ВІДДІЛ ОСВІТИ БРАТСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ГІМНАЗІЯ СЕЛИЩА БРАТЬСКЕ

Розробка уроку з історії України (11 клас)

Тема: Культура і духовне життя (сер. 60-х - поч. 80-х років)

Робота вчителя історії

гімназії селища Братське

Білик А.М.

Братське, 2012

Тема: Культура і духовне життя (сер. 60-х - поч. 80-х років)

Мета: охарактеризувати процес русифікації та ідеологізації культурного життя, розкрити основні форми пошуку митцями шляхів виходу за межі соціалістичного реалізму; показати основні здобутки української культури даного періоду, розвивати вміння аналізувати та порівнювати культурні процеси, працювати в групах, давати характеристику історичним діячам висловлювати й аргументувати власну точку зору, працювати з джерелами інформації, виховувати в учнів високі моральні якості на кращих зразках національної культури.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Вид уроку: інтегрований (Історія України, Громадянська освіта).

Обладнання: підручник, хрестоматія, карта “Україна у період застою 1964-1985 рр.”, атлас, портрети діячів науки і культури, таблиці та схеми, вислови видатних діячів культури, таблиці та схеми, вислови та цитати.

Основні поняття та терміни: культура, масова культура, елітарна культура, антикультура, контркультура, матеріальна культура, духовна культура ідеологізація, русифікація, догматизм, консерватизм, формалізм, заідеологізованість.

Основні дати:

1978 р. – запровадження обов’язкової загальної середньої освіти;

1978 р. – “Брежнєвский циркуляр” – постанова ЦККПРС “Про подальше вдосконалення вивчення й викладання російської мови в союзних республіках”;

1983 р. – “Андроповський указ” - постанова ЦККПРС і Ради Міністрів СРСР “Про додаткові заходи по вивченню російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республіках”.

Структура уроку

1. Організаційний момент

2. Мотивація уроку

3. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття культури. Основні функції культури.

2. Матеріальна й духовна культура.

3. Розвиток системи освіти. Русифікація.

4. Становище науки: здобутки і проблеми.

5. Розвиток літератури та мистецтва.

6. Наступ тоталітаризму на українську культуру.

4. Закріплення нових знань

5. Підсумки уроку

6. Домашнє завдання

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні відбувається духовне розкріпачення та початок національного відродження України. У теперішній час за відсутності пануючої ідеології кожен сам обирає собі життєві пріоритети та духовні цінності.

А чи завжди так було?

Сьогоднішня тема уроку дасть нам зрозуміти, що радянських часів система цінностей і пріоритетів людини формувалося під впливом комуністичної ідеології.

ІІІ. Вивчення нової матеріалу

Епіграф: “Правду треба вистраждати життям”

Євген Сверстюк

Проблемне питання уроку: 60-80 рр. були періодом занепаду чи піднесення української культури?

1. Поняття культури. Основні функції культури.

Пропоную учням навести приклади того, в якому значені вони використовують слово “культура”.

Термін “культура” належить до тих, які вживаються досить часто. Зокрема, його використовують, визначаючи культуру праці, поведінки, побуту, мови, особистості, культуру правову, політичну, художню, фізичну... Цей перелік різноманітних явищ, об’єднаних єдиним терміном, свідчить як про його велике змістове навантаження, так і про складність його загального визначення.

Звертаю увагу учнів до визначень поняття “культура” (додаток).

Знайомлю учнів з історією виникнення поняття “культура”. За підрахунками американських дослідників Альфреда Кребера і Клайда Кланхона, з 1871 р. до 1919р. існувало лише 7 визначень культури. З 1920 до 1950 р. з’явилося ще 157, а сьогодні їх уже понад 500. На думку більшості дослідників, поняття “культура” походить від латинського слова cultura у значенні “обробка ґрунту”, в якому його використовували в Стародавньому Римі. Згодом слово “культура” набуло іншого значення. Давньоримський філософ Цицерон вживав його у значенні культури душі як “обробки” її людиною і розвитку своєї духовності. Зокрема, з культурою душі людини він ототожнював філософію.

За доби Відродження античне розуміння культури було поновлено. Широко вживаним поняттям у значенні засобу розвитку особистості, сукупності усіх набутків людей, і передусім знань, науки і мистецтва, культура стала за доби Просвітництва. Першим запровадив у науковий обіг термін “культура” в такому значенні німецький філософ ХVІІІ ст. Самуель Пуфендорф.

Знайомлю учнів з використанням поняття “культура” у різних значеннях:

• історично вихідне значення: обробіток і догляд за землею;

• найширше значення: все те, що твориться людиною, на відміну від того, що твориться природою, або створена людиною друга природа;

• ступінь розвитку тілесно-душевно-духовних сил, схильностей і здібностей людини;

• сукупність способів і прийомів організації, реалізації та поступу людської життєдіяльності, способів людського буття;

• сукупність матеріальних і духовних надбань на певному історичному рівні розвитку людини та суспільства;

• локалізоване у просторій часі соціально-культурне утворення.

Чим можна пояснити наявність різних тлумачень цього поняття? Насамперед тим, стверджують сучасні філософи, що культура відображає глибину і багато вимірність людського буття. Тією мірою, якою невичерпна сама людина, різноманітна і різноаспектна створена нею культура.

Звертаю увагу учнів до наведеного у підручнику визначення культури як ціннісних надбань, створених людством у процесі його історичного розвитку.

Пропоную учням пригадати, що таке функції.

Функція – це діяльність, роль об’єкта в рамках певної системи, до якої він належить. Функціями культури є її ролі у суспільстві.

Розкриваю основні функції культури на основі опорної схеми (див. схема 1).

Звертаю увагу учнів на наявність різних підходів до визначення функцій культури. Зокрема, деякі дослідники серед численних функцій культури головною вважають ту, що її Цицерон визначав як “культуру душі”, як “вирощування” людиною цієї духовності. Тому головною функцією феномена культури є її людинотворча, або гуманістична, функція. Усі інші більшою або меншою мірою пов’язані з нею і навіть походять від неї.

Культура є надзвичайно різноманітною за своїм змістом і формами. Розкриваю це твердження, спираючись на схему (див. схема 2).

Звертаю увагу учнів також на такі явища, як антикультура і контр­культура.

Антикультура - су­купність антицінностей, не­гативних явищ, суспільні яви­ща, процеси, відносини, які суперечать принципам гума­нізму і загальнолюдської мо­ралі.

Контркультура - су­купність соціально-культур­них настанов, які суперечать фундаментальним принци­пам, що панують у кон­кретній культурі.

Антикультура є запере­ченням культури взагалі, а контркультура закликає до іншого розуміння традицій­них ідеалів, відстоює інші, не прийняті зараз у суспільстві ідеали. Контркультура є не­обхідним елементом будь-якої культури. Прикладами її проявів є рух хіпі, рокерів, сексуальних меншин, ін­дійські релігійні культи в Європі (кришнаїти, буддисти тощо).