожного індивіда в залежності до отриманих ним соціальних статусів, є дієвим засобом соціального регулювання і соціального управління. Політика, таким чином, — ефективний фактор збереження цілісності диференційованого суспільства, і є настільки ж необхідною, як економіка, культура чи соціальна сфера. З іншого боку, політику ідеалізувати не слід, оскільки якою б демократичною вона б не була, все одно забезпечує соціальну нерівність в суспільстві, панування одних соціальних груп і підкорення інших. Суб'єкти, що захоплюють державну владу, видають власні інтереси за загальносуспільні, їхні закони та розпорядження є необхідними для виконання усіма. Зловживання політичною владою може призводити до трагедій мільйонів, приклади яких знає й історія XX ст. Зокрема мова йде про німецький фашизм та тоталітаризм сталінського зразка. Іншими словами, ідеалізація індивідуального політичного інтересу і нехтування загальносуспільним, робить політику явищем вкрай негативним, викликає різкий супротив з боку населення. І, навпаки, пріоритет загальносуспільного інтересу над індивідуальним, узгодження усіх індивідуальних інтересів, підкорення їх найбільш значущому — загальносуспільному інтересу, робить політику демократичною, що забезпечує стабілізацію та соціальний прогрес суспільства.

Все вище перераховане означає, що політика є явищем соціальним, тобто здійснюється виключно соціальними суб'єктами (окремими індивідами, соціальними спільностями і соціальними організаціями), виключно по відношенню до соціальних суб'єктів і виключно в інтересах окремих соціальних суб'єктів. І хоча елементи підкорення — панування, що є зовнішнім виявом політики, існують і в тваринному світі, проте у тварин такі відносини здійснюються на основі інстинкту, є несвідомими і незворотними. У соціальному ж світі панування і підкорення здійснюються свідомо, не на основі інстинктів, а на основі політичних потреб та інтересів. Отже, підкреслимо ще раз, що політика - суто соціальне явище.