Ф ункції ретикулярної формації:
1. Фільтрує інформацію, яка надходить від різних органів чуття.
2. Визначає загальний рівень збудження мозку.
3. Регулює цикл «сон – неспання»
4. Забезпечує вибіркову чутливість на сприйняття подразнень.
5. На кору Р.Ф. діє підтримуючі стан бадьорості і концентрації уваги.
6. Подразнення Р.Ф. не викликає скорочення м’язів, не змінює існуючих рухів, а робить їх більш відповідними до подразника.
Ретикулярна формація має зв’язок з:
ЧМН
З мозочком
СМ
Проміжним мозком
І корою великих півкуль
Електроенцефалографія — це метод реєстрації постійної електричної активності кори головного мозку. Крива, яку реєструє прилад, називається електроенцефалограмою. Ця крива має характерну конфігурацію при різних фізіологічних станах людини.
Так, у несплячої людини в стані спокою ЕЕГ має хвилі з частотою 8-13-Гц і амплітудою 50-100 мкВ. Таку конфігурацію ЕЕГ називають альфа-ритмом.
При збудженні мозку і переході людини в стан активності (наприклад при виконанні якихось інтелектуальних тестів) на ЕЕГ реєструються хвилі з частотою 14-30 Гц і амплітудою менше 50 мкВ, які називають бета-ритмом.
Під час сну на ЕЕГ виникає тета-ритм (частота 4-7 Гц) і дельта-ритм (частота 0,5-3,5 Гц). Обидва цих ритми мають велику амплітуду коливань, як правило більшу 100 мкВ.
ЕЕГ має велике діагностичне значення. Так, при дифузних органічних пошкодженнях головного мозку ЕЕГ має нерегулярний характер і сповільнені ритми в стані спокою. При пухлинах виникають місцеві зміни ЕЕГ в ділянці пухлин. При епілепсії на ЕЕГ спостерігаються пароксизмальні потенціали, гострокінцеві хвилі та інші зміни. Поява тета- та дельта-ритмів допомагає контролювати ступінь наркозу при хірургічних операціях.
Г
оловною
частиною лімбічної системи є гіпоталамус
і пов'язані з ним структури. Окрім участі
в регуляції поведінкових реакцій ці
області контролюють багато показників
внутрішнього середовища організму,
наприклад температуру тіла, осмоляльність
рідин тіла, масу тіла, а також потребу
в їжі і
рідини.
Усі ці функції називають вегетативними
функціями мозку, і їх регуляція тісно
пов'язана з поведінкою.
В середині цього комплексу розташований дуже маленький гіпоталамус, що являється з фізіологічної точки зору одним з центральних елементів лімбічної системи. На мал. 58-5 схематично показано ключове положення гіпоталамуса в лімбічній системі і зображене оточення його інші підкіркові структури цієї системи : перегородка, параобонятельная область, переднє ядро таламуса, частини базальних гангліїв, гіпокамп, мигдалина. Структури лімбічної системи оточені лімбічною корою, сформованою з кільця кори на кожній стороні великого мозку.
Функції лімбічної системи
І – Лімбічна система – це коркова зона вегетативних функцій у гомеостазі
серцево-судинної
дихальної
травної
обміну речовин і енергії
ІІ – Відповідає за емоції та інстинкти(харчовий, захисний, статевий, батьківський)
ІІІ – Відповідає за довготривалу пам’ять