11. Окресліть головні напрями розвитку середньої та вищої освіти в Україні після проголошення її держ. Незалежності.

Середня школа Як і для інших бюджетних сфер, 90-ті роки були дуже складними для вітчизняної середньої школи. Такі проблеми, як постійне недофінансування галузі, низький рівень заробітної плати вчителів, брак підручників та іншої навчальної літератури, низький рівень матеріально-технічного забезпечення шкіл залишаються актуальними і на сьогоднішній день.

Бурхливі 90-ті не могли не позначитися на рівні народжуваності в Україні, а значить, і на кількості школярів. За даними Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, за 20 років незалежності кількість учнів у школах скоротилася майже на 40%.

Досить болючим залишається питання закриття шкіл, у першу чергу в сільській місцевості. З одного боку, в цих школах навчається невелика кількість учнів, а це означає, що їх утримання невигідно державі з економічної точки зору. З іншого боку, закриття шкіл у селах сприяє і без того високій міграції молодих сімей з сіл у міста. Плюс виникає питання працевлаштування викладацького складу. За два роки кількість середніх шкіл знизилося з 21,4 до 20 тисяч.

На тлі закриття державних шкіл в Україні почали з'являтися приватні навчальні заклади. За даними МОНМС, в минулому навчальному році у нас працювали 208 приватних шкіл і гімназій. Приватні навчальні заклади активно відкривалися в 1990-х, з початку 2000-х років їх кількість залишається приблизно на тому ж рівні.

Вища школа

На момент розпаду Радянського Союзу в Україні працювало 143 вищих навчальних заклади і 742 технікуми та училища, в яких навчалося в цілому 1,6 млн студентів.

Вітчизняні вузи за радянських часів готували фахівців не тільки для потреб України, а й інших союзних республік. В Україні були такі унікальні для СРСР вузи, як Інститут нафти та газу або Інститут кораблебудування.

Як згадує директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ярослав Болюбаш, зростання кількості вузів почалося вже у 1991 році. "Це не було створення нових державних вищих навчальних закладів. Найчастіше філії університетів в регіонах перетворювалися в окремі навчальні заклади", - говорить чиновник.

З початку 1990-х в Україні намітилися дві ключові тенденції - різке зниження кількості ПТУ і технікумів, що мають готувати фахівців технічних спеціальностей, і зростання числа приватних вищих навчальних закладів. За даними профільного міністерства, кількість ПТУ і технікумів за 20 років знизилася з 742 до 505 навчальних закладів, при цьому число студентів в них знизилося більш ніж у два рази - з 757 до 361 тис. При цьому колосальними темпами зростало число вузів. Якщо в 1990 році в Україні було 149 інститутів і університетів, то в 2010 році - вже 349. При цьому кількість студентів збільшилася з 881 тис. осіб до 2139 тис

Експерти в один голос стверджують, що збільшення числа приватних вузів вкрай негативно позначається на якості вищої освіти.

"За останні 20 років якість освіти дуже сильно погіршилася. Усього кілька вузів в Україні все ще дають гідну вищу освіту. Через низьку заробітну плату багато висококваліфікованих викладачів (насамперед професори) пішли з сфери освіти у бізнес або просто емігрували", - говорить директор соціальних програм Центру ім. Разумкова Людмила Шангіна.

Вона впевнена, що кількість вузів потрібно скорочувати. "Темпи зростання кількості вузів не відповідали і не могли відповідати темпам збільшення числа висококваліфікованих викладачів. Так, якщо в 1990-му році на 1 професора припадало близько 40 студентів, то вже у 2002-му - понад 220. В таких умовах говорити про підготовку кваліфікованих кадрів не доводиться ", - вважає експерт.

Зниженню кількості ВНЗ покликані сприяти як політика міністерства, що має намір об'єднувати державні ВНЗ, так і сам ринок. Цього року, приміром, у 20 приватних вузів абітурієнти подали менше 10 заявок, а вісім з них не отримали жодної заявки.