- •1. Дисципліна „Історія України” як об’єкт вивчення, її основні методологічні засади та джерельна база.
- •2. Розкажіть про варіанти наукової періодизації історії України.
- •3. Розкрийте зміст основних концепцій походження українського етносу. Яка із них, на Вашу думку, є найбільш достовірною? Обґрунтуйте свою відповідь.
- •4. Розкрийте поняття „історико-етнографічний регіон”, виділіть основні етапи їх формування в історії України.
- •5. Проаналізуйте наукові концепції етнічного походження Київської Русі.
- •6. Виділіть особливості етнополітичного розвитку Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
- •7. Оцініть значення польсько-литовських уній для українського народу в етнополітичному вимірі.
- •8. Проаналізуйте етнополітичні процеси у козацько-гетьманській державі.
- •9. Порівняйте особливості етнополітики Російської та Австрійсько (Австро-Угорської) імперій щодо українців.
- •13. Розкажіть про хвилі української еміграції, назвіть головні причини масового переселення українців за кордон в різні історичні періоди.
- •14. Охарактеризуйте суспільно-політичний лад перших державних утворень на сучасних українських землях (Скіфсько-сколотську державу, античні міста-поліси та ін.)
- •15. Розкажіть про суспільно-політичний устрій та систему управління держави Антів.
- •16. Проаналізуйте державну організацію та етапи політичного розвитку Київської Русі.
- •17. Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективність реформ князя Володимира Святославина, спрямованих на централізацію Київської Русі.
- •18. Розкажіть про піднесення Галицько-Волинського князівства, охарактеризуйте етапи його державного розвитку та визначте його роль в історії України.
- •19. Охарактеризуйте теорії походження українського козацтва та назвіть причини його зародження.
- •20. Окресліть комплекс факторів, які спричинили національно-визвольну війну українського народу під приводом Богдана Хмельницького.
- •21. Проаналізуйте головні етапи становлення Українського козацько-гетьманської держави (Війська Запорозького) в ході національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
- •22. Висвітліть умови прийняття Переяславського договору, визначте суть „Березневих статей” та їхнє значення в контексті українського державотворення.
- •23. Розкажіть про „українське питання” в міжнародній політиці напередодні Першої світової війни.
- •24. Висвітліть процес утворення та державотворчу діяльність Української Центральної Ради.
- •25. Проаналізуйте основні напрями внутрішньої політики гетьмана Павла Скоропадського.
23. Розкажіть про „українське питання” в міжнародній політиці напередодні Першої світової війни.
Початок війни. Плани воюючих сторін щодо українських територій Перша світова війна розпочалася як протистояння двох військово-політичних блоків європейських держав — Антанти (Англія, Росія, Франція) і Троїстого союзу (Австро-Угорщина, Італія, Німеччина). 1 серпня 1914 р. вважається днем початку війни. Напередодні війни окреслилися основні цілі ворогуючих сторін щодо завоювання українських земель. Уряд кайзерівської Німеччини прагнув розгромити Росію, загарбати всі українські землі та включити їх до складу майбутньої Великонімецької імперії. Австро-Угорщина намагалася зберегти своє панування в Галичині, на Північній Буковині й Закарпатті, а також захопити територію Волині й Поділля. Після вступу у війну Туреччини розроблявся план захоплення нею Північного Причорномор'я і контролю турків над акваторією всього Чорного моря. Царська Росія прагнула розширити територію держави до Карпатських гір. Було висунуто тезу про «возз'єднання братів-русинів» (українців Східної Галичини й Північної Буковини) з великоросами. Згідно з «планом А», розробленим російським Генеральним штабом, головний удар передбачалося завдати по військових силах Австро-Угорщини, підкоривши Карпатські гори, захопити Закарпаття і згодом оволодіти Будапештом і Віднем.
«Українське питання» в Першій світовій війні
Географічне положення України в Європі перетворило її в політичний театр Світової війни. По-перше, через Україну проходив російсько-австрійський кордон, який з початком війни став фронтом; по-друге, через її територію пролягав найближчий шлях з Німеччини і Австро-Угорщини на Кавказ, в Іран та Індію; по-третє, Україна була вигідним плацдармом для наступу Росії на Балкани і Туреччину. Особливістю України, як майбутнього театру воєнних дій, була політична невлаштованість і внутрішня нестабільність, викликані бездержавним становищем. Серед населення і політиків України не зникло бажання створити власну національну державу, об'єднати в межах цієї держави Схід і Захід. Але ці прагнення суперечили інтересам європейських держав, які бачили Україну у своєму складі. Таким чином, навколо України накопичилося багато міжнародних суперечностей, які в комплексі з нерозв'язаними проблемами українського суспільства становили «українське питання».
Загалом, суть «українського питання» полягала у відсутності незалежної української держави, незадовільному матеріальному і національно-культурному становищі її населення, територіальній розчленованості українських земель, прагненні української еліти до національно-державного відродження. «Українське питання» було однією з важливих причин дестабілізації міжнародних відносин у Європі, що підштовхувало два воєнно-політичних блоки до конфлікту. У стратегічних планах Росії, з одного боку, і Австро-Угорщини та Німеччини, з іншого, завоюванню України надавалося першочергове значення. Доки у складі Російської імперії перебувала Наддніпрянська Україна, царський уряд прагнув захопити й Західну Україну. З іншого боку, доки Австро-Угорщина володіла Західною Україною, її правителів не полишала спокуса захопити Наддніпрянську Україну. Про це свідчив досвід XIX ст., так було й напередодні Першої світової війни.