5

Інструкція № 7

(для студентів)

з фізіології людини

Тема: «Фізіологія кінцевого мозку. Роль кори головного мозку, базальних ядер та ретикулярної формації в системній діяльності організму».

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Оснащення: алгоритми, інструкції, роздатковий матеріал таблиці, планшети, схеми,

Конкретні цілі:

Знати:

1. Функціональну організацію кори великого мозку.

2. Сенсорні, моторні та асоціативні зони кори, їхня роль у регуляції функцій та зв’язок зі структурами ЦНС.

3. Механізм системної діяльності організму при здійсненні рухів, роль кори головного мозку, базальних ядер, лімбічної системи, ретикулярної формації у цих процесах.

4. Роль кори у формуванні системної діяльності організму.

5. Функціональна організація та зв’язки базальних ядер (хвостового ядра, лушпини та блідої кулі), регуляція ними м’язового тонусу та складних рухових актів, їхньої взаємодії з гіпоталамусом і чорною субстанцією.

6. Клінічні прояви в разі ушкодження базальних ядер.

7. Фізіологічні основи здійснення електроенцефалографії.

Вміти:

1. Знаходити зв’язок між функцією базальних ядер та професійною діяльністю медичної сестри.

2. Спостерігати мимовільні та довільні рухові реакції.

3. Зображати рефлекторні дуги довільних та мимовільних рухових рефлексів.

4. Дослідити утворення умовнорефлекторних рухових реакцій.

5. Уміти малювати схеми рефлекторних дуг рухових рефлексів, центри яких розташовані на всіх рівнях ЦНС, і схеми провідних шляхів, що забезпечують взаємодію різних рівнів ЦНС;

6. Уміти пояснювати фізіологічні основи електроенцефалографії.

План проведення заняття:

1. Співбесіда з теми

2. Знаходження зв’язків між функцією базальних ядер та професійною діяльністю медичної сестри.

3. Спостереження мимовільних та довільних рухових реакцій.

4. Зображення рефлекторних дуг довільних та мимовільних рухових рефлексів.

5. Дослідження процесу утворення умовнорефлекторних рухових реакцій.

6. Пояснення фізіологічних основ здійснення електроенцефалографії.

7. Намалювання схем рефлекторних дуг рухових рефлексів, центри яких розташовані на всіх рівнях ЦНС, і схеми провідних шляхів, що забезпечують взаємодію різних рівнів ЦНС;

8. Ознайомлення з електроенцефалографом.

9. Вирішування проблемних і ситуаційні завдань.

10. Оформлення щоденників

Література:

• В. І. Філімонов « Фізіологія людини»

• А. К. Гайтон « Медицинская физиология»

• Лекція

Викладач: Гоцуляк І.В

К ора утворює велику кількість складок, формуючи звивини і борозни. Загальна площа поверхні кори складає біля 0,22 м².

На поперечному зрізі кори за розміщенням нейронів і їх зв’язків розрізняють 6 горизонталь них шарів (з поверхні вглибину):

I. Молекулярний шар. Утворений в основному сплетенням нервових волокон, але в ньому мало клітин.

II. Зовнішній зернистий шар. В ньому знаходиться багато дрібних клітин різної форми.

III. Зовнішній пірамідний шар. Цей шар складається в основному з пірамідальних клітин середньої величини.

IV. Внутрішній зернистий шар. Схожий на III шар (деколи може бути відсутній).

V. Внутрішній пірамідний шар. Складається з середніх клітин і великих пірамідних клітин Беца. Від верхньої частини цих клітин відходить товстий відросток - дендрит, який багаточисельно галузиться в поверхневих шарах кори. Інший довгий відросток – аксон - великих пірамідних клітин йде в білу речовину і спрямовується до підкоркових ядер або спинному мозку.

VI. Шар веретеноподібних клітин (мультиформний). Складається в основному з клітин трикутної форми і веретеноподібних клітин.

В неокортексі виділяють три типи клітин: пірамідні, зірчасті і веретеноподібні.

Зірчасті нейрони складають у людини більше половини всіх клітин. Ці клітини мають короткі розгалужені аксони, які не виходять за межі сірої речовини кори і короткі розгалужені дендрити.

Зірчасті клітини беруть участь в процесах сприйняття подразнень (аферентна функція) і в об'єднанні діяльності різних пірамідних нейронів.

Пірамідні нейрони здійснюють еферентну функцію кори і внутрішньо-корові процеси взаємодії між віддаленими один від одного нейронами. Найбільш великі пірамідні клітини - гігантські пірамідні клітини Беца - знаходяться в передній центральній закрутці (моторній зоні кори). Вони вертикально орієнтовані в товщі кори, і їх аксон йде в товщу білої речовини до відділів ЦНС, що лежать нижче. Крупні пірамідні клітини мають багато міжнейронних зв’язків (лише на дендритах їх біля 2-5 тисяч), що забезпечує величезне число міжцентральних взаємодій.

Функціональною одиницею кори є вертикальна колонка взаємопов'язаних нейронів. Ці колонки забезпечують обробку інформації кори головного мозку і розміщуються перпендикулярно до поверхні кори. Всі нейрони вертикальної колонки відповідають на один і той самий подразник і формують еферентні відповіді пірамідних клітин. Збудження не переходить на інші колонки, бо його обмежують процеси гальмування.

Рухові функції кори головного мозку

До рухових зон кори від­носяться первинна моторна зо­на, яка анатомічно відповідає передній центральній звивині та премоторна зона, яка розта­шована попереду первинної мо­торної та в глибині сільвієвої бо­розни.

Первинна моторна зо­на. У верхніх її ділянках представлені нижні кінцівки, нижче тулуб та верхні кінцівки, ,І ще нижче — м'язи обличчя. Понад 50% поверхні зони за­ймає кіркове представництво та мовного апарату.

Премоторна зона в ос­новному зв'язана із базальними гангліями і бере участь в організації складних послідовностей і рухів.

Від нейронів ру­хових зон кори почина­ється потужний кортико-спінальний (пірамід­ний) шлях. У довгасто­му мозку більшість йо­го волокон переходить на протилежну сторо­ну, утворюючи лате­ральний пірамідний шлях, а менша частина переходить на проти­лежну сторону у ший­ному та грудному від­ділі спинного мозку, утворюючи медіальний пірамідний шлях.

Роль рухових зон кори полягає, перш за все, у регуляції тон­ких і точних рухів ди­стальних відділів кінцівок та забезпеченні довільних усвідомлених рухів усіх частин тіла.

При патологічних станах моторних ділянок кори (наприклад, при інсультах чи пухлинах) спостерігається параліч м'язів на протилежному боці тіла.